Рішення № 74782209, 18.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1163/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

за участі секретаря – Жданової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, ЛОВФСЗІ) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якій просить стягнути адміністративно-господарські санкції за 2017 рік у сумі 19100,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 32,03 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачем був направлений до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. 16 березня 2018 року на адресу позивача надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач у 2017 році щомісяця подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, замовлень до центру зайнятості на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю не направляв. Отже, не всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач здійснив.

Враховуючи інформацію за Звітом 10-ПІ за 2017 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, у зв’язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 19100,00 грн, яку відповідач, враховуючи норми частини 4 ст. 20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, повинен був сплатити до 15 квітня 2018 року, про що був повідомлений листом від 30.01.2018 № 03-10/15.

Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції на 19.04.2018 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 17 % річних за кожен день прострочення. Пеня за порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій за період з 17 квітня 2018 року по 19 квітня 2017 року складає 32,03 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник надали відзив на адміністративний позов (арк.спр. 31-38), в якому зазначили, що відповідачем була подана у 2017 році та 2018 році до Рубіжанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щомісячно, у яких було визначено потребу в робочій силі (вакансії) у кількості 1 вакансія. Факт подачі вказаної звітності підтверджується та не оспорюється Відповідачем. Факт створення робочих місць для інвалідів у передбаченій законом кількості також підтверджено штатним розкладом. Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центри зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів.

Вважає, що у Позивача відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. При цьому обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Також Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про передчасність та безпідставність з'явлення пені до стягнення.

Просять суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.04.2018 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного з повідомлення (викликом) сторін, призначено відкрите судове засідання на 15 травня 2018 року (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 15.05.2018 за клопотанням представника позивача витребувано від Головного управління ДФС України у Луганській області інформацію про кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю у розрізі по місяцях за 2016-2017 роки, працюючих у ФОП ОСОБА_1; від Рубіжанського центру зайнятості - інформацію про надання ФОП ОСОБА_1 звітів про наявність вакансій, встановленої форми № 3-ПН, якщо так, надати копії всіх звітів за 2016-2017 роки (витяги з електронної бази форми 3-ПН), а також повідомити, чи були факти відмови ФОП ОСОБА_1 у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями (арк.спр. 86).

15 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2018 року у зв'язку з витребуванням доказів (арк. спр. 87).

11 червня 2018 року розгляд справи відкладено на 18 червня 2018 року у зв'язку з неявкою сторін (арк. спр. 141).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований у ЛОВ ФСЗІ 06.11.2017 № 44/125/182, що підтверджено довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 06.11.2017 № 271 (арк.спр. 13).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ФОП ОСОБА_1 30.01.2018 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) – 8; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (осіб) – 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) – 305,60; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) – 38200; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) – 19100 грн (арк.спр. 14).

30.01.2018 № 03-10/105 позивачем на адресу керівника ФОП ОСОБА_1 направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15 квітня 2018 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк.спр. 15), який отримано відповідачем 30.01.2018 (арк.спр. 16).

З листа Рубіжанського міського центру зайнятості від 05.03.2018 № 11/2-228 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року надавав звіти 3-ПН: від 07.12.2017, професія – водій (категорія «Д»), кількість 1; від 02.11.2017, професія – водій (категорія «Д»), кількість 1; від 23.10.2017, професія – водій (категорія «Д»), кількість 1; від 30.12.2016, професія – водій (категорія «Д»), кількість 1. Не здійснював замовлення у Рубіжанському міському центрі зайнятості на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями (арк. спр. 18).

За несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано пеню в сумі 32,03 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк.спр. 19).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця(частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов’язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства “Продекспорт” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з січня по листопад включно 2017 року як фізична особа-підприємець використовував найману працю, працювало від 8 до 10 осіб (арк. спр. 149-155). Також у ФОП ОСОБА_1 у 2017 році вільних вакансій не було, усі вакансії були зайняті згідно штатному розпису (арк. спр. 157).

Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону).

Пункт 2, 4 частини 2 статті 27 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачає що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Статтею 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Оскільки відповідач у період з січня по листопад включно 2017 року в порушення частини третьої статті 18 Закону № 875 зовсім не виділяв та не створював робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, не створював для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і не забезпечував інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визнається судом обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, не відшкодовуються, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 92300, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Колгоспна, 21) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код: 13396264, 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Слов’янська, буд. 28) адміністративно-господарську санкцію за 2017 рік у сумі 19100,00 грн. (дев’ятнадцять тисяч сто гривень 00 коп.) та пені за період з 17 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року у сумі 32,03 грн. (тридцять дві гривні 03 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 20 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2