Постанова № 74765249, 07.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/939/18

Номер справи місцевого суду: 521/15471/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року м. Одеса

Справа № 522/409/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Томашевської К.В.,

учасники справи:

1) - позивачі – 1) ОСОБА_4;

- відповідач - 1) ОСОБА_5; 2) ОСОБА_6 Харлампієвна;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виробничо-комерційна фірма «Юна сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

2) – позивач – ОСОБА_6 Харлампієвна;

- відповідач - виробничо-комерційна фірма «Юна сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

3) – третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - виробничо-комерційна фірма «Юна сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

- відповідачі – 1) ОСОБА_4; 2) ОСОБА_6 Харлампієвна;

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – 1) ОСОБА_5; 2) мале приватне підприємство «Віртус»;

4) – третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - компанія «Кондор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

- відповідачі – 1) ОСОБА_6 Харлампієвна; 2) ОСОБА_4; 3) виробничо-комерційна фірма «Юна сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – 1) ОСОБА_5; 2) мале приватне підприємство «Віртус»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 Харлампієвни та ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Сегеди О.М. 28 листопада 2017 рокуо 17 годині 09 хвилині в м. Одесі,

встановив:

У вересні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Виробничо-комерційна фірма «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ), про визнання договору позики, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, припиненим, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності.

ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги тим, що у 2004 р. між ним та ОСОБА_5 було досягнуто згоди щодо передання останнім у позику окремими траншами грошових коштів під проценти. При цьому, письмові угоди між сторонами не оформлювались, у зв’язку з принциповою відмовою від цього ОСОБА_5. Однак, при отриманні кожного окремого траншу ним надавалась ОСОБА_5 розписка про отримання коштів. Так, зокрема, 27.01.2005 р. ним було отримано грошову суму в розмірі - 3 000 000,00 доларів США, про що надано боргову розписку.

Протягом тривалого часу досягнуті між ним та ОСОБА_5 домовленості виконувалися ними в повному обсязі і вони не мали один до одного жодних претензій з цього приводу, але він постійно наполягав на тому, що їх домовленості повинні бути оформлені у письмовому вигляді відповідно до вимог чинного законодавства.

08.12.2015 р. на його вимогу щодо письмового оформлення існуючих між ним та ОСОБА_5 домовленостей, останній не погодився на підписання окремих договорів позики по кожному траншу, а наполіг на підписанні між ними одного єдиного документу, а саме Договору від 08.12.2015 р., який був підписаний ним особисто, а з боку ОСОБА_5 - двома свідками, оскільки останній відмовився від особистого підписання.

Відповідно до умов п.1 вказаного Договору ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 прийняв грошові кошти в розмірі - 6 060 600,00 доларів США на наступних умовах: форма повернення - готівкова; відсоткова ставка - 24% річних від суми позики, що виплачуються щомісячно до дня повернення позики. У випадку часткового повернення позики, відсотки нараховуються на неповернену суму позики.

Відповідно до п. 4 Договору позики, в порядку забезпечення ним виконання зобов’язань по поверненню позики та виплати відсотків, сторони та афілійовані до сторін особи уклали договори купівлі-продажу об’єктів нерухомості, за умовами яких ОСОБА_5 та зазначеним ним особам були передані у власність об’єкти нерухомості.

При цьому зі змісту п. 4 Договору вбачається, що ОСОБА_5 та афілійовані до нього особи розуміли той факт, що вони є номінальними власниками зазначених об’єктів нерухомості, а укладені договори купівлі-продажу - формою забезпечення зобов’язань ОСОБА_4 по поверненню позики та оплаті відсотків. ОСОБА_5 гарантував ОСОБА_4, що в період дії цього Договору не буде в будь-який спосіб відчужувати зазначені об’єкти нерухомості, окрім випадків, передбачених цим договором, а також не буде перешкоджати господарській діяльності ОСОБА_4 та афілійованих до нього осіб, що здійснюється на зазначених об’єктах нерухомості. Будь-яке відвідування об’єктів нерухомості з метою їхньої перевірки, здійснюється виключно в присутності ОСОБА_4.

В забезпечення виконання зобов’язань між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в порядку введення до експлуатації було здійснено переоформлення нежитлових приміщень магазину, що розташовані по вул. Щорса, 2 в м. Одесі, на ОСОБА_6 та оформлення 11 лютого 2005 року на її ім’я свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення магазину, що розташовані по вул. Щорса, 2 в м. Одесі, загальною площею - 1524,3 кв. м., право власності якої підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.02.2005 р. серії ЯЯЯ №076732.

