Постанова № 74783851, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2942/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Ковальчук В.Д.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку о 10 год 56 хв. 02 березня 2018 року, повне судове рішення складено 03 березня 2018 року, у справі №803/151/18 за позовом ОСОБА_3 до Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.02.2018 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – ОСОБА_4), просила визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 10 жовтня 2017 року, відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж – 15 років.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві, якій призначена пенсія на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для неї мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, а тому дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 08.11.2017 про перерахунок її пенсії, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції визнав протиправними та зобов’язав такий перерахунок провести.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на виконання рішення суду позивачу з 10.06.2013 проведено перерахунок та виплату пенсії згідно з ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Законом України №2148-VII від 03.10.2017 пункт 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відтак, скаржник вказує, що ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується лише при обчисленні частини пенсії за першою складовою відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-ІV, а тому перерахунок пенсії позивачу проведено згідно з нормами чинного законодавства. При цьому, скаржник зауважує, що перерахунок пенсії за рішенням суду призведе до зменшення пенсійної виплати. Відтак вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що ч.2 ст.27 Закону №1058-ІV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тоді як позивач шляхом подачі заяви обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак, вважає, що перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), перебуває на обліку в ОСОБА_4 та з 03.04.1998 отримує пенсію за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», загальний стаж роботи складає 45 років 2 дні.

На виконання постанови Любешівського районного суду Волинської області від 12.02.2014 у справі №162/2415/13 ОСОБА_3 проведено перерахунок та виплату пенсії згідно з ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, обчислену відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

08.11.2017 ОСОБА_5 звернулася із заявою у Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії з 01.10.2017.

ОСОБА_4 №1862/Б-01 від 22 листопада 2017 року повідомлено, що з 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а тому з 01.10.2017 пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1%. Розмір пенсії визначається згідно з ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а доплата за понаднормативний стаж – згідно із ст.28 цього ж Закону. Відтак, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується лише при обчисленні частини пенсії за першою складовою відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи такий перерахунок призначеної пенсії протиправним, ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), ч.2 ст.27 якого встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Вказані положення закріплені ч.2 ст.27 та абз.2 п.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV в редакції чинній на час звернення позивача щодо перерахунку пенсії у 2017 році.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Таким чином, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Порядок перерахунку пенсій Законом №796-XII не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що починаючи з 01 січня 2004 року, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі Закону №796-ХІІ без врахування положень Закону №1058-IV є неможливим; і навпаки - застосування окремих положень Закону №1058-IV не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії Закону №796-ХІІ.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 (справа 754/12702/14-а), у постанові від 20 вересня 2016 (справа 1601/12900/12) та Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року (справа 560/675/17 (К/9901/684/17)).

Обставини справи свідчать про те, що позивач фактично обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 12.02.2014 у справі №162/2415/13-а підтверджено право позивача на перерахунок пенсії відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років та зобов’язано ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 10 червня 2013 року відповідно до вимог ч. 2 ст.56 Закону №796-ХІІ із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж - 15 років.

Як вбачається з листа ОСОБА_4 від 22.11.2017 станом на 01.10.2017 позивач отримував пенсію відповідно до Закону №1058-IV, з урахуванням постанови Любешівського районного суду Волинської області від 12.02.2014, починаючи з 10.06.2013 проведено перерахунок та виплату пенсії згідно з ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ.

Разом з тим, з 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі – Закон №2148-VIII), яким у статті 56 Закону №796-ХІІ пункт 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Нормою ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.57 Закону №796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Відтак, зміни, що внесені до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, стосуються порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв’язку із понаднормовим страховим стажем.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 принцип закріплений у ч.1 ст.56 Конституції України, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що пенсія по віку позивачу призначена з 03.04.1998, Законом №2148-VIII пункт 2 ст.56 Закону №796 доповнено з 11.10.2017, а відтак вказані зміни, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон №2148-VIII набрав чинності.

Таким чином, покликання скаржника на зміни, внесені Законом №2148-VIII є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправної відмови відповідача в задоволенні заяви позивача від 08.11.2017 про перерахунок їй пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі №803/151/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_6 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 19.06.2018