Рішення № 74782540, 15.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1703/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 24058,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим у відповідача виник обов'язок сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23550,00 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 508,68 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 відкрито провадження у справі № 816/1701/18 та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав. У відзиві на позов вказав на те, що в періоді з січня по березень 2017 року позивач не мав обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача не перевищувала 5 осіб. З квітня 2017 року у зв'язку з розширенням штату працівників ФОП ОСОБА_3 в установленому Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порядку створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю про що повідомлено державну службу зайнятості шляхом подання звіту за формною 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". З огляду на вказані обставини позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів як фізична особа-підприємець, яка в своїй діяльності використовує найману працю.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особу /а.с. 8/.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказало, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році та застосувало до відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Відповідач в свою чергу наполягає на тому, що такий розрахунок не відповідає вимогам частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Приписами частин першої, другої та третьої статті 18 цього ж Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" дає підстави для висновку про те, що на підприємства, установи, організації покладено обов'язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та здійснення заходів з їх працевлаштування, які полягають лише в наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для здійснення працевлаштування зазначеної категорії осіб.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476) затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", яка подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) в установленому законом порядку зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форма № 10-ПІ (а.с. 8), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у вказаному періоді складала 14 осіб; з них: середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві, відповідачем зазначено 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа.

Судом встановлено, що упродовж періоду з січня по березень 2017 року в трудових відносинах з відповідачем перебувало менше 8 осіб, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів /а.с. 30-35/. Таким чином упродовж указаного періоду відповідач не мав обов'язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

З квітня 2017 року по грудень 2017 року в трудових відносинах з відповідачем перебувало від 15 до 19 осіб, що зумовило створення ФОП ОСОБА_3 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а також вжиття встановлених законодавством заходів для їх працевлаштування шляхом подання щомісячних звітів до державної служби зайнятості за формою 3-ПН /а.с. 36-53, 54-62/.

Матеріалами справи підтверджено, що 15 червня 2017 року Полтавським міським центром зайнятості до ФОП ОСОБА_3 з метою працевлаштування особи з інвалідністю направлено ОСОБА_4 /а.с. 67/. Відміткою на корінці направлення на працевлаштування, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджено, що гр. ОСОБА_4 відмовилась від запропонованої роботи у зв'язку з тим, що остання передбачає наявність нічних змін.

Зважаючи на вищевикладене відповідач виконав обов'язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю та в установленому законом порядку повідомив про це державну службу зайнятості, що у свою чергу виключає допущення ФОП ОСОБА_5 порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а відтак, і обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36002, рнокпп НОМЕР_1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 19 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6