Рішення № 74782273, 14.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1271/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами загального спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів, зобов’язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати за період з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року та стягнути з відповідача належні позивачу кошти у сумі 53776,98 грн з урахуванням сум обов’язкових до сплати податків та внесків;

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за період з 10.05.2017 року по 31.05.2017 року тимчасової непрацездатності та зобов’язати відповідача виплатити належні позивачу кошти за листком тимчасової непрацездатності серії АГС №577160;

- зобов’язати відповідача провести перерахунок та оплатити позивачу різницю за відпустки, які надавались у червні-серпні 2017 року, відповідно до наказів «Про надання відпусток» від 07.06.2017 року №114-кв, від 21.06.2017 року №126-кв, від 02.08.2017 року №168-кв, від 18.08.2017 року №194-кв та нарахованої компенсації при звільненні за невикористані позивачем відпустки;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 126734,40 грн з урахуванням сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

Посилається на те, що відповідно до наказу ДФС України від 19.09.2017 року №2188-0 «Про припинення державної служби» позивачу припинено державну службу та звільнено з роботи у зв’язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її обіймала. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року в справі №813/3294/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про скасування наказів та поновлення на посаді, позивача, серед іншого, поновлено на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 20.09.2017 року; постанову в цій частині допущено до негайного виконання, однак наказ про його поновлення видано лише 14.03.2018 року. Пояснив, що згідно п.1 наказу ДФС України від 29.12.2016 року №4106-О позивача, заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС, відсторонено від виконання посадових обов’язків до закінчення розгляду справи судом. Так, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року в справі №344/15636/16-п провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.3 ст.38 вказаного Кодексу. Зазначив, що при припиненні державної служби відповідач у порушення вимог ст.116 Кодексу законів про працю України не виплатив позивачу заробітну плату з урахуванням відповідних надбавок, доплат та премій за період з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року, яка згідно наведеного позивачем розрахунку складає 53776,98 грн. Окрім того, додав, що йому не проведено оплату компенсації заробітної плати по листку тимчасової непрацездатності серії АГС №577160 за період з 10 по 31.05.2017 року та перерахунок щорічних та додаткових відпусток, наданих у 2017 році в період з 23.03.2017 року по день його звільнення – 19.09.2017 року, та нарахованої компенсації при звільненні за невикористані відпустки. Також, позивач вважає, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду в частині його поновлення на попередній посаді з відповідача на його користь підлягає стягненню середньомісячна заробітна плата за вимушений прогул а 20.09.2017 року по 15.11.2017 року, який відповідно до наданого позивачем розрахунку складає 42244,80 грн (1056,12 грн – одноденна середня заробітна плата * 40 – кількість днів вимушеного прогулу). До того ж, позивач вважає, що на його користь підлягає виплаті 84489,60 грн у якості середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року в справі №813/3294/17, а саме з 16.11.2017 року по 13.03.2018 року, що складає 80 днів (1056,12 грн – одноденна середня заробітна плата * 80 – кількість днів вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду). Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач був відсторонений до 21.08.2017 року включно, так як 22.08.2017 року набрала законної сили постанова Апеляційного суду Івано-Франківської області в справі №344/15636/16-п. Відтак, у період з 22.03.2017 року по 21.08.2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. На підтвердження вказаної позиції Івано-Франківської митниці ДФС послався на лист ДФС України від 07.07.2017 року №17829/7/99-99-05-03-01-17 «Про надання роз’яснень щодо нарахування заробітної плати відстороненому працівнику». Те ж саме і стосується виплати коштів за листком непрацездатності серії АГС №577160 та проведення перерахунку і оплати відпускних за червень-серпень 2017 року. Щодо позовних вимог про стягнення середньоденного заробітку за період з 22.08.2017 року по 13.03.2018 року, зазначив, що на виконання вимог припису Управління Держпраці в Івано-Франківській області №09-01-340/635-480 від 29.12.2017 року відповідач нарахував та виплатив позивачу заробітну плату за період з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року та середній заробіток за 20.09.2017 року; відпускні, відповідно до наказів «Про надання відпусток» від 07.06.2017 року №114-кв, від 21.06.2017 року №126-кв, від 02.08.2017 року №168-кв, від 18.08.2017 року №194-кв, оплачені повністю, оскільки виплата здійснювалася за попередні періоди. В свою чергу, звернув увагу, що оскільки судовим рішенням у справі №344/15636/16-п не встановлено факту незаконного відсторонення ОСОБА_1, відтак відсутні підстави для відшкодування вимушеного прогулу за період з 23.03.2017 року по 21.08.2017 року. Окрім того, вказав, що у справі №813/3294/17, в межах якої позивача поновлено на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 20.09.2017 року, ОСОБА_1 не заявляв вимог про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому підстави для його стягнення в межах справи, що розглядається, відсутні. До того ж, 28.02.2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018 року у справі №813/3294/17, що, на думку відповідача, свідчить про передчасність вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У строк, встановлений судом, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, в т.ч. на їх підтвердження не подано жодних доказів. А тому, просить позов задовольнити у повному обсязі.

