Вирок № 74796305, 20.06.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2005/18-к

н.п. 1-кп/415/440/18

ВИРОК

Іменем України

20 червня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Швиденко О.С.

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018130240000475 від 21 лютого 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Червона Поляна Антрацитівського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого: 27 грудня 2005 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.104 КК України, з випробуванням на 2 роки, постановою Антрацитівського міського суду від 12 листопада 2007 року термін випробування скасовано зі спрямуванням для відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; 17 лютого 2011 року Антрацитівським міським судом за ст.185 ч.2, ст.71 КК України до 2 років 06 місяців позбавлення волі; 07 червня 2011 року Антрацитівським міським судом за ст.185 ч.3, ст.70 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі; 16 серпня 2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 06 місяців позбавлення волі, 06 липня 2017 року звільненого з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання; 26 березня 2018 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 185 ч.2, 263 ч.1,70 КК України до 3-х років 01 місяця позбавлення волі, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року, приблизно о 24 годині 00 хвилин, ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Казанська, будинок 23, під час спільного вживання спиртних напоїв, на ґрунті особистих, неприязних відносин, які виникли в ході словесного конфлікту з останньою, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, вийшов з зали до іншої кімнати, де взяв ніж, та повернувшись до ОСОБА_3, наніс їй один удар ножем в область лівого плеча, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лівого плеча, проникаючого в ліву плевральну порожнину, лівобічного пневмотораксу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 21 березня 2018 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Після звільнення з місць позбавлення волі він проживав однією сім’єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, за адресою: місто Лисичанськ, вул. Казанська, буд. 23. Дійсно, 20 лютого 2018 року він разом з потерпілою знаходились вдома, де вживали спиртні напої. Між ними стався словесний конфлікт, під час якого, він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, взяв ніж, та наніс ОСОБА_3МА. один удар в область лівого плеча.

Після чого, усвідомлюючи що сталося, він не намагався втекти, а навпаки, разом з ОСОБА_5, яка перебувала на той час у них в гостях, намагався зупинити кровотечу, однак зрозумівши що належної медичної допомоги він надати не в змозі, відразу викликали швидку допомогу. Він дуже жалкує про те що сталося, свої дії мотивує перебуванням у стані алкогольного сп’яніння. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та просив вибачення у потерпілої. Він готовий нести відповідальність за вчинене, однак просив суворого його не карати.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_4 і до інкримінованих обвинуваченому в провину подій вона разом з ОСОБА_4 проживали однією сім’єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, а тому згідно до ст. 63 Конституції України відмовилася давати покази в суді. Вона вибачила обвинуваченого, жодних претензій до останнього не має і просила суд не позбавляти його волі і надати шанс на виправлення без ізоляції від суспільства.

ОСОБА_6 повного визнання своє вини обвинуваченим, його вина у вчиненні злочину за обставин викладених у даному вироку, підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

- Протоколом огляду місця події від 21.02.2018 року та фототаблицею до нього, проведеного за добровільною згодою власника житла ОСОБА_3 за адресою: місто Лисичанськ, вул. Казанська, 23, в ході якого в присутності двох понятих було виявлено та вилучено побутові металеві ножиці, на робочих поверхнях яких маються сліди речовини бурого кольору, ніж зі слідами речовини бурого кольору, простирадло зі слідами речовини бурого кольору та 12 слідів папілярних ліній ( а.с. 9-13);

- протоколом обшуку затриманого ОСОБА_4, в ході якого було вилучено брюки спортивного типу чорного кольору, з однією лівою боковою накладною кишенею, на брюках мається напис білого та синього кольору на іноземній мові, на поверхні брюк маються забруднення біло-червоного кольору, светр болотного кольору під горло, на поверхні якого маються забруднення ( а.с. 47);

- висновком судово-цитологічної експертизи № 9 від 20.03.2018 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 01.03.2018 року, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_3 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти –А та анти –ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти –А В реакції абсорбції-елюції в його крові виявляється також супутний антиген Н. На клинку ножа (об’єкті № 1), наданого на дослідження, виявлені сліди крові та клітини травматичного походження, які можуть походити від особи (осіб) з групою крові 0(І) з ізогемаглютинінами анти –А та анти –В, за ізосерелогічною системою АВ0, якою є потерпіла ОСОБА_3 Даних за присутність слідів підозрюваного ОСОБА_4 в об’єкті № 1 не отримано (а.с.134-136);

- висновком судово-психіатрічної експертизи № 70 від 15.03.2018 року, проведеного на підставі постанови слідчого від 01.03.2018 року, згідно якого ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, виявляв ознаки легкої розумової відсталості, ускладненої психічними та поведінковими розладами, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_4 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, ускладненої психічними та поведінковими розладами в наслідок вживання алкоголю, синдром залежності. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, для самого себе та інших осіб не є небезпечним та відсутня можливість спричинення ОСОБА_4 іншої істотної шкоди. У разі звинувачення ОСОБА_4 примусових заходів не потребує (а.с.139-142);

