Постанова № 74783635, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7174/17 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни на прийняту у порядку письмового провадження постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_4 (далі - Позивач-1, ОСОБА_4) та ОСОБА_5 (далі - Позивача-1, ОСОБА_5) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, у подальшому заміненого на правонаступника - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірину Миколаївну (далі - Відповідач, Уповноважена особа) про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи від 12.12.2016 року №237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемними правочинів за операціями з розміщення 15.06.2016 року кожним з Позивачів коштів у сумі по 200 000,00 грн. за договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» №ДВ-28562-UAH та №ДВ-28568-UAH відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що підставою для невключення Позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є рішення Уповноваженої особи про нікчемність правочинів з розміщення коштів на рахунку. На переконання суду першої інстанції, Відповідачем не надано доказів, що поповнення Позивачами своїх депозитних рахунків призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, а також спричинило надання пільг та переваг окремим кредиторам банку. Прийняття Національним банком України рішення про визнання ПАТ «КБ «Євробанк» проблемним стосується діяльності банку, а не його клієнтів. Крім того, судом підкреслено, що даний спір підлягає розгляду та вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на те, що Позивачами не було обґрунтовано, у чому полягало порушення Уповноваженою особою приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення. Крім того, наголошує на нез'ясуванні судом таких обставин як існування рішення Національного банку України про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії проблемних з 15.06.2016 року та відповідність викладених в акті перевірки висновків положеннями п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Підкреслює на безпідставному незастосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин положень: п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. п. 5, 7, 8 Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення щодо можливості продовження строку перевірки правочинів, ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо обов'язку проблемних банків здійснювати розрахунок виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України. Крім іншого, звертає увагу суду, що здійснені Позивачами операції призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами та вчинені всупереч існування рішення про визнання банку проблемним.

Після усунення визначених в ухвалі від 03.03.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 30.03.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивачі просять відмовити в її задоволені, залишивши постанову суду першої інстанції без змін. Свої доводи обґрунтовують тим, що, по-перше, додані до апеляційної скарги документи не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції в якості доказів, адже не безпідставно не були надані до суду першої інстанції, по-друге, певна частина апеляційної скарги стосується іншого судового рішення, по-третє, посилання Уповноваженої особи на рішення про визнання ПАТ «КБ «Євробанк» проблемним в якості підстав для визнання правочинів нікчемними є помилковим, адже останнє є банківською таємницею та невиконання його вимог посадовими особами банку не може мати негативні наслідки для Позивачів, по-четверте, до відома працівників банку рішення про визнання ПАТ «КБ «Євробанк» проблемним було доведено 15.06.2016 року о 17:45, у той час як операції із зарахування коштів вчинені у період з 15:00 по 16:00, по-п'яте, матеріалами справи не підтверджується «дроблення» рахунків, по-шосте, дійсність договорів між Позивачами та банком жодною стороною не оспорюється, а банківська операція сама по собі не може бути визнана нікчемною.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 17.04.2018 року.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року було задоволено клопотання Уповноваженої особи та зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №813/921/16.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 року задоволено заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.06.2018 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ПАТ «КБ «Євробанк» та ОСОБА_4 15.06.2016 року укладено договір №ДВ-28562/UAH банківського складу (депозиту) за Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ», за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний рахунок НОМЕР_1 з мінімальною сумою поповнення 10,00 грн. та сумою не знижувального (мінімального) залишку 10,00 грн. (а.с. 9).

Аналогічний за змістом та умовами договір №ДВ-28568/UAH було укладено 15.06.2016 року між ПАТ «КБ «Євробанк» та ОСОБА_5, а також відкрито рахунок НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно квитанції від 15.06.2016 року №240029 ОСОБА_4 здійснено поповнення згаданого рахунку НОМЕР_1 на суму 200 000,00 грн. (а.с. 11).

Крім того, згідно квитанції від 15.06.2016 року №240031 ОСОБА_5 здійснено поповнення згаданого рахунку НОМЕР_2 на суму 200 000,00 грн. (а.с. 12).