У строк, встановлений судом, від відповідача надійшло заперечення, в якому викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою судді від 10.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; за результатами розгляду клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 10.05.2018 року.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року суд витребував у відповідача довідку про доходи, завірену гербовою печаткою установи, із зазначенням середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (станом на 19.09.2017 року) або заробітної плати останнього за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, що передували звільненню (згідно наказу ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о), та детальний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року, згідно долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки про заробітну плату останнього. Розгляд справи відкладено на 08.06.2018 року.

У зв’язку із перебуванням судді у відрядженні у період з 06.06.2018 року по 08.08.2018 року включно, розгляд справи перенесено на 14.06.2018 року.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив службу в органах доходів і зборів. Зокрема, відповідно до наказу №2282-о від 08.06.2016 року ОСОБА_1, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 у справі №813/6010/15, поновлено з 27.10.2015 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС.

29.12.2016 року ДФС України видано наказ №4106-о, згідно якого відсторонено позивача від виконання посадових обов’язків до закінчення розгляду справи судом. Підстава: на виконання доручення голови ДФС до доповідної записки від 21.12.206 року №4491/99-99-22-03-01-18, у зв’язку із складанням Департаментом захисту економіки Національної поліції України 25.11.2016 року стосовно в.о. начальника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення за ч.ч.1, 2 ст.1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та направлення їх з матеріалами перевірки на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, на підставі ч.5 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції».

22.03.2017 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглянуто справу №344/15636/16-п про адміністративне корупційне правопорушення за протоколами №№26, 27 від 25.11.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.1727 КУпАП ОСОБА_1

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.1727 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.1727 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.3 ст.38 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.08.2017 року (справа №344/15636/16-п) апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року відносно ОСОБА_1 – без змін.

Згідно наказу ДФС України №2188-о від 19.09.2017 року «Про припинення державної служби», у зв’язку із поновленням на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_3В на виконання постанов Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі №813/2091/16, припинено державну службу 19.09.2017 року ОСОБА_1, заступнику начальника Івано-Франківської митниці ДФС, у зв’язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п.1.ч.1 ст.88 Закону України «Про державну службу».

