Рішення № 74782493, 20.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2188/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Зелена, 15) до Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, м. Арциз, вул.. Соборна, 27-б) про визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Арцизького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 37 від 13.11.2017 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як робітнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць (електрогазозварнику), що досяг 55 років та при стажі роботи не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначеній роботі;

- зобов’язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.08.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено (а.с. 3-4), в листопаді 2017 року Позивач отримав рішення Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 37 від 13.11.2017 р., про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Своє рішення відповідач мотивував тим, що до пільгового стажу включено лише 6 років 1 місяць 20 днів. До пільгового стажу не враховано період роботи з 24.02.1995 р. до 09.04.2014 р. в зв'язку з тим. що в пільговій довідці № ТЧ-1-19/734 від 03.11.2017 р. вказано посаду газоелектрозварника, що не відповідає розділу ХХХШ списку № 2 постанови КМУ від 24.06.2016 р. № 461, яким передбачено посаду електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що належить до скасування.

04.06.2018 року від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 45-47), в обґрунтування якого зазначено, що на підставі наданих документів загальний страховий стаж складає 37 років 7 місяців 0 днів, в тому числі стажу роботи на пільгових умовах за списком №2 - 6 років 1 місяць 20 днів. Не враховані періоди стажу на пільгових умовах по списку №2 : з 24.02.1995 р. по 09.04.2014 р. у зв’язку з тим, що надані документи не підтверджують проведення атестації робочих місць на підприємстві згідно:

- акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 03.11.2017 р № 8045 у якому наявні тільки два записи наказів з особливої картки Позивача: від 24.02.1995 р. та 10.04.2014 р.

- акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 21.09.2017 р № 5874 у якому зазначено, що ОСОБА_1В 24.02.1995 р. був прийнятий у цех №9 професія газоелектрозварника 5 розряду Наказ 87 від 24.02.1995 р. , 10.04.2014 р. у цех №9 професія ремонтно-господарський газоелектрозварник 5 розряду наказ №328/01 від 10.04.2014 р.

- трудовій книжці з періоду 24.02.1995 р. Позивач був прийнятий газоелектрозварником 5го розряду в цех ремонта ДТ Арциз, а атестувалася посада електрогазозварника (цеха ремонта) за списком №2. 01.03.2004 р. Позивача було переведено електрогазозварником 5 розряду, але згідно акту №8616 від 16.11.2017 р. Наказ № 131 від 01.03.2004 р. не надано.

Списком №2 розділ XXXIII «Загальні професії» постановою КМУ від 24.06.16 р. № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", передбачені посади :

- електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки;

- електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах;

- електрозварники ручного зварювання.

Таким чином, Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, а дії ПФУ щодо винесення оскаржуваного рішення № 37 від 13.11.2017р. законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням до розгляду на 30 травня 2018 року.

Сторони у судове засідання, яке було призначено на 30 травня 2018 року, не з’явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положеньцього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розглядісправи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

29.05.2018 року від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 42).

31.05.2018 року, після продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, на електронну адресу суду, від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 45-69) та 04.06.2018 року від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 44).

Інших заяв та клопотань до суду по суті справи не надходило.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Так, зокрема статтею 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області iз заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В листопаді 2017 року Позивач отримав рішення Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 37 від 13.11.2017 р., про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Своє рішення відповідач мотивував тим, що до пільгового стажу включено лише 6 років 1 місяць 20 днів. До пільгового стажу не враховано період роботи з 24.02.1995 р. до 09.04.2014 р. в зв'язку з тим. що в пільговій довідці № ТЧ-1-19/734 від 03.11.2017 р. вказано посаду газоелектрозварника, що не відповідає розділу ХХХШ списку № 2 постанови КМУ від 24.06.2016 р. № 461, яким передбачено посаду електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням.

З такою думкою відповідача, суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах на пенсію за віком мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі цього Закону, також, відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено обов'язок надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового сажу лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Тобто, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

З трудової книжки позивача вбачається (а.с. 8-13), що позивач 14.04.1980 року прийнятий на роботу в ДЕУ-559 на посаду газоелектрозварника 3 розряду, а 21.10.1980 року був звільнений у зв'язку iз призивом на службу до ОСОБА_2, строк служби з 26.10.1980 р. по 01.11.1982 р., що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Після сплину строку служби у рядах ОСОБА_2, ОСОБА_1 наказом від 11.01.1983р. №4-к був прийнятий на роботу в ДЕУ-559 на посаду газоелектрозварника 4 розряду.

