Рішення № 74777044, 30.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28725/16-ц

Провадження № 2/761/2527/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Лукянчук А.О., Припутневич В.І.,

за участі: ОСОБА_1,

представника ПАТ «Укрсоцбанк»: Атуової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору та припинення поруки, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2016 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовних вимогах Банк просить: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту №40.29-48/347 від 09.08.2007 року в розмірі 88 824,33 долари США, що станом на 21.10.2015 року складає 1 953 151,70 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2007 року між Банком та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Договір кредиту №40.29-48-347 за умовами якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 110 062,00 долари США зі сплатою 12,5% річних, строком повернення до 08.08.2022 року згідно з графіком погашення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.08.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був підписаний договір поруки.

Як зазначає Банк, ним належним чином виконані зобов'язання та надані кошти в користування, водночас Позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 21.10.2015 року становить 88 824,33 долари США, що становить еквівалент 1 953 151,70 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 64 237,00 доларів США, що є еквівалентом 1 412 502,70 грн.; сума заборгованості за відсотками - 15 436,35 доларів США, що є еквівалентом 339 428,81 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 5 138,95 доларів США, що є еквівалентом 113 000,02 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 4 012,03 доларів США, що є еквівалентом 88 220,16 грн.

15 листопада 2016 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів та припинення поруки.

В зустрічному позові з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять визнати недійсним кредитний договір №40.29-48/347 від 09.08.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк»; визнати припиненим договір поруки №02-10/2851 від 09.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк».

Зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом протокольною ухвалою від 02.03.2017 року.

Вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір укладений з порушенням вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» так як перед його укладененям кредитодавець не повідомив у письмовій формі, зокрема про детальний розпис загальної вартості кредиту, умови кредитування, а також в договорі відсутні умови, які відповідно до п.п.3.2, 3.4 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту визнані обов'язковими - про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, кредитний договір не містить графік платежів у розрізі сплати процентів за користування кредитом.

Як зазначає позивач, відсутність достовірної повної та правдивої інформації призвело до того, що Відповідач на власний розсуд зараховував фактично сплачену суму на будь-які рахунки.

Також умови пунктів 2.1 та 2.2 Кредитного договору є несправедливими на підставі ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як кредит видавався в гривні, а не в доларах США, як передбачено умовами договору.

Позивачі вважають, що порука є припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, так як без згоди поручителя збільшено відсоткову ставку за користування коштами, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в судовому засіданні підтримала позовні вимоги первісного позову та просила їх задовольнити, так як Позичальник порушив умови Договору кредиту та не повертає кошти. Водночас просила відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог так як зазначене позивачем спростовується умовами договору, а саме: пунктами 1.1 - 1.4, 2.4, 3.3.14- 3.3.16, 3.4. Також Позичальник не скористався своїм правом, визначеним ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не відкликав згоду на укладення договору. Порука не може бути припиненою так як умовами п.2.6 Кредитного договору передбачено можливість банку збільшувати процентну ставку за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1, який одночасно є представником ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову так як кредитний договір на підставі якого Банк звернувся до суду з позовом є недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши сторони, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Частина 1 статті 6 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 ЦК України).

У відповідності до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

У відповідності до положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено в судовому засіданні, 09.08.2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений Договір кредиту №40.29-48/347 за умовами якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 110 062,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п.2.6 Договору та порядком погашення суми основної заборгованості до 10-го числа кожного місяця згідно графіку - до 08 серпня 2022 року.

Кредит надавався на інвестування у будівництво квартири.

Як вбачається, графіком визначено, що протягом вересня 2007 року - липня 2022 року ОСОБА_1 має вносити щомісячно по 611 доларів США, а в останній місяць - серпень 2022 року - 693,00 долари США на погашення основної заборгованості за кредитом.

Договір кредиту підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду із визначеними умовами.

09.08.2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі - Банк, Кредитор), ОСОБА_1 (далі - Позичальник) та ОСОБА_3 (далі - Поручитель) був підписаний Договір поруки №02-10/2851.

За умовами зазначеного Договору Поручитель взяв на себе зобов'язання перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №40.29-48/347 від 09 серпня (рік не зазначено), а саме: повернути кредит в розмірі 110 062,00 долари США до 08.08.2022 року зі сплатою 12,5% річних та комісій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Договором кредиту, сплата можливих штрафних санкцій, визначених Договором кредиту.

За умовами п.3.3.1 Договору поруки Кредитор взяв на себе зобов'язання до моменту виконання забезпеченого зобов'язання не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.

Як встановлено в судовому засіданні, 21.10.2008 року була підписана Додаткова угода №1 про внесення змін до Договору кредиту №40.29-48/347 від 09.08.2007 року якою було збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 14,0% річних.

Додаткова угода підписана представником Банку та ОСОБА_1, як Позичальником.

Суду не надано доказів, що таке збільшення відсоткової ставки погоджене із Поручителем. Додаткової угоди до Договору поруки суду надано не було. ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що Додаткової угоди до Договору поруки не підписувалось. Представник Банку не надав доказів на спростування зазначеного.

За умовами п.2.1 Договору кредиту сторони домовились та визначили що надання кредиту здійснюється шляхом видачі Позичальнику готівкових грошей в доларах з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу Подільського відділення АКБ Укрсоцбанк в гривні та прийняття суми в гривнах для перерахування на цілі, визначені в договорі.

Згідно з п.2.2 Договору кредиту, моментом (днем) надання Кредиту вважається день оплати з позичкового рахунку Позичальника розрахункових документів Позичальника в сумі кредиту.

ОСОБА_1 не заперечував факту отримання кредитних коштів. Водночас зазначив, що вони не були видані у доларах США.

