Рішення № 74781543, 13.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р. Справа№805/2702/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Хавалджи В.О.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – довір. від 07.09.2015 року №1581

від відповідача – ОСОБА_2 – довір. від 03.05.2018 року № 5-0.63-40/62-18

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1

ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання винити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо порушення порядку розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та недотримання строків щодо надання мотивованої відповіді щодо заяви на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства;

- зобов’язання повторно розглянути заяву від 01.03.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства;

- зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства згідно заяви від 01.03.2017 року.

Доводи адміністративного позову обґрунтовуєі тим, що, порушуючи порядок розгляду заяви позивача та не приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач, як вважає позивач, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства.

Вказує на неправомірність відмови відповідача в наданні ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відсутні підстави для такої відмови, визначені Земельним кодексом України та нормами законодавства, яке регулює спірні питання.

На підставі викладеного просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що у спірних взаємовідносинах відсутня бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення позивача, оскільки така відповідь надана у встановлений Земельним кодексом України строк.

Наполягає на тому, що, відмовляючи в наданні дозволу позивачу, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки спірна земельна ділянка зарезервована для передачі у власність учасникам антитерористичної операції.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд з’ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, що підтверджене копією паспорту та довідки про одержання ідентифікаційного номеру (а.с. 7 – 9, 11).

01.03.2018 року ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Донецькій області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Дмитрівської сільської ради Слов?янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та надання публічної інформації щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 1424281000:02:000:0484 та з запитом про надання витягів з наказів та дозволів на розробку проектів землеустроїв, які стосуються зазначеної земельної ділянки.

12.03.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надало ОСОБА_5 відповідь № ПІ-13/0-12/0/63-18, в якій повідомило, що зазначена земельна ділянка загальною площею 26,2394 га на території Дмитрівської сільської ради Слов?янського району Донецької області включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.

02.04.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надало ОСОБА_5 відповідь № М-977/0-889/0/37-18 про результати розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в якій зазначило, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою неможливе, оскільки зазначена земельна ділянка загальною площею 26,2394 га на території Дмитрівської сільської ради Слов?янського району Донецької області включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції та роз?яснило, що ОСОБА_5 має право звернутись з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншої земельної ділянки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Донецькій області створений Альбом - атлас з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції на території Донецької області, затверджений наказом від 18.01.2018 року № 11, згідно якого земельна ділянка загальною площею 26,2394 га на території Дмитрівської сільської ради Слов?янського району Донецької області включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 15.01.2015 року № 15 затверджене Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, пунктом 1 якого встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_6 України через ОСОБА_6 аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 3 вказаного Положення основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері;

3) внесення на розгляд ОСОБА_6 аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 14 січня 2015 року № 15, затверджене Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розпоряджається землями сільськогосподарського призначення на території Донецької області з 2013 року.

Тобто, відповідач у справі – є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів та розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Донецької області.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою надана 01.03.2018 року, розглянута відповідачем 02.04.2018 року, тобто, в межах строку, встановленому для його розгляду вищенаведеною нормою Закону, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо порушення порядку розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку та недотримання строків щодо надання мотивованої відповіді задоволенню не підлягають.

Щодо доводу про неправомірність відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд враховує наступне.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначені підстави для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, відповідно до якої підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

За загальними правилами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники антитерористичної операції мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Розпорядженням Кабінету ОСОБА_6 України від 19 серпня 2015 р. № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити:

розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;

розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції;

надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 07.06.2017 року № 413 затверджена Стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що додається, метою якої є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.

Держгеокадастр:

реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції), за такою формулою:

Sбп = Sаук x 0,25,

де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;

Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати громадянам у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. До зазначеного переліку не включаються земельні ділянки, які передбачається надати особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції);

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції);

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції).

Як встановлене судом, підтверджене матеріалами справи та не спростоване позивачем, спірна земельна ділянка включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.

Враховуючи наведене, суд вважає, що, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передання у власність земельної ділянки, яка включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому позовні вимоги в частині зобов?язання повторно розглянути заяву задоволенню не підлягають.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з адміністративного позову, він не містить вимоги про оскарження відмови в надані дозволу на розробку проекту землеустрою.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки, суд враховує наступне.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_7 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих ОСОБА_7 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації ОСОБА_7 ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті ОСОБА_7 ОСОБА_6 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки або відмову в його надані є владними дискреційними функціями відповідача, такий обов?язок покладений на Держгеокадастр нормами чинного законодавства, позивач не позбавлений права у встановленому чинним законодавством порядку звернутись до відповідного органу з заявою про надання такого дозволу, тому суд не вбачає підстав для прийняття рішення про зобов?язання відповідача розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки або відмову в його надані, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази щодо відсутності бездіяльності у спірних взаємовідносинах, правомірності відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В розумінні статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо порушення порядку розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та недотримання строків щодо надання мотивованої відповіді щодо заяви на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, зобов’язання повторно розглянути заяву від 01.03.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Дмитрівської сільської ради Слов’янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства згідно заяви від 01.03.2017 року – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У судовому засіданні 13.06.2018 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення, повний текст рішення виготовлений 18.06.2018 року.

Суддя Давиденко Т.В.