У подальшому, наказом № 33-к від 11.04.1988 року був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КзПП УРСР (за власним бажанням).

Наказом від 14.04.1984р. №72 був прийнятий на посаду оператора 5р. та наказом № 71 від 28.04.1984 переведений на посаду газоелектрозварника 5 розряду та 20.06.1984 року наказом № 116 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КзПП УРСР (за власним бажанням).

Наказом від 03.06.1986р. №101-Л був прийнятий на роботу до Арцизького заводу ЖБІ на посаду газоелектрозварника 4 розряду та 01.04.1989 року наказом № 55-11 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КзПП УРСР (за власним бажанням).

Наказом від 02.04.1989р. №7 був прийнятий в члени Рибколгоспу імені Котовського на посаду газоелектрозварника та Наказом від 10.11.1989р. № 11, Позивач виведений із членів Рибколгоспу імені Котовського.

Наказом 77-К від 20.11.1989р. був прийнятий в АТП-9 на посаду газоелектрозварника та 18.05.1990 року наказом № 26-к був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КзПП УРСР (за власним бажанням).

З 08.07.1992 по 19.10.1992 року працював в Радгоспі «Комсомолець» на посаді газоелектрозварника.

21.10.1992 по 23.02.1995 року працював в РМЦ на посаді газоелектрозварника.

Наказом № 87 від 24.02.1995 року прийнятий на роботу газоелектрозварником 5-го розряду до ДТ Арциз.

01.03.2004 року року перевединий на посаду електрозварника 5-го розряду, де працює по сьогоднішній день на займаній посаді.

Щодо не врахування періоди стажу на пільгових умовах по списку №2 : з 24.02.1995 р. по 09.04.2014 р., у зв’язку з тим, що надані документи не підтверджують проведення атестації робочих місць на підприємстві згідно актів зустрічних перевірок, суд зазначає наступне.

Як вбачається із трудової книжки Позивача (а.с. 11-12), атестація робочих місць на останній роботі проводилась 01.03.2004 року, 21.12.2009 року та 26.09.2014 року.

Суд вважає за можливе зазначити, що незважаючи на те, що відсутність записів у трудовій книжці Позивача щодо атестації робочого місця, у період з 1992 року до 2004 року, зазначений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки право працівника на пільгове пенсійне забезпечення не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць.

Україна є правовою державою і в подібних випадках виступає гарантом у захисті соціальних прав громадянина. За змістом ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 23 Конституції України, кожна особа пенсійного віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно п.4 Порядку проведення атестації та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

В п.4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому, у випадку її не проведення або неякісного проведення, призводить до позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист і, зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, суд вважає, що своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо посилань Відповідача на розділ XXXIII «Загальні професії» постановою КМУ від 24.06.16 р. № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовують Списки, чинні на період роботи особи, тобто:

1) якщо пільгова робота до 31.12.1991 року, застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 р. №1173;

2) якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, застосовуються Списки №1, 2 затверджені постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 р. №10;

3) якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162;

4) якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 року (або тільки почалась після цієї дати), застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36.

При цьому до пільгового стажу зараховують весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії у Списки.

Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, передбачалися газозварювальники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.

Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №2 10, передбачалася посада "електрозварник".

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені електрозварники та газозварники.

Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, були передбачені професії газозварників та електрозварників ручного зварювання.

З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) в спірний період була передбачена у всіх Списках № 2.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що професія як електрозварник та газоелектрозварника в спірний період була передбачена у Списку № 2.

Таким чином, суд робить висновок, що стаж позивача на роботі із шкідливими і важкими умовами праці склав більше половини стажу, передбаченого абзацом першим п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також його загальний стаж роботи склав понад 37 років, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах з дня первісного звернення, тобто з 28.08.2017 р.

Крім того, рішення прийняте відповідачем №7416 від 25.01.2018р., яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, порушує його право на пенсійне забезпечення та впливає на майновий стан позивача.

Впродовж судового розгляду відповідач не довів суду та не надав доказів щодо правомірності прийнятого рішення № 37 від 13.11.2017 р., яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

При розгляді справи та вирішенні спору судом застосовано статтю 19 Конституції України, статті 10, 13,62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, статті 8, 45, пункти 2, 16 Розділу Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Зелена, 15) до Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, м. Арциз, вул. Соборна, 27-б) – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 37 від 13.11.2017 року, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Арцизьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.08.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Арцизького об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ:41250675), сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.