При цьому, даний об’єкт нерухомості, як і інші об’єкти, залишився в володінні та користуванні ОСОБА_4, оскільки в ньому був розташований супермаркет «Віртус», в якому здійснювала господарську діяльність ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ.

На час звернення до суду договір позики є припиненим з огляду на його виконання, проведене належним чином, оскільки борговий документ - розписка від 27.01.2005 р. знаходиться у нього. Однак спірне приміщення у його власність повернуто не було.

У вересні 2016 р. ОСОБА_6 звернулась до суду з уточненим в подальшому позовом до ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення.

ОСОБА_6Х обґрунтовує свої вимоги тим, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 11.02.2005 р., належать нежилі приміщення магазину, які розташовані за адресою - м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею – 1 524,3 кв. м.. Проте, за цією адресою розміщується супермаркет «Віртус», та ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ. Розміщення супермаркету «Віртус» та ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ є таким, що порушує її права, як власника зазначених приміщень, оскільки договір оренди або будь-який інший договір, який надавав право займати належне їй на праві власності приміщення, між нею та відповідачем не укладались.

Добровільно звільнити приміщення відповідач відмовляється. Крім того, при огляді приміщення було виявлено, що в приміщенні також розміщені: ПТ «Лобмард сінді кат-плюс, Гульцов та компанія», ТОВ «Фінансова компанія «Фінансовий світ», СПД ОСОБА_7, Підприємство у вигляді ТОВ «ЮНА-ІНТЕРСЕРВІС», які ведуть свою господарську діяльність.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2016 р. об’єднані в одне провадження позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ, про визнання договору позики припиненим, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності та позов ОСОБА_6 до ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення.

У листопаді 2016 р. позов до суду подала третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, МПП «Віртус», про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності

ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ обґрунтовує свої вимоги тим, що їй на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №159 від 11.10.2004 р. належало нежиле приміщення № 501, загальною площею - 456,2 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, у складі: тамбур-1, холл-2, обмін валют-3, відділ туризму-4, авіа каса-5, залізнична каса-6, їдальня-7, коридори-8,11,11а, кабінети-9,12,13,14,15,16, кладова 10, туалети-17,18, бухгалтерія-19, сейф-20, магазин-21.

В забезпечення зобов’язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 за договором позики, укладеним з умовою зворотного переоформлення за ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ права власності на нежиле приміщення № 501, загальною площею - 456,2 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі після повернення ОСОБА_4 боргу, 25 листопада 2004року між ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та ОСОБА_6 було укладено удаваний нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 501, загальною площею - 456,2 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, для приховання договору іпотеки, який насправді був вчинений з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за договором позики. Дійсні наміри ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ при укладенні договору купівлі-продажу від 25.11.2004 року нежилого приміщення № 501, що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, загальною площею - 456,2 кв. м., не співпадають із зовнішньою формою укладеного договору, оскільки наміру продавати вказане вище нежиле приміщення, ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ насправді не мала.

Оскільки зобов’язання за договором позики станом на даний час є припиненими з огляду на виконання, проведене ОСОБА_4 належним чином, відповідно іпотека, якою забезпечувались зобов’язання ОСОБА_4 за договором позики, та яка мала вигляд удаваного договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 501, що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, загальною площею 456,2 кв.м. від 25.11.2014 року, також є припиненою в силу приписів ч. 3 ст. 593 ЦК України та ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

В період часу після придбання ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ спірного нежилого приміщення і до його відчуження, за дорученням та за кошти ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, МПП «Віртус» розпочало та провело реконструкцію зазначеного об’єкта нерухомості, внаслідок чого площа спірного нежилого приміщення збільшилась до – 1 524,3 кв. м., однак, оскільки реконструкція була завершена вже після 25.11.2004 р., право власності на спірний об’єкт було оформлено на ОСОБА_6. Власником спірного об’єкту нерухомості, а саме нежилого приміщення № 501, що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, є не ОСОБА_4, а ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, яка поручилась за ОСОБА_4 власною нерухомістю, але відправа власності на це майно не відмовлялась.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2016 р. до сумісного розгляду із вищезазначеними позовними заявами було прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, мале приватне пдіприємство «Віртус» (далі - МПП «Віртус»), про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності.

У серпні до суду з позовом звернулась Компанії «Кондор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Компанія «Кондор» у формі ТОВ) до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, МПП «Віртус», про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності.

Компанія «Кондор» у вигляді ТОВ обґрунтовує свої вимоги тим, що їй на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 191 від 27.11.2003 р. належало нежиле приміщення № 501, загальною площею - 195,7 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів –1,2,3,10,11,19, коридорів -4,5,8,13,14, КПП -6, складів -7,12, торгового залу - 9, кабінету -15, кладової -16, входу у підвал, а також на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №1 92 від 27.11.2003 р. нежиле приміщення № 502, загальною площею - 417,1 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет-17, щитова -18, кабінети – 20,21,22,24,25,31,33,34, торгові зали -23,27, підсобні приміщення – 26,32, склади 28,29, коридор – 30.

03.02.2004 р. з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 за договором позики, укладеним з умовою зворотного переоформлення за Компанією «Кондор» у формі ТОВ права власності на нежиле приміщення № 501, загальною площею - 195,7 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів –1,2,3,10,11,19, коридорів -4,5,8,13,14, КПП -6, складів -7,12, торгового залу - 9, кабінету -15, кладової -16, входу у підвал, а також нежиле приміщення № 502, загальною площею - 417,1 кв. м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет-17, щитова -18, кабінети – 20,21,22,24,25,31,33,34, торгові зали -23,27, підсобні приміщення – 26,32, склади 28,29, коридор – 30, після повернення ОСОБА_4 боргу, між Компанією «Кондор» у формі ТОВ та ОСОБА_6 було укладено удаваний нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежилого приміщення №7 від 03.02.2004 р. для приховання договору іпотеки, який насправді був вчинений з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за договором позики.

Дійсні наміри Компанії «Кондор» у формі ТОВ при укладенні договору купівлі-продажу №7 від 03.02.2004 р. нежилих приміщень, що розташовані по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, загальною площею - 195,7 кв. м. та - 417,1 кв. м. не співпадають з зовнішньою формою укладеного договору, оскільки наміру продавати вказане вище нежиле приміщення Компанія «Кондор» у формі ТОВ насправді наміру не мала.

Оскільки зобов’язання за договором позики станом на даний час є припиненими з огляду на виконання, проведене ОСОБА_4 належним чином, відповідно іпотека, якою забезпечувались зобов’язання ОСОБА_4 за договором позики, та яка мала вигляд удаваного договору купівлі-продажу нежилого приміщення №7 від 03.02.2004 р., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, загальною площею - 195,7 кв. м., та - 417,1 кв. м., також є припиненою в силу приписів ч. 3 ст. 593 ЦК України та ч. 5 ст. З Закон України «Про іпотеку».

В період часу після придбання Компанією «Кондор» у формі ТОВ спірного нежилого приміщення і до його відчуження спірне приміщення було реконструйовано, внаслідок чого 11.02.2005 р. на ім’я ОСОБА_6 виконавчим комітетом Одеської міської ради було оформлено свідоцтво про право власності серії ЯЯ №076732 від 11.02.2005 р., яке повинно бути визнано недійсним, оскільки посвідчує право власності на об’єкт особи, а саме ОСОБА_6, яка не є дійсним власником цього майна. Власником спірного об’єкту нерухомості, а саме нежилого приміщення №7 від 03.02.2004 р., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, загальною площею - 195,7 кв. м., та - 417,1 кв. м., є не ОСОБА_4 або ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, а є саме - Компанія «Кондор» у формі ТОВ, яка поручилась за ОСОБА_4 власною нерухомістю, але від права власності на це майно не відмовлялась, тому її право власності на нежиле приміщення №7 від 03 лютого 2004 року, що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі, загальною площею 195,7 кв.м., та 417,1 кв.м., повинно бути повернуто Компанії «Кондор» у формі ТОВ.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.07.2017 р. до сумісного розгляду із вищевказаними позовними заявами було прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Компанії «Кондор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Компанія «Кондор» у формі ТОВ) до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, МПП «Віртус», про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2017 р. позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Виробничо-комерційна фірма «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання договору позики припиненим, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності задоволено частково.

