Постанова № 74766061, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/12594/17

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

при секретарі – Гошуренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просив: визнати його право на одержання разової грошової допомоги до 05 травня 2017 року у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком; зобов’язати відповідача виплатити позивачу заборгованість у розмірі 7396,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що він є інвалідом війни 2 групи, та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, однак у 2017 році відповідач виплатив йому лише 3100 грн.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради зазначає, що виплата позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду II групи ОСОБА_2 здійснена правомірно, оскільки була виплачена згідно діючого законодавства, а саме: Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №223 від 05.04.2017 року «ОСОБА_4 питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

20 березня 2018 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем подано заяву про відвід колегії суддів за участю: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів: Яковлєва О.В., Запорожана Д.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів: Яковлєва О.В., Запорожана Д.В. виніс ухвалу, якою заяву ОСОБА_3 про відвід колегії суддів (головуючого судді Танасогло Т.М., суддів: Яковлєва О.В., Запорожана Д.В.) - визнав необґрунтованою та передав дану справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

22 березня 2018 року ухвалою судді Одеського апеляційний адміністративний суду Скрипченко В.О. у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід колегії суддів (головуючого судді Танасогло Т.М., суддів: Яковлєва О.В., Запорожана Д.В.)- відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни.

В 2017 році позивач ОСОБА_3 отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3100,00 грн.

15.05.2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня та фактично виплаченою сумою. ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради від 06.06.2017 року відмовлено позивачу у сплаті такої різниці.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням загально-правових засад пріоритетності закону над урядовими нормативними актами, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативно-правового акта, що має вищу юридичну силу у порівнянні з Постановою Кабінету міністрів України №223 від 05 квітня 2017 року, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав позивача щодо отримання грошової допомоги. Крім того, на час виплати допомоги зміни до вказаних статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Верховною Радою України не вносились, вона не визнана неконституційною, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної грошової допомоги до 05 травня не приймалося.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.04.2017 № 233 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2017 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до пп. 1 п. 1 вказаної постанови було установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3100 грн. 00 коп.

Водночас, рішенням ОСОБА_5 Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно із ст. 7 вищевказаного Закону, визначений перелік осіб, які належать до інвалідів війни.

За правилами ч. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правовідносини щодо виплати позивачеві грошової допомоги за 2017 рік, а також розмір цієї виплати регулювалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. ОСОБА_5 права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до положень рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_5 Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому ОСОБА_5 Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_5 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», зазначено, що за правилами ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Так, статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги інвалідам війни - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням загально-правових засад пріоритетності закону над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативно-правового акта, що має вищу юридичну силу у порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав позивача щодо отримання грошової допомоги. Крім того, на час виплати допомоги зміни до вказаних статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Верховною Радою України не вносились, вона не визнана неконституційною, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної грошової допомоги до 05 травня не приймалося.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 18.06.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4