Рішенням Правління Національного банку України від 15.06.2016 року №70-р ПАТ «КБ «Євробанк» з 15.06.2016 року віднесено до категорії проблемних (а.с. 51-52).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 року № 73-рш «Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.06.2016 року № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно даного рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно.

У подальшому виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 07.07.2016 року № 1183 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17.07.2016 року до 16.08.2016 року включно. Крім того, згідно вказаного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича з 17.07.2016 року до 16.08.2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 року № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.08.2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17.08.2016 року до 16.08.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17.08.2016 року до 16.08.2018 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з Фонд з 19.08.2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ КБ «Євробанк» з 19.08.2016 року до 30.09.2016 року включно можуть звертатись до установ банку-агенту Фонду АТ «ТАСКОМБАНК».

22.08.2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Уповноваженої особи із заявою, в якій просили виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «КБ «Євробанк» (а.с. 13-14).

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, у ході розгляду справ за позовами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Уповноваженої особи про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання останньої включити Позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Позивачами було з'ясовано, що 12.12.2016 року Уповноваженою особою прийнято наказ №237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемним правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» (а.с. 15-16). Пунктом 1 даного акту визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначено у додатку №1 та додатку №2 до цього наказу та пунктом 2 останнього приписано не застосовувати наслідки нікчемності правочинів до операцій, перелік яких наведено у додатку №1 та додатку №2 до цього наказу. При цьому, матеріали справи свідчать, що у додатку №1 до згаданого наказу від 12.12.2016 року №237-ОД зазначені операції із поповнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 15.06.2016 року своїх вкладних рахунків.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.05.2017 року №2218 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію та відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця В.В. та з 06.06.2017 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк» Ларченко Ірині Миколаївні (а.с. 105).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 3, 4, 26, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 228 Цивільного кодексу України, Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів обґрунтованості віднесення до нікчемних правочинів із зарахування коштів на вкладний рахунок Позивачів та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог про скасування оскаржуваного наказу в частині, що стосується згаданих фізичних осіб.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Приписи ч. 6 ст. 26 Закону визначають, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

За правилами частин першої-четвертої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписи ч. 3 ст. 38 Закону визначають, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведене дає підстави для висновку про наявність в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.

Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 року № 826 (далі - Порядок №826), яке набрало чинності 13.07.2016 року.

Пунктом 1 розділу ІІ даного Порядку №826 передбачено, що протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно п. 3 розділу ІІ Порядку №826 Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).

Уповноважена особа Фонду не входить до складу Комісії.

Працівники банку, які включені до складу Комісії, мають право доступу до всіх документів банку, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням та виконанням договорів), які перевіряються.

Працівники банку, які включені до складу Комісії, зобов'язані повідомити про наявність конфлікту інтересів щодо виконуваної у складі Комісії роботи. Якщо протягом проведення перевірки з'ясується, що перевіряється правочин (у тому числі договір), в оформленні якого брав участь працівник банку, що входить до складу Комісії, або правочин (у тому числі договір), стороною якого є близькі родичі такого працівника або установа чи підприємство, в якому такий працівник банку, його близькі родичі або підприємство, яким вони володіють, мають діловий інтерес, такий працівник банку зобов'язаний письмово повідомити керівника Комісії та/або Уповноважену особу Фонду про конфлікт інтересів та не може брати участь у роботі Комісії під час перевірки такого правочину (у тому числі договору).

Відповідно до п. 7 Порядку №826 за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки.

Акт перевірки повинен містити: інформацію щодо складу Комісії; перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.

Акт(и) перевірки повинен(ні) бути складений(і) не пізніше останнього дня проведення перевірки. Акт підписується всіма членами Комісії.

У разі виявлення фактів шахрайства та/або інших кримінальних дій працівників банку або інших осіб Уповноважена особа Фонду зобов'язана невідкладно звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

За правилами п. 8 розділу ІІ згаданого Порядку Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.