Згідно наказу Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року «Про припинення державної служби», ОСОБА_1, заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС вважати таким, що припинив державну службу з 19.09.2017 року відповідно до п.1 ч.1 ст.88 Закону України «Про державну службу». Відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності наказано провести повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за: 8 календарних днів основної щорічної відпустки за період роботи з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року; 15 календарних днів додаткової щорічної відпустки за період роботи з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року; 27 календарних днів основної щорічної відпустки за період роботи з 09.02.2017 року по 19.09.2017 року.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача йому має бути виплачена заробітна плата за період роботи з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року, що складається з посадового окладу, надбавок та премій (за виключенням частково оплаченої заробітної плати за період з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року). Також, вказує на непроведення йому оплати компенсації заробітної плати по листку тимчасової непрацездатності серії АГС №577160 за період з 10.05.2017 року по 31.05.2017 року. Окрім того, просить перерахувати та оплатити різницю за відпустки, які надавались у червні-серпні 2017 року, та нараховану компенсацію при звільненні за невикористані відпустки. Натомість відповідач з таким не погоджується, посилаючись на те, що позивачу належить до оплати лише період роботи з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року, оскільки 22.08.2017 року набрала законної сили постанова судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року у справі про адміністративне правопорушення №344/15636/16-п, а до 21.08.2017 року включно позивач був відсторонений. За наведених обставин, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу заробітної плати (в т.ч., лікарняних та відпускних) за період 23.03.2017 року по 21.08.2017 року.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду (справа №813/3294/17) від 15.11.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018 року, позов ОСОБА_1 до ДФС України, Івано-Франківської митниці ДФС про скасування наказів, поновлення на посаді, задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о «Про припинення державної служби»; визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 19.09.2017 року №422-к «Про припинення державної служби»; поновлено ОСОБА_1 з 20.09.2017 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС; постанову в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

26.12.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДФС ОСОБА_4 юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №55434239 з примусового виконання виконавчого листа №813/3294/17 від 15.11.2017 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 з 20.09.2017 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС.

Відповідно до постанови державного виконавця від 19.01.2018 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження ВП №55434239 – за невиконання вищевказаного рішення суду згідно виконавчого документа без поважних причин – на боржника ДФС України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, а відповідно до постанови від 06.02.2018 року – штраф у розмірі 10200,00 грн.

12.03.2018 року ДФС України видано наказ №433-о, згідно якого на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №813/3294/17, з урахуванням постанови від 26.12.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП №55434239, наказано скасувати наказ ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о «Про припинення державної служби» та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 20.09.2017 року.

Позивач вважає, що з 20.09.2017 року по 15.11.2017 року перебував у вимушеному прогулі і за час такого йому має бути виплачено середній заробіток. Водночас період з 16.11.2017 року по 13.03.2018 року вважає вимушеним прогулом при затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року, за час якого йому також має бути виплачено середній заробіток.

Дії та бездіяльність відповідача, пов’язані з невиплатою заробітної плати за період роботи з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року (за виключенням частково оплаченої заробітної плати за період з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року) та середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.09.2017 року по 15.11.2017 року, неоплатою вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення його на роботі, як незаконно звільненого працівника, за період з 16.11.2017 року по 13.03.2018 року, вважає протиправними та такими, що порушують його права, свободи та інтереси. Тому, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Щодо вимог про виплату позивачу заробітної плати за період з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року, суд враховує таке.

Згідно ч.6 ст.72 Закону України «Про державну службу», відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч.5 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції», особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

Таким чином, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у такому випадку проводиться виключно у разі, якщо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, здійснюється у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.

Втім, як видно з постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року у справі №344/15636/16-п, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.08.2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.1727 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.3 ст.38 КУпАП.

Між тим, обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, визначені у ст.247 КУпАП. Згідно вимог цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Отже, з аналізу змісту вказаної норми слідує висновок, що «відсутність події і складу адміністративного правопорушення» та «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП» є самостійними підставами для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Відтак, намагання позивача ототожнити їх в одну з метою відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов’язаного з відстороненням від виконання службових повноважень, суд вважає необґрунтованим.

Водночас, що стосується тривалості відсторонення позивача, суд звертає увагу на наступне.

Згідно наказу ДФС України від 29.12.2016 року №4106-о, у зв’язку із складанням Департаментом захисту економіки Національної поліції України 25.11.2016 року стосовно в.о. начальника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення за ч.ч.1, 2 ст.1727 КУпАП та направлення їх з матеріалами перевірки на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, на підставі ч.5 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції», позивача відсторонено від виконання посадових обов’язків до закінчення розгляду справи судом.

Так, 22.03.2017 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від ухвалено постанову у справі №344/15636/16-п про адміністративне корупційне правопорушення. При цьому, самим же захисником в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на вищевказану постанову, за результатами розгляду якої постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.08.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року – без змін.