- висновком судово-медичної експертизи № 49 від 21.03.2018 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 06.03.2018 року, згідно якого при зверненні до хірургічного відділення 21.02.18 р. у гр. ОСОБА_3 була виявлена колото-різана рана лівого плеча, садна лівої поперекової області, підшкірна емфізема ліворуч. При р-ген обстеженні 21.02.18 р. був виявлений таотальный пневмоторакс ліворуч, перелом 9 ребра ліворуч. 21.02.18 р. здійснена первинна хірургічна обробка рани лівого плеча, виявлено - рановий канал проникає в плевральну порожнину. 21.02.18 р. зроблена операція: торакоцентез 4 міжреберні простори ліворуч, виставлений післяопераційний діагноз: колото-різане поранення в області лівого плеча, проникаюче в ліву плевральну порожнину. Лівобічний пневмоторакс. Підшкірна емфізема ліворуч. Забиття передньої черевної стінки живота. Множинні садна лівої поперекової області. Алкогольне сп'яніння. 21.02.18 р. оглянута черговим травматологом, виявлена рана верхньої третини лівого плеча, підшкірна емфізема лівої половини грудної клітки, виставлений діагноз: Різана рана плеча. Закритий перелом ребер ліворуч? Пневмоторакс. Забиття передньої черевної стінки. Загальне переохолодження. 26.02.18 р. виписана на амбулаторне лікування, виставлений завершальний клінічний діагноз: Колото-різане поранення в області лівого плеча, проникаюче в ліву плевральну порожнину. Лівобічний пневмоторакс. Підшкірна емфізема ліворуч. Забиття передньої черевної стінки живота. Множинні садна лівої поперекової області. Алкогольне сп'яніння. При експертизі гр. ОСОБА_3 07.03.18 р. був виявлений рубець задньої,зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, а також рубець бічної поверхні грудної клітки ліворуч - слід медичної маніпуляції (торакоцентез від 21.02.18 р.). На представленій р-грамме грудної клітки від 21.02.18 р. на ім'я ОСОБА_3 визначається перелом 9 ребра ліворуч. Колото-різане поранення лівого плеча, проникаюче в ліву плевральну порожнину, належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент їх спричинення. Перелом 9 ребра ліворуч належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки при цій травмі для повного одужання потрібний термін понад 3 тижні. Діагноз "Забиття передньої черевної стінки живота" об'єктивними клінічними даними не підтверджене і при визначенні ступеня тяжкості не враховується. Судово-медичних даних про те, що ушкодження, виявлені при експертизі гр. ОСОБА_3 утворилися в різний час - немає. Характер і локалізація ушкоджень, виявлених при експертизі гр. ОСОБА_3 вказує на те, що було не менше 2 контактів з травмуючими предметами, з них не менше 1 в області лівого плеча, не менше 1 в області задньої поверхні грудної клітки ліворуч. Встановити послідовність спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 - не надається можливість. Колото-різане поранення лівого плеча, проникаюче в ліву плевральну порожнину, утворилося від взаємодії з твердим колюче - різаним предметом. Перелом 9 ребра ліворуч і садна лівої поперекової області утворилися від взаємодії з тупим твердим предметом (предметами), характерні особливості якого встановити не надається можливим. Не виключається можливість утворення у вигляді колото-різаного поранення лівого плеча, проникаючого в ліву плевральну порожнину в результаті удару ножем, представленим на експертизу або предметом йому подібним. Локалізація тілесних ушкоджень, вказує на те, що у момент отримання їх гр. ОСОБА_3 була обернена як лівою бічною, так і задньою поверхнею тіла по відношенню до травмуючих предметів. Не виключається утворення ушкоджень в області задньої поверхні грудної клітки ліворуч, виявлених при експертизі гр. ОСОБА_3, в строк і за обставин вказаних нею при проведенні слідчого експерименту 5.03.18 г. а саме в результаті удару, (ударів), нанесених їй гр. ОСОБА_4 кулаком руки. Ушкодження, заподіяні гр. ОСОБА_3 колюче-різаним предметом, які були виявлені при її експертизі, по кількості і локалізації не відповідають обставинам, вказаним нею при проведенні слідчого експерименту від 5.03.18р. Також при проведенні експертизи гр. ОСОБА_3 яких-небудь тілесних ушкоджень в області її голови і живота виявлено не було (а.с. 156-157);

- висновком судово-медичної експертизи № 64 від 22.03.2018 року, проведеного на підставі постанови слідчого від 21.03.2018 року, згідно якого не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у виді колото-різаного поранення лівого плеча, з проникненням у ліву плевральну порожнину при обставинах, зазначених потерпілою під час її додаткового допиту від 21.03.2018 року. Не виключається можливість утворення проникаючого колото - різаного поранення грудної клітини в результаті одного удару , нанесеного ножем в область верхньої третини лівого плеча (а.с.162-164);

- згідно заяви потерпілої ОСОБА_3, остання, керуючись вимогами, передбаченими ст. 26 ч. 4 КПК України відмовилася звертатися з відповідною заявою до правоохоронних органів з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень, а саме перелому 9 ребра, які згідно висновку експерта відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень(а.с.165).

