Постанова № 74783610, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13103/17 Суддя першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Офісу великих платників ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Позивач, ПАТ «ДПЗКУ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Відповідача-1, Офіс ВПП), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС у м. Києві) про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «ДПЗКУ» пені у розмірі 8 843 730,29 грн. на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2016 року, липень 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з моменту отримання Позивачем податкових повідомлень-рішень щодо частини заявленої до бюджетного відшкодування суми коштів інша частина вважається узгодженою та підтвердженою, а граничним строком перерахування коштів бюджетного відшкодування з податку на додану вартість було 13.12.2016 року та 22.12.2016 року, фактична виплата бюджетного відшкодування 26.04.2017 року здійснена поза межами граничного строку, а тому з Державного бюджету України підлягає стягненню визначена у позові сума пені, зауважень до розрахунку якої відповідачами не висунуто.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідача-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що Офісом ВПП були своєчасно вчинені необхідні дії для забезпечення відшкодування ПДВ на рахунок ПАТ «ДПЗКУ», а саме - направлені до ДФС листи з інформацією про можливі обсяги бюджетного відшкодування за травень та липень 2016 року, узагальнена інформація від ДФС України не надходила, а тому після введення в експлуатацію Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26, належна до відшкодування сума ПДВ була виплачена 26.04.2017 року у повному обсязі, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Крім того, Апелянтом підкреслено, що спірні правовідносини були врегульовані Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДКС у м. Києві просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що до 01.04.2017 року діяв Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39, за приписами якого органи ДКС України здійснювали бюджетне відшкодування на підставі отриманого від органів ДФС України висновків та узагальненої інформації. Водночас, у подальшому з 01.04.2017 року повернення узгоджених сум здійснюється автоматично у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, зі змісту якої вбачається, що виплата відшкодування Позивачу здійснена 26.04.2017 року повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ДПЗКУ» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає про те, що отримання бюджетного відшкодування за травень та липень 2016 року у квітні 2017 року свідчить про виникнення у Позивача права на нарахування пені, розрахунок якої наведений у позовній заяві та під сумнів іншими учасниками справи не ставився.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.06.2018 року.

У судовому засіданні представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з мотивів, викладених у відзиві.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що за результатами фінансово-господарської діяльності ПАРТ «ДПЗКУ» були подані до Офісу ВПП податкові декларації з податку на додану вартість:

- за травень 2016 року №9103185700, в якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 08.11.2016 року №9211421950, визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 89 672 905,00 грн. (т. 1 а.с. 15, 18-19);

- за липень 2016 року №9149959882, в якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 08.11.2016 року №9211472817, визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 79 216 191,00 грн. (т. 1 а.с. 21-22).

Крім того, ПАТ «ДПЗКУ» були подані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі (т. 1 а.с. 16, 23).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДПЗКУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з рядом суб'єктів господарювання, висновки якої зафіксовані в акті від 07.11.2016 року №1853/28-10-14-06/37243279 (т. 1 а.с. 31-152), Офісом ВПП прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.11.2016 року:

- форми «В1» №0007861406, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема, за травень 2016 року у розмірі 19 142 431,00 грн. (т. 1 а.с. 26);

- форми «В4» №0007851406, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 17 155 235,00 грн. (т. 1 а.с. 29).

Згадані акти індивідуальної дії, як зазначає Позивач та встановлено судом першої інстанції, отримані ПАТ «ДПЗКУ» 29.11.2016 року.

Згідно супровідних листів від 18.01.2017 року №428/8/28-10-40-12 та від 06.02.2017 року №908/8/28-10-40-12 (т. 1 а.с. 198-199) Офісом ВПП було направлено до ДФС України узагальнену інформацію про можливі загальні обсягши відшкодування ПДВ коштами за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування ПДВ по яких з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше станом на 18.01.2017 року та на 06.02.2017 року.