У відповідності до ч.ч.1, 10 ст.294 КУпАП, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 321 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб’єктами, суд вважає, що в даному випадку, закінчення розгляду справи про адміністративне корупційне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.1727 КУпАП ОСОБА_1 слід пов’язувати з моментом ухвалення Апеляційним судом Івано-Франківської області постанови у справі №344/15636/16-п, а саме – 22.08.2017 року.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.94 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

А тому, оскільки позивач у період з 23.03.2017 року по 21.08.2017 року не виконував своїх службових повноважень, до того ж постановами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та Апеляційного суду Івано-Франківської області у справі №344/15636/16-п не встановлено обставин щодо незаконного відсторонення ОСОБА_1, відтак відсутні підстави для відшкодування позивачу середнього заробітку за такий період.

Факт наявності у позивача права на виплату йому сум, належних від Івано-Франківської митниці ДФС, за період роботи з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року не є спірним.

Сам же позивач у позовній заяві стверджує, що йому належить до виплати заробітна плата за період роботи з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року, за виключенням частково оплаченої заробітної плати за період з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року. Відповідач у відзиві на позовну заяву також посилається на те, що за період з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року всі розрахунки з позивачем проведено в повному обсязі.

Більше того, з метою об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі, суд ухвалою від 10.05.2018 року витребовував у відповідача, серед іншого, детальний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 22.08.2017 року по 19.09.2017 року. Згідно такого (а.с.99) з позивачем проведено повний розрахунок з урахуванням посадового окладу, надбавок за спеціальне звання та вислугу років, компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, а також доплати компенсації за невикористану відпустку (у вересні 2017 року).

Щодо вимог про невиплату позивачу коштів за листком непрацездатності серії АГС №577160 (а.с.58) за період з 10.05.2017 року по 31.05.2017 року та непроведення перерахунку та оплати відпускних, а також грошової компенсації за невикористані при звільненні дні щорічної відпустки, суд враховує таке.

Згідно ст.22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Втім, оскільки у період тимчасової непрацездатності позивачу заробітна плата не виплачувалась у зв’язку з відстороненням від виконання службових повноважень, а не внаслідок захворювання, тому й підстави для її компенсації відсутні.

Перерахунок та оплата відпускних, відповідно до наказів відповідача «Про надання відпусток» від 07.06.2017 року №114-кв, від 21.06.2017 року №126-кв, від 02.08.2017 року №168-кв, від 18.08.2017 року №194-кв, не проводиться, так як їх виплата здійснювалася за попередні періоди (в т.ч.: за період роботи з 09.02.2015 року по 08.02.2016 року та з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року).

Більше того, як видно з довідки Відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Івано-Франківської митниці ДФС, позивачу за вищевказані періоди відпусток нараховано відпускні, зокрема: у червні – 2679,87 грн (за 13 календарних днів – відповідно до наказів від 07.06.2017 року №114-кв та від 21.06.2017 року №126-кв), у липні – 851,20 грн (за 4 календарних дні – відповідно до наказу від 02.08.2017 року №168-кв) та у серпні – 3184,95 грн (за 17 календарних днів – відповідно до наказу від 18.08.2017 року №194-кв).

Поряд з тим, суд відхиляє доводи позивача про виплату йому грошової компенсації за невикористані при звільненні дні щорічної відпустки, оскільки матеріалами справи (а.с.73) підтверджено, що на виконання п.2 наказу Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року «Про припинення державної служби» відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, з яких: 8 календарних днів основної щорічної відпустки за період роботи з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року; 15 календарних днів додаткової щорічної відпустки за період роботи з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року; 27 календарних днів основної щорічної відпустки за період роботи з 09.02.2017 року по 19.09.2017 року.

А згідно з положеннями ст.82 КЗпП України та ст.9 Закону України «Про відпустки», період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

У частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 126734,40 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановив суд, позивача звільнили з роботи 19.09.2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду (справа №813/3294/17) від 15.11.2017 року позивача поновлено з 20.09.2017 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС; постанову в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Між тим, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при ухваленні зазначеного судового рішення не вирішувалось.

Таким чином, з 20.09.2017 року по 15.11.2017 року – це час вимушеного прогулу, який, беручи до уваги відомості, закріплені в ОСОБА_4 соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», становить 40 робочих днів.

