Ухвала суду № 74781891, 20.06.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокум. Ужгород№ 807/559/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним дискримінаційного ставлення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в особі представника – адвоката ОСОБА_2, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яким просить визнати протиправним дискримінаційне ставлення до ОСОБА_1 з боку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що виявилось у її побитті, приниженні її людської гідності за ознакою належності до ромської/циганської народності 18.12.2017 року під час перебування у райвідділку поліції у смт. В.Березний; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області принести публічні вибачення шляхом публікації за його рахунок в газеті "Новини Закарпаття" публічного вибачення перед ОСОБА_1 з обов'язковим формулюванням в тексті вибачення "за дискримінаційне ставлення до ОСОБА_1 за ознакою її належності до ромської національної меншини, що проявилась у її побитті та приниженні її людської гідності під час перебування у відділку поліції у смт. В.Березний 18.12.2017р.".

У відповідності до ч. 2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя відкриває провадження в адміністративній справі якщо відсутні підстави, в тому числі, для відмови у відкритті провадження у справі.

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним дискримінаційного ставлення та зобов'язання вчинити певні дії - слід відмовити з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних справах встановлюється Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 КАС України), та згідно термінів, що наведені у ст. 4 цього Кодексу – адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, тобто, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно – владні управлінські функції, в т.ч., на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що публічно-правовим спором відповідно до норм КАС України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

В той же час, слід зауважити, що предметом спору є, в тому числі, визнання протиправним дискримінаційного ставлення до ОСОБА_1 з боку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначено Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" 06.09. 2012р. N 5207-VI (далі - Закон N 5207-VI).

Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону N 5207-VI).

У відповідності до ст. 14 Закону N 5207-VI особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб.

Таким чином, аналіз вказаного в сукупності свідчить, що особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація має право звернутися із скаргою, зокрема до суду.

У контексті зазначених положень, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних відносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Європейський суд з прав людини у справі Зенд проти Австрії від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення встановлений законом суд в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється не тільки на правову основу самого існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, установлений законом у ч.1 ст.6 конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, установленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

В той же час, слід зауважити, що предметом даної адміністративної справи не є рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень пов'язаних з здійсненням ним владно-управлінських функцій. Окрім того, така форма судового захисту як визнання дискримінаційних дій нормами КАС України не передбачено.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Поряд з цим, слід наголосити, що обов'язок доказування і подання доказів у справах про дискримінацію визначено, зокрема, ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України. Вказане додатково підтверджує, що розгляд справ про дискримінацію здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача принести публічні вибачення, суд констатує наступне:

Статтею 297 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Враховуючи викладене, спір з яким звернувся позивач до суду, виник між ним і відповідачем із відносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства України. Тому зазначений спір не є публічно-правовим.

Таким чином, враховуючи, що даний спір не містить ознак публічно-правового спору, не направлений на захист будь-якого права позивача у сфері публічно-правових відносин із суб'єктом владних повноважень, а випливає із цивільних правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідач не наділений владними управлінськими функціями державної влади чи органу місцевого самоврядування, а тому не є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у рішенні від 19.02.2018р. (справа № К/9901/6639/18).

Враховуючи викладене, дана справа не належить до предметної підсудності Закарпатського окружного адміністративного суду.

При цьому позивачу слід врахувати, що порушення правил предметної підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, та суд роз'яснює позивачеві, що даний спір повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.

Роз’яснити позивачу, що згідно ч.5 ст. 170 КАС України – повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (з тих самих предмета та підстав та до того ж самого відповідача), як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст. 19, п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Зелена, 12 код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13 код 40108913) про визнання протиправним дискримінаційного ставлення та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя ОСОБА_3