Ухвала суду № 74786435, 20.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/14889/16-ц

провадження 2-зз/201/58/18

УХВАЛА

20 червня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі – Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особи: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 – про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в жовтні 2016 року звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року по справі вжито заходи забезпечення позову.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року позовні вимоги – задоволено.

Ухвалою суду від 13 вересня 2017 року заяву про перегляд заочного рішення суду по справі – залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року.

ОСОБА_1 14 червня 2018 року звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи і заяви, надані та добуті докази, суд вважає можливим скасувати у повному обсязі вжиті заходи забезпечення позову по справі, а саме: арешт на домоволодіння № 31 по вул. Лабораторна в м. Дніпро, яке складається з житлового будинку А-1 шлакобетонного загальною площею 55,7м2, житловою площею 37,0 м2 з господарчими побудовами та спорудами: сараю Б-шлакоблочного, убиральні В-цегляної, душу Г-металевого, споруд №№1-6; І, П, розташованих на земельній ділянці площею 660 м2 у фактичному користуванні ОСОБА_2; заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України та нотаріусам як спеціальним суб’єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо домоволодіння № 31 по вул. Лабораторна в м. Дніпро (реєстраційний номер об’єкта 607960312101), зокрема пов’язані із державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень, зареєстрованого за ОСОБА_2, в тому числі, проте не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційні номери об’єкту нерухомого майна, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2016 року, оскільки справу розглянуто судом та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року, що постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року залишено без змін, - позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, крім того як зазначено у заяві про скасування заходів забезпечення позову потреба в забезпеченні позову відпала, також слід зазначити, що заходи забезпечення позову були вжиті судом саме за заявою позивача та саме він просить їх скасувати, в зв’язку з чим вказаним не порушуються інтереси сторін, а тому з урахуванням вище викладеного та зазначеного відсутні передбачені законом підстави для подальшої наявності таких заходів забезпечення позову.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що заява є мотивованою та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об’єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної заяви, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову – задовольнити.

Скасувати у повному обсязі вжиті заходи забезпечення позову по справі, а саме: арешт на домоволодіння № 31 по вул. Лабораторна в м. Дніпро, яке складається з житлового будинку А-1 шлакобетонного загальною площею 55,7м2, житловою площею 37,0 м2 з господарчими побудовами та спорудами: сараю Б-шлакоблочного, убиральні В-цегляної, душу Г-металевого, споруд №№1-6; І, П, розташованих на земельній ділянці площею 660 м2 у фактичному користуванні ОСОБА_2; заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України та нотаріусам як спеціальним суб’єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо домоволодіння № 31 по вул. Лабораторна в м. Дніпро (реєстраційний номер об’єкта 607960312101), зокрема пов’язані із державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень, зареєстрованого за ОСОБА_2, в тому числі, проте не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційні номери об’єкту нерухомого майна, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2016 року.

Ухвала набрала законної сили 20 червня 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя – О.А Антонюк