За правилами абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно долученої на виконання вимог ухвали суду довідки про заробітну плату позивача за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, що передували звільненню (згідно наказу ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о), середньоденна заробітна плата складає 518,35 грн (3110,07 грн - заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом липня-серпня 2017 року робочі дні / 6 - число відпрацьованих робочих днів).

Відтак, сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача, складає 20734,00 грн (40 х 518,35 грн).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що відповідач, як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 20734,00 грн, утримавши із нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та військовий збір.

Суд відхиляє посилання позивача на п.2 Порядку №100, згідно якого працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, оскільки у даному випадку ОСОБА_1 вважається таким, що пропрацював в Івано-Франківській митниці ДФС більше двох календарних місяців, а заробітна плата йому не виплачувалась за відсутності вини відповідача. Тому, положення вказаної норми не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Що ж стосується затримки виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача, як незаконного звільненого працівника, на роботі, суд враховує наступне.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст.257 зазначеної редакції Кодексу встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, згідно п.3 ч.1 ст.256 цього ж Кодексу, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням суду про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

Разом із цим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.34 постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи викладене, слідує висновок, що відповідач допустив затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з дня набрання законної сили таким рішенням до дня винесення наказу про поновлення останнього на роботі.

Як вже зазначалось судом вище, 12.03.2018 року ДФС України видано наказ №433-о, згідно якого, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №813/3294/17, скасовано наказ ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о «Про припинення державної служби» та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 20.09.2017 року.

Тобто, період з 16.11.2017 року по 13.03.2018 року, в розумінні вимог ст.236 КЗпП України, вважається вимушеним прогулом при затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №813/3294/17.

Час затримки в поновленні позивача на службі в органах доходів і зборів становить 80 робочих днів (листопад 2017 року – 11, грудень 2017 року – 20, січень 2018 року – 21, лютий 2018 року – 20, березень 2018 року – 8).

Відповідно, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС становить 41468,00 грн (80 х 518,35 грн).

А загальна сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (з 20.09.2017 року по 13.03.2018 року включно), який належить стягнути з відповідача, складає 62202,00 грн (20734,00 грн + 41468,00 грн).

При цьому, суд вважає безпідставними та необґрунтованими аргументи відповідача про те, що стягнення середнього заробітку є передчасним, так як постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №813/3294/17 оскаржена в касаційному порядку, оскільки вказане судове рішення є таким, що набрало законної сили після апеляційного перегляду Львівським апеляційним адміністративним судом 22.01.2018 року. Більше того, відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало негайному виконанню.

За правилами п.2 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в цій частині слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (місцезнаходження: вул.К.Данила, 20, м.Івано-Франківськ, 76010; код ЄДРПОУ: 39640261) користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.09.2017 року по 13.03.2018 року включно в сумі 62202 (шістдесят дві тисячі двісті дві) гривні 00 копійок, без урахування податків і зборів.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Івано-Франківської митниці ДФС щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 23.03.2017 року по 19.09.2017 року, стягнення з Івано-Франківської митниці ДФС належних ОСОБА_1 коштів у сумі 53776,98 грн з урахуванням сум обов’язкових до сплати податків та внесків; визнання протиправними дій та бездіяльності Івано-Франківської митниці ДФС щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за період з 10.05.2017 року по 31.05.2017 року тимчасової непрацездатності, зобов’язання Івано-Франківської митниці ДФС виплатити належні ОСОБА_1 кошти за листком тимчасової непрацездатності серії АГС №577160; зобов’язання Івано-Франківської митниці ДФС провести перерахунок та оплатити ОСОБА_1 різницю за відпустки, які надавались у червні-серпні 2017 року, відповідно до наказів «Про надання відпусток» від 07.06.2017 року №114-кв, від 21.06.2017 року №126-кв, від 02.08.2017 року №168-кв, від 18.08.2017 року №194-кв та нарахованої компенсації при звільненні за невикористані ОСОБА_1 відпустки – відмовити.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.