Постанова № 74783870, 13.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4084/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.

апелянта: ОСОБА_2

представник апелянта: ОСОБА_3, ОСОБА_4

представник відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 813/998/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ :

13.03.2018р. позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992р. № 279 «Про зняття з державного обліку пам’яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» в частині зняття комплексу «ОСОБА_6 ОСОБА_7» з державного обліку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018р. позов залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строків звернення з позовом до суду без поважних причин.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що строки звернення з позовом до суду не пропустила оскільки, в межах шестимісячного строку звернулась до суду з позовом тобто, з часу коли дізналась про оспорюване рішення.

Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018р. скасувати.

Апелянта ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для поновлення такого строку є наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

17.03.1992 р. Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 279 «Про зняття з державного обліку пам’яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» в частині зняття комплексу «ОСОБА_6 ОСОБА_7» з державного обліку.

Проте, позивач не навела доводів стосовно того, які саме права, свободи та інтереси були порушені даним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_2 мала можливість та повинна була дізнатись про порушення на її думку прав та інтересів 29.06.2017р. тобто, з часу звернення з позовом до Львівської обласної ради про визнання протиправним рішень, дій, бездіяльності та скасування п.1.4 Рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 р. № 455 про прийняття звернення Львівської обласної державної адміністрації, Львівської міської ради, Львівського міського голови щодо демонтажу (перенесення) ОСОБА_6 на вулиці Стрийській у м. Львові ( справа № 813/2293/17 від 29.06.2017. (а.с. 62 )

Із змісту даного позову видно, що ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги постановою Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11 за позовом ОСОБА_8 до міського голови м. Львова ОСОБА_9 про зобов’язання забезпечити проведення демонтажу ОСОБА_6 бойової слави ОСОБА_7 Збройних Сил на вул. Стрийській у м. Львові. (а.с. 68 ).

Позиція ОСОБА_8 в справі № 2-а-947/11 обґрунтовувалась оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 279 від 17.03.1992 р. (а.с. 68 )

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивач мала можливість та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів ще в червні 2017р. тобто, з часу звернення з позовом до суду у справі № 813/2293/17, а в суд з даним позовом звернулась - 13.03.2018 р., з пропуском шестимісячного строку звернення з позовом до суду без поважних причин (а.с. 62 ) При цьому, будь-яких підстав поважності пропуску даного строку позивач не наводить.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де ОСОБА_1 Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Доводи апелянта про те, що у січні 2018 р. вона дізналась про оспорюване рішення з листа Державного архіву Львівської області від 22.01.2018 р. № 56/01-36 колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Крім того, у ч.ч. 1, 4 ст. 45 КАС України чітко визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. в справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Отже, реалізація позивачем його процесуальних прав залежить від його власного волевиявлення і застосування судом процесуальних наслідків у вигляді залишення без розгляду позовної заяви через пропуск строку звернення до суду за відсутності поважних причин є заходом реагування на зловживання ним своїми процесуальними правами та затягування судового розгляду.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що суддя Брильовський О.Р. зобов’язаний під час розгляду даної справи в суді першої інстанції заявити самовідвід оскільки, його дочка ОСОБА_10 працює в юридичному управлінні апарату Львівської обласної державної адміністрації колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_10 не брала участь в даній справі як учасник судового процесу, не надавала стороні правничу допомогу тощо, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 36 КАС України відсутні підстави для самовідводу судді.

За таких обставин, дослідивши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі за відсутності поважних причин та необхідності залишення позову без розгляду.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 813/998/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя М.В. Костів

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 20.06.2018 року.