Постанова № 74770653, 19.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/2962/17

провадження № 22-ц/781/1175/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т.М., суддів Карпенка О.Л., Черненка В.В.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

представник позивача за довіреністю – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

представник відповідача – адвокат ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначав, що 18 січня 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором не виконав. Станом на 30 вересня 2017 року виникла заборгованість в сумі 45755 грн. 72 коп., з яких: 2999 грн. 85 коп. - заборгованість за кредитом, 37003 грн. 56 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3097 грн. 28 коп. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2155 грн. 03 коп. – штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 45755 грн. 72 коп. та судові витрати в розмірі 1600 грн.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2017 року позов задоволено (а.с.55-58).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 19 січня 2018 року подав заяву про перегляд заочного рішення (а.с.66,67).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду (а.с.85,86).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2018 року позов банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 43100 грн. 69 коп., судовий збір в сумі 1507 грн. 16 коп. В решті позовних вимог, зокрема в стягненні штрафів. відмовив за безпідставністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд не дав належної оцінки та не взяв до уваги доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Також судом не застосовано строк позовної давності за клопотанням представника відповідача в частині вимог щодо стягнення пені. З рішення суду не вбачається підстав проведення розрахунку заборгованості за відсотками та підстав залишення поза увагою доводів щодо наявності формули розрахунку заборгованості за відсотками, розміщеної на офіційному сайті банку про що зазначено в Умовах та Правилах, якими подвійне нарахування відсотків не передбачено. Також в поясненнях банку зазначено, що подвійне нарахування відсотків відмінено НБУ.

Апеляційне провадження відкрито 04 червня 2018 року (а.с.184), розгляд справи 18 червня 2018 року призначено в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи (а.с.193).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов, однак надійшов розрахунок заборгованості за процентами, виходячи із ставки 30%, та розміру пені в межах строку позовної давності (а.с.190).

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

18 січня 2013 року відповідач подав банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та оформлення на його ім’я кредитної картки «Універсальна» . Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду з тим, що його заява з Пам’яткою клієнта, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку з використанням кредитки «Універсальна», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.5,6,7-30).

Справжність свого підпису на заяві-анкеті, факт отримання кредитної картки з терміном дії лютий 2018 року та користування нею відповідач не заперечує, позов визнає частково в межах строку позовної давності та виходячи з процентної ставки 30%, встановленої на день подання ним анкети-заяви, про що від його імені викладено в письмових запереченнях на позов (а.с.107-109).

Довідкою банку та фотографією також підтверджується, що кредитна картка відповідачем була отримана 18 січня 2013 року з терміном дії лютий 2018 року (а.с.93,94,141). Користуватися кредитною карткою (брати готівку, розраховуватися за товар) відповідач почав 26 квітня 2014 року, що підтверджується випискою з особового рахунку та розрахунком заборгованості (а.с.4,95-100,141-143).

При отриманні кредитної картки встановлено кредитний ліміт в сумі 300 грн., який банком був збільшений 26 квітня 2014 року до 3000 грн., що передбачено пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил.

В суді першої інстанції 20 березня 2018 року представник відповідача подав письмову заяву про застосування позовної давності (а.с.122-123).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 3.3.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку.

Згідно з пунктом 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Позивач зазначав, що взяті на себе зобов’язання за кредитним договором відповідач припинив виконувати, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2017 року виникла заборгованість в сумі в сумі 45755 грн. 72 коп., з яких: 2999 грн. 85 коп. - заборгованість за кредитом, 37003 грн. 56 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3097 грн. 28 коп. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2155 грн. 03 коп. – штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком банку та випискою з особового рахунку (а.с.4-5,95-100 ).

Суд не дав належної оцінки зазначеному розрахунку та доводам відповідача щодо неправильності нарахування позивачем процентів за користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент отримання відповідачем кредиту відсотки за користування кредитом нараховувались виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту.

Пізніше позивачем в односторонньому порядку змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема до бази розрахунку включено вже нараховані відсотки та санкції за несвоєчасне виконання зобов’язань, а також процентну ставку визначено з 01 вересня 2014 року на рівні 34,8 %, з 01 квітня 2015 року – 43,20% (а. с. 5).

Ці обставини також підтверджуються письмовими пояснення банку з наданням копій наказів, в яких зазначено, що до квітня 2014 року відсотки нараховувалися виключно на тіло кредиту (поточне або прострочене), а з квітня 2014 року відповідно до наказу від 02 квітня 2014 року відсотки нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості: на тіло кредиту з нарахованими відсотками та санкціями за попередній період (а.с.139,152).

Виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту фактично отриману позичальником. Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, відповідно до Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якою в письмовому вигляді був ознайомлений відповідач при підписанні анкети-заяви, останній отримав кредит за базовою відсотковою ставкою 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості (а.с.6), право банку збільшувати процентну ставку та умови такого збільшення в Тарифах не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За таких обставин колегія суддів, виходячи з Тарифів на час подання анкети-заяви та відсутності письмової згоди відповідача на збільшення процентної ставки, приходить до висновку, що наведений в розрахунку розмір заборгованості за процентами в сумі 37003 грн. 56 коп. є неправильним, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту за процентною ставкою 30% на рік.

Правовий висновок щодо порядку та умов збільшення процентної ставки викладено Верховним Судом України в постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування разом за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17).

Задовольняючи позов частково суд в стягненні штрафів відмовив та стягнув на користь банку з відповідача пеню, однак не звернув уваги на те, що представником відповідача подана заява про застосування позовної давності.

Згідно ч.1 та ч.4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені), що передбачено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.

Враховуючи, що на підставі отриманої 18 січня 2013 року кредитної картки зі строком дії лютий 2018 року вперше грошові кошти були використані 26 квітня 2014 року, нарахування процентів почало здійснюватися з 02 травня 2014 року, з позовом до суду позивач звернувся 08 листопада 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності щодо тіла кредиту в сумі 2999 грн.85 коп. позивачем не пропущено, а проценти за користування кредитом підлягають стягненню в межах строку позовної давності з 09 листопада 2014 року по 30 вересня 2017 року, що становить 2606 грн.15 коп. та підтверджується таким розрахунком:

2999,85:100х30=899.95 – відсотки в рік; 899.95:365х 1057 днів, всього 2606 грн.15 коп. (а.с.190).

До вимог про стягнення неустойки необхідно застосувати спеціальну позовну давність та стягнути пеню за період з листопада 2016 року по 30 вересня 2017 року відповідно до вимог заявлених в суді першої інстанції із розрахунку пені 100 грн. на місяць відповідно до Умов кредитування, що становить 1100 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості, процентів та судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600 грн. (а.с.1). Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2400 грн. (а.с.175).

За правилами ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог (15% ) в сумі 240 грн., з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволеної її частини (85%) в сумі 2040 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2018 року в частині розміру заборгованості та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання 27504, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2013 року станом на 30 вересня 2017 року в сумі 6706 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 2999 грн. 85 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом – 2606 грн. 15 коп., пені – 1100 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 240 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2040 грн .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 19 червня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: О.Л.Карпенко

ОСОБА_4