Постанова № 74783852, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2948/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області (головуючий суддя – Собко В.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Снятин 21 лютого 2018 року у справі №351/1405/17 за позовом ОСОБА_3 до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2017 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі – ОСОБА_4), просила визнати неправомірними дії ОСОБА_4 щодо відмови в перерахунку пенсії 15.02.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 рік; зобов’язати ОСОБА_4 здійснити перерахунок пенсії з 15.02.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016-2017 рік та виплатити різницю між перерахованою і виплаченими пенсіями.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2018 в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер продовжуючи працювати після призначення пенсії, має значення тільки для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний пропрацьований місяць після призначення пенсії. Суд першої інстанції вказав, що, виходячи з буквального тлумачення ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати повинен бути незмінним, тобто таким, який був на час призначення пенсії. Пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передував року звернення за перерахунком пенсії. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для врахування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 рік.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2018 та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо особа продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Скаржник вказує, що суд повинен був визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 15.02.2017 із застосуванням середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 рік.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалась під час призначення пенсії. Вказує, що за змістом статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку), відсутні.

Розгляд справи відповідач просить здійснювати без участі представника ОСОБА_4.

Позивач в судове засіданні не з’явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Коломийському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та з 25.06.2013 отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при стажі роботи 31 рік 08 місяців 00 днів.

03.02.2017 ОСОБА_3 звернулась в ОСОБА_4 із заявою про перерахунок пенсії згідно з ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від більшого стажу та заробітної плати за період роботи з 01.01.2015 по 31.12.2016.

17.05.2017 ОСОБА_3 звернулась в ОСОБА_4 з проханням надати роз’яснення як проведено перерахунок, яка середня зарплата застосована під час проведеного перерахунку та на підставі якого нормативного документа (а.с.9).

ОСОБА_4 від 26.05.2017 повідомлено, що з 01.02.2017 проведено перерахунок пенсії згідно з ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від більшого стажу та заробітної плати за період роботи з 01.01.2015 по 31.12.2016, стаж роботи становить 33 роки 08 місяців 00 днів. Також повідомлено, що відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.12.2016, при перерахунку пенсії застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Вважаючи, що здійснення перерахунку пенсії у такий спосіб є неправомірним, ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 4 статті 42 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Частина 4 статті 42 Закону №1058-IV викладена у такій редакції відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 1 статті 27 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, закріплено формулу для визначення розміру пенсії за віком: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, встановлено формулу для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, яка на час призначення пенсії позивачу була наступною: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз + Кз + Кз + ... + Кз ); 1 2 3 n К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії ч.1 ст.27 Закону №1058-IV змін не зазнала, тоді як у формулу закріплено ч.2 ст.40 Закону №1058-IV Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» від 14.05.2013 № 231-VII внесено зміни, а саме: у формулі Зп = Зс х (Ск : К) Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що перерахунок пенсії проводиться за умов, що фізична особа є застрахованою, продовжувала працювати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії та набула страхового стажу не менше як 24 місяці. При цьому правила частини 1 статті 40 Закону №1058-IV при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина 2 цієї ж статті передбачає формулу для обчислення пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії. Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати: Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 13 січня 2015 року у справі №21-591а14.

Щодо абз.1 підпункту 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №355 від 14.04.2009, на який покликається скаржник в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції зауважує, що таким встановлювалось наступне: «У разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону».

Разом з тим, пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 виключено Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 29 лютого 2012 року №166, а тому, враховуючи, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що зазначені скаржником положення Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

До того ж суд апеляційної інстанції звертає увагу, що необхідно враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами, тоді як Законом №1058-IV не передбачено врахування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

При цьому, зі змісту частини 4 статті 42 Закону №1058-IV вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону №1058-IV цей показник повинен бути незмінним. Оскільки позивачу уже було призначено пенсію за віком, то зміна у позивача страхового стажу після призначення пенсії дає йому право на перерахунок пенсії, а не на повторне призначення пенсії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2018 року у справі №351/1405/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_5 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 19.06.2018