Рішення № 74774976, 05.06.2018, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/270/18

Номер провадження № 2/699/325/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Сміян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитини на час навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним цивільним позовом у якому просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання на час навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 05.03.2018 року і до закінчення навчання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є її батьком, який 06.04.2001 року розлучився з її матір’ю. Відповідач відповідно до рішення Корсунь-Шевченківського районного суду щомісячно сплачував аліменти на її утримання на користь матері у розмірі 1/4 частини від усіх його заробітку (доходу). Вказані аліменти сплачувалися до досягнення нею повноліття, тобто до 04.03.2018 року. На даний час їй вже виповнилося 18 років, а тому стягнення аліментів припинено. Водночас вона є студентом денної контрактної (договірної) форми навчання І курсу Вінницького національного технічного університету за спеціальністю «маркетинг». Відповідно до укладеного контракту загальна вартість навчання становить 36 400 грн., з них перший рік навчання коштує 9 100 грн. Крім того, їй потрібні кошти на проживання, харчування, одяг, книги та інше приладдя для навчання. На даний час вона продовжує перебувати на утриманні матері, оскільки батько жодних грошових коштів їй, крім розміру аліментів, встановлених рішенням суду, не надавав.

Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06.04.2018 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та роз’яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач 26.04.2018 року отримав вказану ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202016568, однак протягом визначеного судом строку відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

З огляду на вказане, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов’язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Всебічно дослідивши матеріали справи, встановивши характер спірних правовідносин, об’єктивно оцінивши належність та допустимість доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, судом встановлено фактичні обставини справи.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії І-СР № 069949, виданим 31.03.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області, її батьком вказано відповідача по справі ОСОБА_2, а матір’ю – ОСОБА_3.

Згідно змісту довідки № 326, виданої 21.03.2018 року деканом факультету менеджменту та інформаційної безпеки Вінницького національного технічного університету, ОСОБА_1 навчається на 1 курсі вказаного факультету для здобуття ступеня «бакалавр» денної контрактної (договірної) форми навчання за спеціальністю «маркетинг». Термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2021 року.

Відповідно до умов договору від 25.08.2017 року № 0717/07, укладеного між Вінницьким національним технічним університетом, в особі його ректора, та ОСОБА_1, за згодою ОСОБА_3, передбачається надання позивачу з 01.09.2017 року по 30.06.2021 року освітніх послуг за спеціальністю «маркетинг» на денній формі навчання, вартість яких становить 36 400 грн. з них 9 100 грн. – за 1 курс навчання.

Днем пред’явлення вказаної позовної заяви є день її відправлення на адресу суду поштою, тобто 27.03.2018 року, що підтверджується інформацією про поштове відправлення № 1940201969499.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі – СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу № 7 до неї, Конвенцією ООН про права дитини, а також Декларацією прав дитини.

Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до змісту ст. 26 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, пов’язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Принцип № 4 Декларації прав дитини зазначає, що дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток, з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ст. 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України враховує, стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність, крім іншого, може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи встановлені обставини у суду відсутні сумніви відносно того, що відповідач є батьком позивача ОСОБА_1, яка продовжує навчання та потребує у зв’язку з цим матеріальної допомоги, а також те, що ОСОБА_2 не надано відзив на позов та доказів як на підтвердження утримання ним доньки, так і щодо наявності інших обставин, що підлягають врахуванню під час вирішення справ вказаної категорії, зокрема, які свідчать про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу та виплачувати аліменти, що суд оцінює як відсутність у нього заперечень щодо викладених у позові обставин, а також заявленого позивачем розміру аліментів.

Водночас оскільки датою пред’явлення позову є 27.03.2018 року, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі у частині стягнення їх на користь позивача з 05.03.2018 року, тобто з наступного дня після набуття нею повноліття.

Таким чином, суд вважає доцільним присудити до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на її утримання з дня пред’явлення позову, тобто 27.03.2018 року, і до досягнення закінчення нею навчання, тобто 30.06.2021 року, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення аліментів.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 40 коп., від сплати якого звільнена позивач, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_2 від його сплати судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-279, 354-355, 430, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, інші відомості невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, виданий 29.07.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, аліменти на її утримання у зв’язку продовженням навчання, з 27.03.2018 року, дня пред’явлення позову, і до закінчення нею навчання, тобто 30.06.2021 року, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, інші відомості невідомі, судовий збір у дохід держави в особі ГУК у м. Києві (р/о 31215256700001, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України у м. Києві, призначення платежу судовий збір) у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 40 коп.

Копію рішення суду надіслати сторонам по справі.

Рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає до виконання після набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя ОСОБА_4