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення, зазначених в реєстрі матеріалів кримінального провадження, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов’язків, надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який офіційно не працює, інвалідом не являється, має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 72-73), у побуті за місцем мешкання характеризується негативно (а.с.71), раніше судимий (а.с. 74-75),

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене перед потерпілою та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого і його репутацію, який на час вчинення злочину не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний тяжкий злочин, проти життя та здоров’я людини, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, який зробивши для себе належні висновки свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину визнав у повному обсязі, надавши покази, які повністю викривають його у вчиненому злочині, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, неодноразово в судовому засіданні вибачався за вчинене, а також враховуючи думку потерпілої ОСОБА_3, яка на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягала та просила надати останньому шанс на виправлення, зазначивши про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_4, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ст. 121 ч. 1 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв’язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

ОСОБА_6 того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України, викладений у даному вироку, до постановлення вироку Лисичанського міського суду від 26 березня 2018 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 263 ч.1, 185 ч.2 КК України та призначено покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю злочинів: шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 26.03.2018 року, більш суворим, призначеним за даним вироком..

Підстав для зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, обраного, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 23.02.2018 року (а.с. 99-100), суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 20 червня 2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту затримання – з 21.02.2018 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_3 не пред’явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактична установи ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої від злочину, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактична установи ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров’я на лікування потерпілої ОСОБА_3 у сумі 1462 гривні 25 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактична установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 за період її перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 21.02.2018 року по 26.02.2018 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.152).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна або незастосування спеціальної конфіскації, тощо.

Згідно до ст. 174 КПК України захід забезпечення кримінального провадження – арешт тимчасово вилученого майна під час особистого обшуку ОСОБА_4, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 23.02.2018 року (а.с. 66), а саме: брюки спортивного типу чорного кольору, з однією лівою боковою накладною кишенею, на брюках мається напис білого та синього кольору на іноземній мові, светр болотного кольору під горло, що належить обвинуваченому ОСОБА_4 – підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 судової дактилоскопічної експертизи від 01 березня 2018 року № 19/113/6-1/238д, витрати на залучення експертів у сумі 2002 (дві тисячі дві) гривні 00 копійок (а.с.106) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-побутові металеві ножиці зі слідами речовини бурого кольору, ніж зі слідами речовини бурого кольору та простирадло зі слідами речовини бурого кольору, які відповідно до постанови слідчого від 21 лютого 2018 року (а.с.19) знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – підлягають знищенню, як такі, що не представляють цінності;

-12 слідів папілярних ліній, упакованих до сейф пакету головного слідчого управління за № 4422237, що згідно постанови слідчого від 21 лютого 2018 року (а.с.19) зберігаються в матеріалах кримінального провадження - підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження;

-брюки спортивного типу чорного кольору, з однією лівою боковою накладною кишенею, на брюках мається напис білого та синього кольору на іноземній мові, светр болотного кольору під горло, які згідно постанови слідчого від 21 лютого 2018 року (а.с.48) знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – підлягають поверненню власнику – обвинуваченому ОСОБА_4

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26 березня 2018 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 20 червня 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього ув’язнення з моменту затримання – з 21 лютого 2018 року по день ухвалення вироку – 20 червня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактична установи ЦМЛ імені Титова ( розрахунковий рахунок 31410544700051 в ГУДКСУ в Луганській області, іден.код 37800278, код платежу 24060300, МФО 804013), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 в сумі 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи від 01 березня 2018 року № 19/113/6-1/238д, витрати на залучення експертів у сумі 2002 (дві тисячі дві) гривні 00 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Згідно до ст. 174 КПК України захід забезпечення кримінального провадження – арешт тимчасово вилученого під час особистого обшуку ОСОБА_4, майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 23.02.2018 року, а саме: брюки спортивного типу чорного кольору, з однією лівою боковою накладною кишенею, на брюках мається напис білого та синього кольору на іноземній мові, светр болотного кольору під горло, що належить обвинуваченому ОСОБА_4 – скасувати.

Речові докази:

-побутові металеві ножиці зі слідами речовини бурого кольору, ніж зі слідами речовини бурого кольору та простирадло зі слідами речовини бурого кольору, які відповідно до постанови слідчого від 21 лютого 2018 року знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – знищити, як такі, що не представляють цінності;

-12 слідів папілярних ліній, упакованих до сейф пакету головного слідчого управління за № 4422237, що згідно постанови слідчого від 21 лютого 2018 року зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-брюки спортивного типу чорного кольору, з однією лівою боковою накладною кишенею, на брюках мається напис білого та синього кольору на іноземній мові, светр болотного кольору під горло, які згідно постанови слідчого від 21 лютого 2018 року знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – повернути власнику – обвинуваченому ОСОБА_4

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова