Рішення № 74774972, 01.06.2018, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/192/18

Номер провадження № 2/699/289/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2018 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Сміян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – виконком Корсунь-Шевченківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовною заявою у якій просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у будинку, що розташований за адресою: вул. Тартацька, 87, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, частина якого належить їй на праві приватної власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником виділених в натурі 55/100 частин будинку, який знаходиться за адресою: вул. Тартацька, 87, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Відповідач у справі ОСОБА_2 є її сином, який з 13.02.2002 року по даний час зареєстрований в її будинку. З 2003 року він за місцем реєстрації не проживає, знайшов роботу у м. Києві, там винаймає житло та створив власну сім’ю.

З часом відносини сторін погіршилися через поведінку відповідача, а також через те, що він брав і не повертав кредити. Після чого на адресу його місця реєстрації, тобто до будинку позивача, почали надходити листи із вимогою повернення боргу. Відповідач на прохання матері відмовився знятися з місця реєстрації та припинив спілкування з нею, а тому для усунення перешкод у вільному користуванні її власним будинком позивач звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.03.2018 року відкрито провадження у справі, учасників справи повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз’яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 29.03.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940201977068, однак протягом визначеного судом строку відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилася.

Представник позивача ОСОБА_3, повноваження якої підтверджено ордером серії ЧК № 68568 від 26.04.2018 року та договором № 14/2018 від 26.04.2018 року, надала до суду заяви про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи, підтримання позовних вимог, а також продовження розгляду справи за її відсутності. Крім того, просила, у разі задоволення позову, судовий збір сплачений позивачем при його подачі з відповідача не стягувати.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у розумінні п. 1 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судові засідання 17.04.2018 року, 02.05.2018 року, 18.05.2018 року та 01.06.2018 року не з’являвся, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надіслав.

Представник третьої особи надіслав до суду заяву про розгляд даної справи за його відсутності.

Допитаний у попередньому судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є сусідом позивача, повідомив, що ОСОБА_2 не бачив близько 10 років. Зі слів позивача, знає, що їй приходять повідомлення з приводу кредитів її сина. Чи збереглися його речі у будинку та чи існує між сторонами домовленість щодо проживання у ньому йому не відомо.

Свідок ОСОБА_5, яка знає ОСОБА_6 близько 20 років, у попередньому засіданні також пояснила суду, що зі слів позивача, їй відомо про постійні листи щодо заборгованості її сина, з яким вона не спілкується. Також вказала, що не бачила відповідача більше 10 років, де він на даний час проживає не знає, його речей у будинку не бачила, щодо домовленості між сторонами з приводу проживання у будинку їй також нічого не відомо.

З огляду на вказане, судом 18.05.2018 року постановлено ухвалу про проведення розгляду даної справи у заочному порядку.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з’явились, а представник позивача залишила судове засідання та просила розглядати справу у її відсутність.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України та наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов’язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення свідків, всебічно і повно, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_6 є власником виділених в натурі 55/100 частин будинку, який знаходиться за адресою: вул. Тартацька, 87, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, що підтверджується рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12.08.1993 року у справі № 2-317, а також інформаційною довідкою № 124517323, від 18.05.2018 року, щодо відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до будинкової книги ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час зареєстрований у будинку за адресою: вул. Тартацька, 87, м. Корсунь-Шевченківський.

За змістом довідки депутата Корсунь-Шевченківської міської ради ОСОБА_7, підтвердженої 02.03.2018 року виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради за № 1/1982, ОСОБА_2, зареєстрований у будинку ОСОБА_1 за адресою: вул. Тартацька, 87, м. Корсунь-Шевченківський, але з 2003 року по даний час за вказаною адресою не проживає.

Згідно змісту повідомлення № 344 від 13.04.2017 року, надісланого ТОВ «УКГ ФІНАНС» ОСОБА_2 за адресою: вул. Першого Травня (теперішня назва – Тартацька), 87, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, станом на 01.04.2017 року сума простроченого боргу за кредитним договором № 0492/07/01-А від 06.12.2007 року складає 577 416 грн. 53 коп.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюються положеннями ЖК Української РСР, ЦК України та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Верховним Судом України у постанові від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11 вказано, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України).

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до змісту ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, втрата права користування житловим приміщенням є наслідком відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, водночас іншої домовленості між сторонами судом не встановлено.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на вказане, суд враховує, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», у контексті Конвенції, поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв’язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.

Таким чином, збереження або втрата права користування житлом за відсутності мешканця, у будь-якому випадку прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у приміщенні.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2003 року у будинку позивача не проживає, його особисті речі у ньому відсутні, при цьому, місцем реєстрації ОСОБА_2 залишається даний будинок. На даний час будь-які інші зв’язки у відповідача з вказаним будинком, який на праві приватної власності належить позивачу, відсутні.

Водночас будь-якої домовленості між сторонами щодо користування спірним житловим приміщення судом не встановлено.

З огляду на вказані обставини справи, та те, що відповідач не надав відзив на позов, а також доказів на підтвердження наявності правових підстав на реєстрацію місця проживання у будинку позивача, що судом оцінюється як відсутність у нього заперечень щодо викладених у позові обставин та заявленої позовної вимоги, суд вважає, що задоволення позовних вимог не порушуватиме ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Водночас з урахуванням позиції представника позивача щодо залишення судових витрат по сплаті судового збору за позивачем, суд не стягує їх з відповідача на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-282, 354-355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: вул. Тартацька (колишня назва – Першого Травня), 87, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку – апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право; на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05.06.2018 року.

Суддя ОСОБА_8