Ухвала суду № 74794993, 19.06.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17057/17

Провадження № 2/344/2017/18

У Х В А Л А

19 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, заступника начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про стягнення 212 500,00 грн. завданих збитків, стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2, Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, заступника начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про стягнення 212 500,00 грн. завданих збитків, стягнення судових витрат.

19.06.2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 у межах ціни позову 212 500,00 грн., у тому числі, але не виключно, на автомобіль НОМЕР_1, що перебуває у власності ОСОБА_2;

- заборони ОСОБА_2 виїзджати за кордон до моменту набрання законної сили рішенням у справі.

Заяву мотивував тим, що на зберігання ОСОБА_2 було передано транспортні засоби, які були арештовані в межах виконавчого провадження щодо стягнення з боржника ТОВ “Компанія “Рона” грошових коштів. Після проведення реалізації майна, майно, що перебувало на зберіганні у ОСОБА_2 не було передано законному власнику — ОСОБА_1, внаслідок чого останній зазнав збитків в розмірі 212 500,00 грн. Вказана поведінка ОСОБА_2 свідчить про подальше вчинення дій щодо ухилення від виконання судового рішення, яке може бути прийняте у ході судового розгляду.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява мотивована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду на випадок його прийняття.

Пунктом ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі і накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб і застосовується судом як гарантія реального виконання рішення суду на випадок його прийняття.

За вимогами ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Проте, позивачем не надано суду жодних доказів належності відповідачці ОСОБА_2 будь-якого рухомого та нерухоме майна, в тому числі автомобіля НОМЕР_1, на яке слід накласти арешт з метою забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2 виїзджати за кордон до моменту набрання законної сили рішенням у справі не може бути задоволена, оскільки, заборона виїзду відповідачки за межі України не може належати до інших заходів забезпечення позову (п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), оскільки, відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, у порядку, передбаченому статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 441 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 у межах ціни позову 212 500,00 грн., у тому числі, але не виключно, на автомобіль НОМЕР_1, що перебуває у власності ОСОБА_2;

- заборони ОСОБА_2 виїжджати за кордон до моменту набрання законної сили рішенням у справі — відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пастернак І.А.