Ухвала суду № 74802004, 20.06.2018, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/2232/18

У Х В А Л А

20 червня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого - судді Самсонової О.А., при секретарі - Горошко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін клопотання відповідача ПАТ «Банк Михайлівський» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 про захист прав споживача - визнання права та зобов’язання подати інформацію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 про захист прав споживача - визнання права та зобов’язання подати інформацію.

В позовній заяві та уточненні позову просив суд визнати його право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517 від 20 травня 2016 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», додатково на суму 130866,14 грн., та зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517 від 20 травня 2016 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», додатково на суму 130866,14 грн.

До початку розгляду даної справи відповідачем ПАТ «Банк Михайлівський» суду надано клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання вказано, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права. Позови, подані проти посадових осіб Фонду, вважаються поданими проти Фонду. Тому спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 витікають з цивільних правовідносин, оскільки позивач звернувся до суду за захистом права у правовідносинах, що виникли з цивільно-правового договору.

Тому згідно зі ст.19 Цивільного процесуального кодексу України такі позовні вимоги підлягають до розгляду за правилами цивільного судочинства.

На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд.

Зокрема у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/7532/16, зазначено наступне.

За змістом ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених ст. 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону № 4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч. 3, 5 ст. 22 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Таким чином, ОСОБА_3 Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, ОСОБА_3 Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Підстави для закриття провадження в даній справі відсутні.

Керуючись ст.255 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ПАТ «Банк Михайлівський» про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний термін.

Головуючий О.А.Самсонова

20.06.2018