Ухвала суду № 74774350, 14.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 643/6874/18 Головуючий суддя І інстанції Скотар А.Ю.

Провадження № 11-сс/790/962/18 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенко Я.В.,

суддів - Цілюрик В.П. та Курило О.М.,

секретаря - Леськів Є.П.,

за участю прокурора - Сук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Сидоренко А.С. у кримінальному провадженні № 12018220470002282 від 27.04.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) строком на 60 днів, взявши ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою розраховано з моменту фактичного затримання, тобто з 14:00 години 31.05.2018 року.

Зобов'язано орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_1 родичів останнього.

Визначено суму застави у розмірі 52860 гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Харківської установи виконання покарань (№ 27).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покладено на ОСОБА_1 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (а.с. 31).

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, до районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Сидоренко А.С. у кримінальному провадженні № 12018220470002282 від 27.04.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1.

В клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що слідчим відділом Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018220470002282 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого за ч. 2 ст.185 КК України відносно ОСОБА_1 24.01.2018 року засудженим Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт, відносно якого 17.11.2017 року Харківською місцевою прокуратурою № 4 до суду направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018220470000044 за ч. 1 ст. 185 КК України, 31.02.2018 року Харківською місцевою прокуратурою № 4 до суду направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220470006954 за ч. 2 ст. 186 КК України та на сьогоднішній день рішення по справам не має.

В ході досудового розслідування за вищевказаними кримінальними провадженнями відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Однак, ОСОБА_1 під час перебування на домашньому арешті, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, зусиль до пошуків роботи не доклав та продовжив вести антисоціальний спосіб життя.

Як вбачається з клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.04.2018 року о 16-00 годині ОСОБА_1 знаходячись на законних підставах у салоні транспортного засобу «Volkswagen: д.н.з. НОМЕР_1, білого кольору, який власником - ОСОБА_3, було припарковано біля входу до 5 під'їзду будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, за раптово виниклим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав із салону вищевказаного автомобілю мобільний телефон ТМ «Lenovo», модель «S-820» у корпусі червоного кольору, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 11238 від 29.05.2018, 1 300 грн. 00 коп., який належав ОСОБА_3, в середині якого знаходилась сім-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» із абонентським номером «НОМЕР_2», вартість якої в ході досудового розслідування встановити не вияви можливим та карта пам'яті, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 11238 від 29.05.2018, 50 грн. 00 коп., яка потерпілому ОСОБА_5 матеріальної цінності не має. Після цього, ОСОБА_1, покинув салон вказаного автомобілю, обернувши викрадене майно на власну користь та у подальшому розпорядившись їм на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток за загальну суму 1 300 грн. 00 коп.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Слідчим зазначено, що 03.05.2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 під час допиту свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 12 КК України підозрюваний ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років (а.с.1-3).

Крім того, слідчим зазначено, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення базується на зібраних у кримінальному провадженні доказах, а саме: Свідченнями, наданими під час допиту потерпілим - ОСОБА_3; Свідченнями, наданими під час допиту свідком - ОСОБА_3; Свідченнями, наданими під час допиту свідком - ОСОБА_7; Довідкою, наданою ПТ «НАЙКРАЩІЙ ЛОМБАРД» Богдан Ю.М. і компанія» та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності (а.с.1-3).

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилались на: негативну характеристику за місцем мешкання підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи та того факту, що ОСОБА_1 був засуджений Ленінським районним судом міста Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України та повідомлений про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України; обрання відносно ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який належну поведінку підозрюваного не забезпечив, а також наявність ризиків, передбачених п.1,п.2,п.З,п.4,п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 185 КК України та вважав встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.2, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки та визначив заставу щодо ОСОБА_1 в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 52 860 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків (а.с.31-32).

Не погодившись з ухвалою слідчого судді підозрюваний ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 31.05.2018 року та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала незаконна та необґрунтована, винесена з порушенням норм КПК України та з занадто суворим покаранням для нього.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи прокурора, який наполягав на відмовленні в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, раніше судимий, на теперішній час на розгляді в суді перебуває інше кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 185 ч. 1, 186 ч. 2 КК України.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п. 3, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 повторного корисливого умисного злочину проти власності передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1,п.2,п.3, п.4,п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.1, п.2, п.5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційна інстанція.

Між тим, судова колегія вважає не доведеним наявність ризику передбаченого п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України, проте дана обставина не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &aаї; 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 177,183,193,194,196 -198 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування.

Наявність у підозрюваного сім'ї, неповнолітньої доньки, батьків пенсійного віку не спростовують обгрунтованість висновку слідчого судді щодо необхідності застосування у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку щодо невірності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Відповідно до ст.182 КПК України розмір застави визначається саме слідчим суддею, судом з урахуванням кримінального правопорушення і межі розміру застави чітко регламентовані ч.5 ст.182 КПК України.

Більш того, ч.3 ст.183 КПК України чітко регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом.

В силу вимог ч.3 ст.12 КК України злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Відповідно до вимог ч.2 ст.185 КК України крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно вимог п.1 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наведених обставин, судова колегія вважає можливим апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31.05.2018 року щодо застосування до підозрюваного за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування скасувати в частині визначення розміру застави.

На виконання вимог ч.3 ст.407 КПК України винести нову ухвалу в цій частині, якою визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних громадян (20 * 1762 грн.), що становить 35 240 грн.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року, щодо застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування до 29.07.2018 року включно - скасувати в частині визначення розміру застави.

Винести нову ухвалу в цій частині, якою застосувати у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривен.

В решті ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: