Ухвала суду № 74803170, 20.06.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/2115/18

Провадження № 1-кп/638/722/18

20.06.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В. М.

суддів Шишкіна О. В., Шестака О. І.

за участю секретаря – Шульги К. І.

з участю прокурора – Рабцун М. О.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_1

з участю захисника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо можливості продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12017220480006048 від 17.12.2017 року за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.02.2018 року.

Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року, 14.03.2018 року, 08.05.2018 року ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважали за можливе призначити більш м’який запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 20.12.2017 року ризиками, які дали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розумінні положень статті 177 КПК України вказано про те, що з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування, так як постійного місця роботи не має, реєстрації та постійного місця проживання також не має; вину у вчинення кримінального правопорушення-злочину не визнає, що дає підстави вважає, що знаходячись на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого, які дали свідчення проти нього, також продовжувати свою злочинну діяльність.

Розглянувши обвинувальний акт, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не вбачається.

Виходячи з цього, керуючись вимогами ст. 331 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, цигану, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 18 серпня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: