Постанова № 74767553, 14.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 676/3868/16-ц

Провадження № 22-ц/792/882/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Дубова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року (суддя Швець О.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» про визнання пунктів кредитного договору недійсними, стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 29 червня 2016 року між ним та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» було укладено договір №377/8603СLFК1АІТ2 з додатками. Позивач вважає, що при укладенні вказаного договору були порушені його права як споживача.

Так, в порушення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» працівники Банку з умовами кредитування належним чином його не ознайомили, не надали повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредитування перед укладенням та під час укладення кредитного договору про надання споживчого кредиту, а через неналежну поінформованість з боку відповідача та необізнаність він не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет його вигідності, так як не було належним чином детально роз'яснено працівниками Банку їх умови. Банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь Банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо). Встановлення у кредитному договорі оплати комісії за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит є порушенням ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Виходячи з положень ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», страхування в спірних правовідносинах є добровільним, Банк не мав права жодним чином нав'язувати такі послуги та включати їх до кредитного договору, а отже пункти кредитного договору, які стосуються умов страхування позичальника, повинні бути визнані недійсними. Умова договору, яка містить третейське застереження, є недійсною, оскільки станом на день укладення договору кредиту Закон України «Про третейські суди» містив заборону розгляду третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів.

У зв’язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсними п. 1.2«е», п. 1.3 перша графа, п. п. 2.12, 7.3 кредитного договору №377/8603СLFК1АІТ2 від 29 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК». Стягнути на його користь з ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» суму в розмірі 70 грн., сплачену ним на відкриття рахунку відповідача, та усі судові витрати.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 до ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів задоволено частково. Визнано недійсними підпункти е) пункту 1.2. розділу 1, пункт 2.12. розділу 2 кредитного договору №377/8603СLFК1АІТ2 (оптимальний СТР з перенесенням платежу), укладеного 29 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними пунктів 1.2. розділу 1, пункт 2.12. розділу 2 кредитного договору №377/8603СLFК1АІТ2 (оптимальний СТР з перенесенням платежу) від 29 червня 2016 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено усі обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Посилається на те, що доводи позивача в повному обсязі необґрунтовані. Спірний договір було підписано позичальником власноручно, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами, та спростовує твердження позивача про несправедливі умови договору відповідно до норм ЗУ «Про захист прав споживачів». На анкеті-заяві від 24 червня 2016 року позивач підписався під тим, що ознайомлений та у письмовій формі йому надана інформація про умови кредитування, наявні форми кредитування з описом відмінностей між ними, в тому числі, між зобов’язаннями споживача, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку, на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, варіанти повернення, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг, можливість та умови дострокового повернення кредиту, форми та видів його забезпечення тощо. Також повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, в тому числі, послуги страхування тощо), передбачені п. 7 договору.

Апелянт зазначає, що постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (п. 3.1) встановлена можливість включення комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданням та обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо, що і було зроблено в оскаржуваному кредитному договорі та жодним чином не порушило права позивача, як споживача фінансових послуг.

У відповідності до вимог Правил позивачу в письмовому вигляді було надано детальну інформацію про те, за надання яких саме послуг він сплачує щомісячно комісію, яка передбачена умовами кредитного договору, а також, про усі інші умови договору. Позивач, в свою чергу, під цим підписався, зобов’язався виконувати. Тому відсутні будь-які обставини та законні підстави для визнання умови кредитного договору щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту недійсною чи припиненою з формальних міркувань, оскільки відсутні будь-які докази таких тверджень позивача. Позивачем не було доведено жодної з обставин, на які він посилається в обґрунтування позову, не надано жодного допустимого доказу.

В судове засідання сторони не з’явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Підставою недійсності правочину є, відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 29 червня 2016 року що укладений між сторонами, Банк надав позичальнику кредит на поточні потреби, особливості регулювання відносин сторін визначаються ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Крім того ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року №168, чинної на час укладення договору, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ОСОБА_4 встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 29 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», було укладено кредитний договір №377/8603СLFК1АІТ2, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 17 135 грн. 25 коп., з них на поточні потреби - 14 595 грн. 61 коп., на оплату страхового платежу - 2 539 грн. 64 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,0001% річних, комісії за обслуговування кредиту - 427 грн., строком на 14 місяців і кінцевим терміном повернення кредиту 9 вересня 2017 року (а. с. 5-7).

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що встановлення у кредитному договорі сплати щомісячної плати - комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг Банку за рахунок позивача, є незаконним, оскільки Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь Банку за дії, які той здійснює на власну користь. Тому у рішенні зазначив про несправедливість умов кредитного договору, якими встановлено обов'язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, і що вони суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов’язків, які завдають шкоди становищу споживача.

З таким висновком погоджується Апеляційний суд Хмельницької області.

Посилання апелянта, що на анкеті-заяві від 24 червня 2016 року позивач підписався під тим, що ознайомлений та у письмовій формі йому надана інформація про умови кредитування, спірний договір було підписано позичальником власноручно, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами, та спростовує твердження позивача про несправедливі умови договору, є необґрунтованим та суперечить вимогам Закону «Про захист прав споживачів». Договір в цілому відповідає положенням закону. Між тим, визнані недійсними пункти договору суперечать Закону.

Посилання апелянта на те, що постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (п. 3.1) встановлена можливість включення комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданням та обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо, що і було зроблено в оскаржуваному кредитному договорі та жодним чином не порушило права позивача, як споживача фінансових послуг, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки вказана постанова втратила чинність згідно з постановою Правління НБУ від 8 червня 2017 року №49.

Крім того, будь-які видатки, пов'язані зі здійсненням тієї чи іншої банківської операції, банк може включити до вартості договору (в даному випадку - сформувати кредитну ставку з врахуванням цих видатків) та саме у відношенні зазначеної умови договору діє принцип свободи договору, який реалізується сторонами при укладенні договору.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта, що у відповідності до вимог «Правил» позивачу в письмовому вигляді було надано детальну інформацію про те, за надання яких саме послуг він сплачує щомісячно комісію, яка передбачена умовами кредитного договору, а також, про усі інші умови договору, що позивач під цим підписався, зобов’язався виконувати, тому відсутні будь-які обставини та законні підстави для визнання умови кредитного договору щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту недійсною чи припиненою з формальних міркувань, оскільки відсутні будь-які докази таких тверджень позивача, що позивачем не було доведено жодної з обставин, на які він посилається в обґрунтування позову, не надано жодного допустимого доказу.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, про ознайомлення позивача з видатками, пов'язаними зі здійсненням тієї чи іншої банківської операції, що банк включив до вартості договору (в даному випадку – чи сформував банк кредитну ставку з врахуванням комісії за обслуговування кредиту).

За таких обставин апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Судді: /підписи/ ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_1

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_5 Категорія: 57

Доповідач - Купельський А.В.