У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).

Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.

У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку №826 рішення про зняття обмежень на здійснення неплатоспроможним банком операцій за правочином (договором), щодо якого було встановлено нікчемність, приймається Фондом за наслідками здійснення Уповноваженою особою Фонду перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), або на підставі рішення суду про визнання правочину (договору) дійсним, яке набрало законної сили.

Прийняте Фондом рішення про зняття обмеження на операції направляється до Уповноваженої особи Фонду не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у межах правової системи координат правовідносин «фізична особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» у частині, що стосується виплат відшкодування за вкладами, адміністративний суд повинен забезпечити перевірку як дій, так і рішень посадової особи Фонду, вчинених на виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №813/921/16, у межах якої вирішувалося питання про юрисдикцію даної категорії спорів.

При цьому, виходячи з правової природи оскаржуваного наказу саме в частині, що стосується виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування за вкладами, колегія суддів вважає зауважити, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №910/17448/16 висновки про неможливість оскарження наказу як внутрішнього документа Уповноваженої особи банку до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, позаяк стосуються приватно-правових відносин окремого банку як юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 4 оскаржуваного наказу приписано начальнику відділу звітності у строк до 23.12.2016 року внести зміни до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (щодо яких тимчасово обмежено здійснення банком операцій) стосовно виключення з нього осіб, перелік яких наведено у Додатку №1 та Додатку №2 до цього наказу (а.с. 16). Отже, прийняття даного наказу зумовило настання юридичного факту для Позивачів у вигляді виключення з Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (щодо яких тимчасово обмежено здійснення банком операцій), у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Тобто, попри те, що наказ Уповноваженої особи від 22.12.2016 року №237-ОД є внутрішнім актом, однак він безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки, як було встановлено раніше, є перешкодою для направлення Відповідачем до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомостей щодо Позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду. Відтак, до спірних правовідносин не можуть застосовані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2018 року у справі №910/17448/16, у зв'язку з відмінністю суб'єктного складу сторін. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №813/921/16 підкреслено, що перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій підлягає здійсненню у порядку адміністративного судочинства.

Зі змісту наказу Уповноваженої особи від 22.12.2016 року №237-ОД вбачається, що правочини з операцій щодо поповнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 15.06.2016 року власних вкладних рахунків на суму 200 000,00 грн. кожний, є нікчемним з підстав, передбачених п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Умовою застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину із зарахування Позивачами на власний рахунок готівкових коштів, нікчемним.

Про відсутність отримання будь-яких переваг Позивача внаслідок вчинення згаданих правочинів зазначив і суд першої інстанції, чим спростовується твердження Апелянта про незастосування судом положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону.

Щодо посилання Уповноваженої особи на п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону, а також існування обмежень у діяльності банку на підставі рішення Правління Національного банку України в якості підстав для визнання правочину нікчемним судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Твердження Апелянта про існування на момент проведення операції із зарахування коштів рішення правління Національного банку України від 15.06.2016 року №70-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії проблемних» (а.с. 51-52), яким встановлено обмеження в діяльності банку, що було чинне на момент поповнення Позивачами власних депозитних рахунків, та, на переконання останнього, перешкоджало здійсненню такої банківської операції, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зазначене рішення регулятора становить банківську таємницю і Позивачі не могли знати про його зміст та встановлені обмеження.

Дані висновки відображені поряд з іншим і в рішенні суду першої інстанції, чим спростовується посилання Апелянта на неврахування судом обставин щодо існування рішення про визнання банку проблемним.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджують, що операції із зарахування коштів були здійснені у період з 15:00 по 16:00 15.06.2016 року, у той час як із рішенням про визнання ПАТ «КБ «Євробанк» проблемним було ознайомлено фінансову установу о 17:45.

