Ухвала суду № 74781169, 19.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

19.06.2018 Справа № 910/6691/18Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хряпинський і Компанія» б/н від 22.05.2018 (1334к від 19.06.2018) про забезпечення позову у справі № 910/6691/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Храпинський і Компанія” (вул. Ахсарова, 4/6-А, м. Харків, 61051)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Дніпро” (вул. Мечникова, буд. 3, м. Київ, 01601),

про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області звернулось ТОВ “Хряпинський і Компанія” з позовом, у якому просить суд зобов’язати ПАТ “ОСОБА_1 Дніпро” укласти з ТОВ “Хряпинський і Компанія” договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1442,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул. СКД, буд. 20, на умовах викладених у акцептованій оферті, а саме: вартості об’єкту в еквіваленті 385000,00 долл. США, покупець сплачує судовий збір до пенсійного фонду 50% за послуги нотаріуса, покупець сплачує мито за нотаріальне оформлення та 50% за послуги нотаріуса, у редакції проекту договору, що міститься у додатку до позовної заяви.

Крім того, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №1334к від 19.06.2018) шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії – у вигляді заборони відчуження нежилого приміщення загальною площею 1442,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. СКД, будинок 20 у справі за позовом ТОВ «Хряпинський і Компанія» до ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро» про спонукання до укладення договору купівлі-продажу вищезазначеного нежилого приміщення.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно із ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у пункті першому постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Однак жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову до відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду позивачем надано не було (наприклад, публічні оголошення відповідача про намагання продати майно іншим особам, наявність попередніх договорів або проектів угод з іншими особами тощо), а посилання на те, що відповідачем ведуться перемовини щодо продажу об’єкту іншому суб’єкту господарської діяльності, само по собі не є фактом, який підтверджує реальність ризиків невиконання у майбутньому рішення суду відповідачем.

Суд зазначає, що саме на позивача покладено обов’язок довести належними та допустимими доказами неможливість в подальшому виконання рішення суду саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача, тобто наявності у нього наміру ухилитися від виконання рішення суду.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно відповідача зникне, а також не надано будь-яких відомостей стосовно наміру відповідача відчужити майно, зазначене позивачем в своїй заяві про вжиття заходів по забезпеченню позову (як-то, пошук покупців нерухомості, землі або авто, розміщення об’яв стосовно продажу майна) - матеріали оскарження не містять і позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - не додані.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи, викладені позивачем в заяві про забезпечення позову відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки не доводять факту неможливості у майбутньому виконати судове рішення через неправомірні дії відповідача.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хряпинський і Компанія» в задоволенні заяви б/н від 22.05.2018 (1334кк від 19.06.2018) про забезпечення позову.

2. Ухвала набрала законної сили 19 червня 2018 року.

3. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Заєць