Ухвала суду № 74772059, 13.06.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.06.2018 Справа № 554/23/18

Провадження № 2/554/2117/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ “Банк Михайлівський” про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (36028, АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (01001, м. Київ, пров. Рибальський, буд. 10-12/3) про захист прав споживача шляхом визнання права та зобов’язання подати інформацію, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.03.2018 року вищевказану позовну заяву задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.05.2018 року за результатом розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про перегляд заочного рішення – заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.03.2018 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

До початку підготовчого засідання 11.06.2018 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; спір, що виник між сторонами є публічно-правовим, і не є спором у зв’язку з процесом ліквідації банку, а тому належить до юрисдикції адміністративних судів. В обґрунтування клопотання приведено правові висновки, викладені у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 12.04.2018 року у цивільній справі № 820/11591/15, а також судову практику апеляційних судів з аналогічних спорів.

13.06.2018 року позивач ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Щодо заявленого клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі надав письмові пояснення, відповідно до яких заперечував проти його задоволення. В обґрунтування заперечень зазначив, що спір між сторонами має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням приватного майнового права та інтересу позивача, що підлягає розгляду цивільного судочинства. В підтвердження заперечень наведено правові висновки, викладені у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 18.04.2018 року у господарській справі № 910/8132/17, а також судову практику апеляційних судів.

Неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає, в силу положень ст. 255 ЦПК України, розгляду судом клопотання про закриття провадження по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, про задоволення клопотання про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, з наведених вище норм слідує, що при вирішенні питання юрисдикції суд виходить не тільки з формального критерію - визначення суб’єктного складу спірних правовідносин, а також з характеру правовідносин, з яких виник спір, оскільки характер правовідносин є визначальною ознакою для правильного вирішення спору.

Аналіз норм чинного законодавства (ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

З огляду на вказане, судом досліджено зміст та підстави позовних вимог позивача.

Короткий зміст позовних вимог: позивач прохав суд визнати його право на отримання відповідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № 26208517149501 в ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 47 693,43 грн. та зобов’язати ОСОБА_1 особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № 26208517149501 в ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 47 693,43 грн.

З правових висновків, викладених в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 12.04.2018 року в адміністративній справі № 820/11591/15, у якій позивачем – фізичною особою заявлялись аналогічні позовні вимоги, як у даному спорі, що розглядається, суд відступив від висновку Верховного Суду України від 15.06.2016 р. у справі № 826/20410/14.

Так, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року в адміністративній справі № 820/11591/15, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність. З аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник. Разом з тим правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд. Отже правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що правовідносини між позивачем, як вкладником, та Фондом гарантування щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку.

Як зазначено у вказаній вище постанові Верховного суду, юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір між сторонами у вказаній справі є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Щодо посилань позивача на правові висновки, викладені в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 18.04.2018 року у господарській справі № 910/8132/17, що винесена пізніше, ніж вище зазначена, суд вважає наступне.

Характер спірних правовідносин між сторонами (де позивачем є юридична особа, як суб’єкт кредиторських вимог), що розглядався у господарській справі, наведеній позивачем згідно з постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 18.04.2018 року № 910/8132/17 – не є аналогічним тому, що розглядається у даній справі (де позивачем - є вкладник), а тому суд не бере їх до уваги.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження по справі.

Роз’яснити позивачу, відповідно до положень ст. 256 ЦПК України, що розгляд спору по вказаній справі віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись постановою ОСОБА_3 Верховного Суду від 12.04.2018 року № 820/11591/15, ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), ст. ст. 247, 255-256, 260-261 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ “Банк Михайлівський” про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (36028, АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (01001, м. Київ, пров. Рибальський, буд. 10-12/3) про захист прав споживача шляхом визнання права та зобов’язання подати інформацію – задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 (36028, АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі ОСОБА_1 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (01001, м. Київ, пров. Рибальський, буд. 10-12/3) про захист прав споживача шляхом визнання права та зобов’язання подати інформацію – закрити.

Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п'ятнадцяти/ днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

У відповідності до п. п. 15.5, п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя М.О. Материнко