Викладене, на переконання судової колегії, підтверджується матеріалами справи, зокрема, відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції ПАТ «КБ «Єврбанк» на рішенні Правління Національного банку України від 15.06.2016 року №70-р (а.с. 51), а також наданими до апеляційної скарги Уповноваженою особою витяги з Додатку №1 до оскаржуваного наказу (а.с. 113-114), з яких вбачається, операції із зарахування коштів на рахунки Позивачів вчинені 15.06.2016 року о 15:13 та о 15:14, у той час як рішення про визнання банку проблемним отримано останнім о 17:45.

Через призму викладеного посилання Позивачів про неможливість врахування доданих до апеляційної скарги документів судовою колегією оцінюється критично з огляду на передбачений ч. 3 ст. 308 КАС України обов'язок суду апеляційної інстанції дослідувати докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Крім того, у контексті визначеної у рішенні Правління НБ України від 15.06.2016 року №70-рш/БТ заборони ПАТ КБ «Євробанк» з дня її прийняття здійснювати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Приписи ч. 2 ст. 1068 ЦК України визначають, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Посилання Апелянта на те, що операція за спірним договором безумовно свідчить про «дроблення» рахунків інших вкладників, що має наслідком визнання правочинів нікчемними, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, матеріалами справи не підтверджується залучення жодної такої особи до спірних правовідносин, а відтак і «дроблення» її рахунку, по-друге, кошти зараховувалися Позивачами готівкою через касу банку.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку Позивачі надали належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені.

Інших документів, які б свідчили про фактичне внесення особою коштів на депозитний рахунок, Закон не визначає.

Таким чином, реалізуючи своє право на розпорядження майном, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснили поповнення своїх власних депозитних рахунків на суму 200 000,00 грн. кожен, що на станом на 15.06.2016 року не було заборонено жодними нормативними документами, а факт здійснення такої банківської операції підтверджується, як було встановлено раніше, квитанціями від 15.06.2016 року №240029 та №240031 з відміткою касира ПАТ «КБ «Євробанк» про виконання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону, для визнання нікчемним операції із зарахування Позивачем коштів на власний поточний рахунок. Відтак, таке твердження Відповідача, на переконання судової колегії, є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним.

Поряд з іншим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним спірного договору та застосування до нього правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

Враховуючи, що вищенаведеними обставинами спростовується твердження Відповідача про нікчемність правочину щодо зарахування коштів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в Уповноваженої особи правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу в частині, що стосується ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Посилання Апелянта на нез'ясування судом першої інстанції відповідності викладених в акті перевірки висновків положенням п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону є, на переконання судової колегії, безпідставним з огляду на те, що акт перевірки є способом фіксування отриманих за наслідками її проведення даних, а відтак його чинність (нечинність) жодним чином не впливає на права та обов'язки особи. Крім того, висновкам Уповноваженої особи щодо нікчемності правочинів була надана оцінка судом першої інстанції.

Наголошуючи на незастосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин положень п. п. 5, 7, 8 розділу ІІ Порядку №826 в частині наявності в Уповноваженої особи права на продовження перевірки правочинів, Відповідачем не враховано, що, як було встановлено раніше, прийняття останнім розпорядчого документу у вигляді оскаржуваного наказу свідчить про завершення процедури перевірки правочинів на предмет їх нікчемності.

Стверджуючи про порушення ПАТ «КБ «Євробанк» положень ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині обов'язку проведення проблемним банком розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України, Апелянт залишив поза увагою, що, як було встановлено вище, операції із зарахування коштів на вкладні рахунки Позивачів були проведені раніше отримання банком інформації про визнання його проблемним, у зв'язку з чим застосування до спірних правовідносин вимог ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» неможливе.

Поряд з іншим, судова колегія погоджується з посиланням Позивачів на те, що дії із зарахування коштів, вчинені банком на виконання договору банківського вкладу, самі по собі не можуть вважатися окремим правочином в силу приписів ст. 202 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни на прийняту у порядку письмового провадження постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни про визнання протиправним та скасування наказу в частині - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 19» червня 2018 року.