Визнано договір позики, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 27.01.2005 р., відповідно до якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 в борг грошову суму в розмірі - 3 000 000 (три мільйони) доларів США, припиненим у зв’язку з виконанням ОСОБА_4 зобов’язань за цим договором в повному обсязі.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, Мале приватне підприємство «Віртус», про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 25.11.2004 р., відповідно до якого Виробничо-комерційна фірма «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передало у власність, а ОСОБА_6 прийняла у власність нежиле приміщення № 501, загальною площею - 456,2 кв. м., що знаходиться за адресою - вул. Щорса, 2 у м. Одесі, у складі: тамбур-1, холл-2, обмін валют-3, відділ туризму-4, авіа каса-5, залізнична каса-6, їдальня-7, коридори - 8,11,11а, кабінети-9,12,13,14,15,16, кладова-10, туалети-17,18, бухгалтерія-19, сейф-20, магазин-21, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 4144, зареєстрований Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єкті нерухомості» 14.12.2004 р., номер запису: 185, кн.кн.30неж;38неж., удаваним та встановлено, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв’язку з припиненням основного зобов’язання.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_4 ЯЯЯ №076732, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11 лютого 2005 року, на підставі якого ОСОБА_6 є власником нежилих приміщень магазину, загальною площею – 1 524,3 кв. м., розташованого в м. Одесі по вул. Щорса, 2.

Визнано за Виробничо-комерційною фірмою «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю право власності на нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху, розташованого за адресою - м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера (колишня вул. Щорса), 2, загальною площею - 911,5 кв. м..

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Компанії «Кондор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_6, ОСОБА_4, Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, Мале приватне підприємство «Віртус», про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу № 7, укладений 03.02.2004 р., відповідно до якого Компанія «Кондор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю продала, а ОСОБА_6 купила індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 501, розташованого за адресою - м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею - 195,7 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів – 1,2,3,10,11,19, коридорів – 4,5,8,13,14, КПП – 6, складів – 7,12, торгового залу – 9, туалету – 15, кладової – 16, входу в підвал, та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 502, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею - 417,1 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет – 17, щитова – 18, кабінети – 20,21,22,24,25,31,33,34, торгові зали – 23,27, підсобні приміщення – 26,32, склади – 28,29, коридор – 30, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 633, удаваним та встановлено, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв’язку з припиненням основного зобов’язання.

Визнано за Компанією «Кондор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху №501, розташованого за адресою - м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера (колишня вул. Щорса), 2 загальною площею - 195 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів – 1,2,3,10,11,19, коридорів – 4,5,8,13,14, КПП – 6, складів – 7,12, торгового залу – 9, туалету – 15, кладової – 16, входу в підвал, та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 502, розташованого за адресою - м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею - 417,1 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет – 17, щитова – 18, кабінети – 20,21,22,24,25,31,33,34, торгові зали – 23,27, підсобні приміщення – 26,32, склади – 28,29, коридор – 30, всього загальною площею 612,8 кв.м.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_6 до Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про усунення перешкод в користуванні власністю залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що 27.01.2005 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, на підтвердження укладання якого ОСОБА_4 була видана боргова розписка, з якої вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 позику в сумі - 3 000 00,00 доларів США з відсотковою ставкою - 24% річних, які зобов’язався сплачувати щомісячно. Строк повернення боргу сторонами не визначався і його повернення повинно було відбутись у час, що визначався позивачем (Т. 3, а. с. 12).

Оригінал розписки від 27.01.2005 р. знаходиться у ОСОБА_4, який надав її в судовому засіданні для огляду. Суд розцінює наявність у ОСОБА_4 розписки від 27.01.2005 р. як доказ виконання останнім своїх зобов’язань за договором позики, а також належним доказом як укладення від 27.01.2005 р. договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так і умов цього договору. Розписка від 27.01.2005 р. засвідчує отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_5 грошових коштів розмірі - 3 000 000,00 доларів США.

08.12.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір, який підписаний позивачем особисто, а з боку ОСОБА_5 - двома свідками, оскільки ОСОБА_5 відмовився від особистого підписання (Т.1, а. с. 4 - 5). Відповідно до умов п.1 вказаного договору ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 прийняв грошові кошти в розмірі - 6 060 600,00 доларів США на наступних умовах: форма повернення - готівкова; відсоткова ставка - 24% річних від суми позики, що виплачуються щомісячно до дня повернення позики. У випадку часткового повернення позики, відсотки нараховуються на неповернену суму позики. Пунктом 4 Договору встановлено, що в порядку забезпечення виконання ОСОБА_10 зобов’язань по поверненню позики та виплати відсотків, сторони та афілійовані до сторін особи уклали договори купівлі-продажу деяких об’єктів нерухомості, за умовами яких ОСОБА_5 та зазначеним ним особам були передані у власність об’єкти нерухомості, зокрема: ОСОБА_5 оформив в порядку вводу до експлуатації на ОСОБА_6 нежитлові приміщення магазину, що розташовані по вул. Щорса, 2 в м. Одесі, загальною площею - 1524,3 кв.м., право власності якої підтверджується свідоцтвом про право власності від 11 лютого 2005 року серії ЯЯЯ№076732.

Обставини, які викладені в даному договорі, знайшли своє підтвердження поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні. Таким чином, суд вважає, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно існували правовідносини за договорами позики, які були припиненні у зв’язку з виконанням ОСОБА_4 своїх грошових зобов’язань перед ОСОБА_5.

Відповідно до умов, викладених в розписці ОСОБА_4 від 27.01.2005 р., останній повинен був в якості забезпечення зобов’язання по поверненню боргу та процентів оформити на ОСОБА_6 протягом місяця свідоцтво про право власності на нежиле приміщення магазину по вул. Щорса, 2 в м. Одесі, а після повернення коштів оформлюється зворотний договір купівлі-продажу зазначеного об’єкта.

Судом встановлено, що на виконання домовленостей, що попередньо були досягнуті між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 03.02.2004 р. між компанією «Кондор» у формі ТОВ та ОСОБА_6 був укладений удаваний договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 501, №502, загальною площею - 612,8 кв.м., що розташоване по вул. Щорса, 2 у м. Одесі.

Крім того, на виконання домовленостей, що попередньо були досягнуті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 25.11.2004 р. між ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та ОСОБА_6 був укладений удаваний договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 501, загальною площею 456,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Щорса, 2 у м. Одесі.

Суд дійшов висновку, що укладення договору купівлі-продажу від 25.11.2004 р. між ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та ОСОБА_6 та договору купівлі-продажу від 03.02.2004 р. між компанією «Кондор» у формі ТОВ та ОСОБА_6, не було спрямоване на настання реальних наслідків, оскільки після їх укладення проданий об’єкт нерухомості залишився у володінні та користуванні продавців, у ньому був розташований супермаркет «Віртус», в якому здійснював господарську діяльність ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та компанія «Кондор» у формі ТОВ.

Суд прийшов до висновку, що дійсно між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявні правовідносини за договорами позики, в забезпечення виконання яких було здійснено переоформлення низки об’єктів нерухомості на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у тому числі й об’єкту, розташованого по вул. Щорса, 2 в м. Одесі, який нібито, належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 11.02.2005 р., хоча даний об’єкт нерухомості, як і інші об’єкти, залишилися в володінні та користуванні ОСОБА_4, оскільки в ньому був розташований супермаркет «Віртус», в якому здійснювали господарську діяльність ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та Компанія «Кондор» у формі ТОВ.

Договір купівлі-продажу від 25.11.2004 р., укладений між ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу від 03.02.2004 р., укладений між компанією «Кондор» у формі ТОВ та ОСОБА_6, приховували договори іпотеки, якими забезпечувалось повернення ОСОБА_4 грошових коштів ОСОБА_5.

Судом встановлено, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 повернув ОСОБА_5 суму позики, нерухоме майно, яке було фактично надане ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та компанією «Кондор» у формі ТОВ в заставу в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язання за договором позики, повернуто їм не було.

Зобов’язання за договором позики було припинено належним виконанням - поверненням грошових коштів, у зв’язку з чим іпотека також вважається припиненою і підстави знаходження об’єкта нерухомості у власності ОСОБА_6 відсутні (т. 3, а. с. 40 – 51 зворотня сторона).

ОСОБА_11, представник ОСОБА_5,в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та компанії «Кондор» у формі ТОВ. Просить рішення суду першої інстанції оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та компанії «Кондор» у формі ТОВ.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що надана ОСОБА_4 розписка від 27.01.2005 р. не є доказом укладення договору позики. Помилковим є висновок суду про удаваність договорів купівлі-продажу.

Представник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги. Також вважала, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

ОСОБА_6в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та компанії «Кондор» у формі ТОВ. Просить рішення суду першої інстанції оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ та компанії «Кондор» у формі ТОВ.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 вказує на помилковість висновку суду про існування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правовідносин позики, удаваність договорів купівлі-продажу. Надана ОСОБА_4 розписка не підтверджує наявність відносин позики.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 р..

Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги. Також вважала, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Інші учасники справи у судове засідання особисто не з’явилися, представників не направили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили. Відзиві на апеляційні скарги, заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, думку осіб, які прийняли участь у розгляді справи про можливість розгляду справи за відсутності інших осіб, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників, які не з’явилися у судове засідання.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам діючого законодавства не відповідає. Вищевказаних висновків суд дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. 11, 546, 572, 575, 585, 589, 593 1046, 1047 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 27, 31, 33, 60, 61, 179 ЦПК України, які були чинними на час розгляду справи судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і дослідженими судом доказів не можна беззаперечно встановити існування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правовідносин позики та забезпечення позики іпотекою.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори.

Статтями 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує вставлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 546, 572, 575, 585, 589, 593 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконана боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов’язання забезпеченого заставою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Наявний у справі договір від 08.12.2015 р. (Т.1, а. с. 4 - 5) не можна вважати договором позикиміж ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки він підписаний тільки ОСОБА_4. Підписання з боку ОСОБА_5 двома свідками не свідчить про підписання договору останнім. Крім того, сам ОСОБА_4 у позові посилається на те, що ОСОБА_5 відмовився від особистого підписання цього договору.

За наявності в матеріалах справи вищевказаного договору від 08.12.2015 р., колегія суддів надає критичну оцінку розписці від 27.01.2005 р. (Т. 1, а. с. 57), яка знаходиться у ОСОБА_4, про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_5 грошових коштів розмірі - 3 000 000,00 доларів США, оскільки у ній вказана інша сума грошей ніж у договорі. Також колегія суддів критично відноситься до походження вказаної розписки. За таких обставин розписка не містить обов’язкових умов щодо складення договору позики.

Враховуючи, що не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_4 про існування правовідносин позики, не підлягають задоволенню вимоги останнього про припинення позики.

Приймаючи до уваги вказані дати у розписці та договорі позики, дати укладення спірних договорів купівлі-продажу, відсутність правовідносин позики, похідний характер іпотеки, колегія суддів вважає, що спірні договори купівлі-продажу не є удаваними, укладеними як договори іпотеки в забезпечення зобов’язань за договором позики. Тому, в задоволенні позовних вимог ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ та Компанії «Кондор» у формі ТОВ про визнання договорів купівлі-продажу удаваними, визнання права власності на нерухоме майно необхідно відмовити.

Таким чином, доводи ОСОБА_11, представника ОСОБА_5, та ОСОБА_6, що надана ОСОБА_4 розписка від 27.01.2005 р. не є доказом укладення договору позики, помилковість висновку суду про існування правовідносин позики та удаваність договорів купівлі-продажу, є обґрунтованими. Апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, чинного на час перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в оскарженій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає в цій частині скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовів в оскарженій частині.

Відповідно до ст. ст. 133, 142 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір сплачений за подання апеляційних скарг: 1) з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі – 48 876 грн. 38 коп.; 2) з ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ на користь ОСОБА_6 судовий з бір у сумі – 19 105 грн. 97 коп.; 3) з Компанії «Кондор» у формі ТОВ на користь ОСОБА_6 судовий з бір у сумі – 18 370 грн. 29 коп..

Частиною 9 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 158, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 Харлампієвни та ОСОБА_5– задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017 рокув частині: 1) часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення договору позики; 2) часткового задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – Виробничо-комерційна фірма «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_6 Харлампієвни; 3) часткового задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – Компанія «Кондор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_6 Харлампієвни, ОСОБА_4, Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, Мале приватне підприємство «Віртус» – скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 27 січня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 в борг грошову суму в розмірі – 3 000 000 (три мільйони) доларів США, припиненим у зв’язку з виконанням ОСОБА_4 зобов’язань за цим договором в повному обсязі – відмовити.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – Виробничо-комерційна фірма «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_6 Харлампієвни про: 1) визнання договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 25 листопада 2004 року, відповідно до якого виробничо-комерційна фірма «Юна-сервіс» передало у власність, а ОСОБА_6 Харлампієвна прийняла у власність нежиле приміщення № 501, загальною площею – 456,2 кв. м., що знаходиться за адресою – вул. Щорса, 2 у м. Одесі, у складі: тамбур-1, хол-2, обмін валют-3, відділ туризму-4, авіа каса-5, залізнична каса-6, їдальня-7, коридори-8, 11, 11-а, кабінети-9, 12, 13, 14, 15, 16, кладова-10, туалети-17, 18, бухгалтерія-19, сейф-20, магазин-21, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 4144, зареєстрований комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 14.12.2004 року, номер запису – 185, кн.кн.30неж;38неж., удаваним та встановити, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв’язку з припиненням основного зобов’язання; 2) визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_4 ЯЯЯ №076732, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 11 лютого 2005 року, на підставі якого ОСОБА_6 Харлампієвна є власником нежилих приміщень магазину, загальною площею – 1 524,3 кв. м., розташованого в м. Одесі по вул. Щорса, 2; 3) визнання за Виробничо-комерційною фірмою «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю право власності на нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою – м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера (колишня вул. Щорса), 2, загальною площею – 911,5 кв. м., – відмовити.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – Компанія «Кондор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_6 Харлампієвни про: 1) визнання договору купівлі-продажу № 7, укладеного 03 лютого 2004 року, відповідно до якого Компанія «Кондор» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю продала, а ОСОБА_6 Харлампієвна купила індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 501, розташованого за адресою – м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею – 195,7 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів – 1, 2, 3, 10, 11, 19, коридорів – 4, 5, 8, 13, 14, КПП – 6, складів – 7, 12, торгового залу – 9, туалету – 15, кладової - 16, входу в підвал, та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 502, розташованого за адресою – м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею – 417,1 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет – 17, щитова – 18, кабінети – 20, 21, 22, 24, 25, 31, 33, 34, торгові зали – 23, 27, підсобні приміщення – 26, 32, склади – 28, 29, коридор – 30, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 633, удаваним правочином та встановлення, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв’язку з припиненням основного зобов’язання; 2) визнання за Компанією «Кондор» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю права власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 501, розташованого за адресою – м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера (колишні вул. Щорса), 2, загальною площею – 195,7 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів – 1, 2, 3, 10, 11, 19, коридорів – 4, 5, 8, 13, 14, КПП – 6, складів – 7, 12, торгового залу – 9, туалету – 15, кладової - 16, входу в підвал, та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 502, розташованого за адресою – м. Одеса, вул. Щорса, 2, загальною площею – 417,1 кв. м., яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет – 17, щитова – 18, кабінети – 20, 21, 22, 24, 25, 31, 33, 34, торгові зали – 23, 27, підсобні приміщення – 26, 32, склади – 28, 29, коридор – 30, всього загальною площею – 612,8 кв. м., – відмовити.

В решті рішення – залишити без змін.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2016 року, у виді: 1) арешту на нежилі приміщення магазину, загальною площею – 1 524,3 кв. м., розташованого в будинку № 2 по вул. Щорса в м. Одесі, що належить ОСОБА_6 Харлампієвні на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення магазину серія ЯЯЯ № 076732 від 11.02.2005 року; 2) заборони ОСОБА_6, яка зареєстрована за адресою – 65020, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків НОМЕР_1, та за її дорученням будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти дії по відчуженню нежилих приміщень магазину, загальною площею – 1 524,3 кв. м., розташованого в будинку № 2 по вул. Щорса в м. Одесі, по переданню названих нежилих приміщень в іпотеку чи оренду будь-яким особам, переданню приміщень в якості внеску до статутного капіталу юридичних осіб або розпорядженню цими приміщеннями будь-яким іншим чином; 3) заборони ОСОБА_6, яка зареєстрована за адресою – 65020, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків НОМЕР_1, та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам, будь-яким чином перешкоджати господарській діяльності Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, юридична адреса – 65076, м. Одеса, вул. Щорса, 2, код ЄДРПОУ 20974052, що здійснюється в нежилих приміщеннях магазину, розташованого в будинку № 2 по вул. Щорса в м. Одесі; 4) передачі нежилих приміщень магазину, розташованого в будинку № 2 по вул. Щорса в м. Одесі Виробничо-комерційній фірмі «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса6 65076, м. Одеса, вул. Щорса, 2, код ЄДРПОУ 20974052) – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі – 48 876 грн. 38 коп..

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_6 Харлампієвни судовий з бір у сумі – 19 105 грн. 97 коп..

Стягнути з Компанії «Кондор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_6 Харлампієвни судовий з бір у сумі – 18 370 грн. 29 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 18 червня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3