Суму бюджетного відшкодування було перераховано на банківський рахунок Позивача 26.04.2017 року згідно платіжних доручень ГУ ДКС у м. Києві від 26.04.2017 року №16250472 на суму 70 530 474,00 грн. згідно декларації за травень 2016 року (т. 1 а.с. 191) та від 26.04.2017 року №16250473 на суму 79 216 191,00 грн. згідно декларації за липень 2016 року (т. 1 а.с. 192).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. 200 Податкового кодексу України, п. п. 6, 7, 9 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відшкодування ПДВ за травень 2016 року було прострочено на 134 дні та за липень 2016 року - на 125 днів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (тут у надалі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Абзацом першим пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Приписи п. 200.13 ст. 200 ПК України визначають, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (далі - Порядок №39), у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно п. 7 Порядку №39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За правилами п. 9 Порядку №39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про вичерпне нормативне регулювання порядку та строків відшкодування заявлених до виплати на рахунок у банку платником податку сум ПДВ за умови їх підтвердження результатами перевірки.

Як вірно встановив суд першої інстанції, граничним терміном бюджетного відшкодування заявленої Позивачем суми податку на додану вартість за травень 2016 року у розмірі 70 530 474,00 грн. було 13.12.2016 року, оскільки податкове повідомлення-рішення від 24.11.2016 року №0007861406 отримано ПАТ «ДПЗКУ» 29.11.2016 року, то в силу приписів п. 200.12 ст. 200 ПК України останнім робочим днем п'ятиденного строку після вручення даного акту індивідуальної дії для подання органу ДКС України висновку із зазначенням суми коштів, що підлягає відшкодуванню, було 06.12.2016 року, а п'ятий операційний день після отримання висновку - 13.12.2016 року.

Граничним терміном бюджетного відшкодування заявленої Позивачем суми податку на додану вартість за липень 2016 року у розмірі 79 216 191,00 грн., як вірно зазначив Окружний адміністративний суд міста Києва, було 22.12.2016 року, оскільки граничним строком проведення перевірки згідно п. 200.11 ст. 200 ПК України було 08.12.2016 року, останнім робочим днем п'ятиденного строку для подання органу ДКС України висновку із зазначенням суми коштів, що підлягає відшкодуванню, було 15.12.2016 року, а п'ятий операційний день після отримання висновку - 22.12.2016 року.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Тобто, на суми податків, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14.

За таких обставин, зважаючи на те, що, як було встановлено раніше, сума бюджетного відшкодування за травень 2016 року та липень 2016 року була перерахована на рахунок Позивача 26.04.2017 року, сума затримки такої виплати скала 134 дні щодо бюджетного відшкодування за травень 2016 року та 125 днів - за липень 2016 року. Відтак, з урахуванням діючих у вказаний період облікових ставок Національного банку України у розмірі 14 % у період з 14.12.2016 року по 13.04.2016 року та 13 %, починаючи з 14.04.2016 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що належною до стягнення сумою пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ складає 4 319 943,21 грн. щодо травня 2016 року та 4 523 787,08 грн. щодо липня 2016 року. Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано звернув увагу, що наведені розрахунки учасниками справи під сумнів не ставилися, як і не спростовувалися останніми під час апеляційного перегляду.

Надаючи правову оцінку посиланню Апелянта на те, що останнім були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на забезпечення виплати заявленої Позивачем суми відшкодування, що унеможливлює стягнення пені за період несвоєчасної виплати, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що характер визначеної п. 200.23 ст. 200 ПК України відповідальності за несвоєчасну виплату сум бюджетного відшкодування жодним чином не пов'язаний з наявністю чи відсутністю вини суб'єкта владних повноважень, що зумовила несвоєчасне повернення коштів. Юридичний факт, який породжує виникнення правовідносин, врегульованих п. 200.23 ст. 200 ПК України, є невідшкодування платникам протягом визначеного цією статтею строку суми коштів.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року, змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість платнику у передбачений законодавством спосіб, у зв'язку з чим наведене у відзиві на апеляційну скаргу посилання ГУ ДКС у м. Києві на те, що з 01.04.2017 року спірні правовідносини врегульовані в інший спосіб шляхом запровадження Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не може бути підставою для стягнення пені за несвоєчасну виплату таких сум, що прямо закріплено у п. 200.23 ст. 200 ПК України.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2018 року у справі № 810/2512/17.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Офісу великих платників ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 19» червня 2018 року.