На підставі заяви на видачу готівки №100 від 09.08.2007 року ОСОБА_1 було видано 110 062,00 доларів США, що підтверджується його підписом.

З копії платіжного доручення №17 від 09.08.2007 року вбачається, що з рахунку ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ «Західінкомбанк» 544 810,00 грн. на інвестування в житлове будівництво.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначав, що при укладенні кредитного договору не були дотримані положення ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» так як перед його укладененям кредитодавець не повідомив у письмовій формі, зокрема про детальний розпис загальної вартості кредиту, умови кредитування, а також в договорі відсутні умови, які відповідно до п.п.3.2, 3.4 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту визнані обов'язковими - про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, кредитний договір не містить графік платежів у розрізі сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були надані в споживчих цілях для придбання квартири. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент укладення договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно ч.4 зазначеної статті, в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168 затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Вказані Правила розроблено відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів (далі - кредитні договори), запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту (п.1.2 Правил).

Згідно з п.1.3 Правил, Банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил:

у разі поширення інформації про послуги з надання кредитів споживачам;

під час укладення кредитних договорів зі споживачами;

у разі усних чи письмових звернень споживачів.

Крім того, згідно з п.2.1 Правил, Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:

а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;

б) умови кредитування, зокрема:

можливу суму кредиту;

строк, на який кредит може бути одержаний;

мету, для якої кредит може бути використаний;

форми та види його забезпечення;

необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;

тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);

переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;

в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням:

процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо);

варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги;

можливості та умов дострокового повернення кредиту;

г) інші умови, передбачені законодавством.

Інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо) (п. 2.2 Правил).

Сплата процентів за договором, згідно з п.2.4.1 Договору, здійснюється у валюті кредиту на рахунок №22330013819691 в Подільському відділенні Київської міської філії АКБ Укрсоцбанк.

Банк взяв на себе зобов'язання відкрити Позичальнику у Подільському відділенні Київської міської філії АКБ Укрсоцбанк позичковий рахунок №22385013819691 і видати Позичальнику готівкові гроші в сумі Кредиту.

Водночас у відповідності до п. 2.4 Правил, Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Згідно п.3.4 розділу 3 Правил надання Банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

З тексту Договору кредиту № 40.29-48/347 від 09 серпня 2007 року вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими, відсутня інформація щодо графіку платежів у розрізі сум сплати процентів за користуванням кредитом.

Суд неодноразово надавав представнику Банку час для надання копії документів кредитної справи (анкети-заяви та інших документів, які були підписані Позичальником перед укладенням Договору кредиту), проте такі документи суду надані не були.

Також судом встановлено, що банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.

З наданих до суду документів не вбачається, що Позичальнику було відомо про орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача на день розгляду справи Банк суду не надав.

Представник Банку в судовому засіданні пояснила, що вся необхідна інформація зазначена в умовах договору, проте як вбачається, пунктами 1.1 - 1.4 визначена сума кредиту, відсоткова ставка за користування кредитними коштами, порядок погашення суми основної заборгованості, мету використання кредиту, забезпечення виконання зобов'язань, пунктом 2.4 - порядок нарахування процентів (проте із зазначеного пункту вбачається, що споживачу самостійно неможливо вирахувати суму відсотків яку він має сплатити за користування коштами щомісячно), пунктами 3.3.14 - 3.3.16 визначено порядок підписання додаткових угод, порядок та розміри сплати комісії, пункт 3.4 визначає права Позичальника.

Отже, як вбачається, зазначені пункти не містять тієї інформації, яка має бути зазначена у відповідності до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема про сукупну вартість кредиту та графік платежів у розрізі сплати процентів за користування кредитом.

З довідки, яка 02.12.2013 року надана ОСОБА_1 вбачається, що за період з 09.08.2007 року по 08.03.2011 року він сплатив за тілом кредиту - 26 480,51 доларів США, що в еквіваленті становить 182 161,00 грн., відсотків на загальну суму 44 018,81 долар США, що в еквіваленті становить 299016,40 грн.. Крім того, за період з 09.03.2011 року по 02.12.2013 року сплачено: за тілом кредиту - 19 344,49 доларів США, що в еквіваленті становить 154 501,17 грн., відсотків на загальну суму 25 365,94 долар США, що в еквіваленті становить 202 571,31 грн., а всього сплачено на погашення заборгованості за кредитом 115 209,75 доларів США.

Отже, в порушення п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав ОСОБА_1, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Таким чином, суд вважає, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 в цій частині.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Судом встановлено, що умови договору не містять номеру рахунку на який сплачується заборгованість за кредитом, а тому не відомо суми погашення на які рахунки зараховувалися, що дає право банку проводити зарахування на рахунки на розсуд банку.

Представник банку не дав чітких пояснень з проведення таких бухгалтерських операцій працівниками банку, при тому що операції по зарахуванню коштів повинні проводитись автоматично.

Умови п.2.4 Кредитного договору щодо нарахування відсотків не дають можливість споживачу розрахувати суму відсотків, які мають бути сплачені за кредитом. Суду не надано доказів, що Банком було проведено попередній розрахунок сукупної вартості кредиту, зокрема в розрізі сплати відсотків.

Отже, із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що при встановлених обставинах є всі підстави для задоволення зустрічних позовних вимог у частині визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

А тому оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили визнати припиненою поруку та не звертались до суду з вимогами про визнання недійсним договору поруки, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання припиненою поруки.

Таким чином, так як суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову та визнання кредитного договору недійсним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77 - 81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору та припинення поруки - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір кредиту №40.29-48/347 від 09.08.2007 року, укладений між Акціонерно-комурційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про припинення поруки задоволенню не підлягає.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на корить держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула