Постанова № 74763030, 18.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10110/14-ц 18.06.2018

Провадження №22-ц/784/751/18

Справа № 490/10110/14-ц Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/751/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 червня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання –Лівшенком О.С.,

за участі:

відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного банку «Дельта Банк» ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, яку постановлено 26 лютого 2018 року в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Подзігун Г.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного банку «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

04 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" пред’явило до ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

24 травня 2011 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № 24/001/11-АКLN за умовами якого надав тому кредитні кошти у сумі 165 000 гривень, під обов’язок вносити шомісячно плату за користування ними з розрахунку 17 % річних, та з кінцевим терміном повернення до 23 травня 2016 року.

В той же день, між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 24002/1/11-АКLN.

Взяті на себе зобов’язання Банк виконав у повному обсязі, надавши обумовлені кредитні кошти, і чекав відповідної добросовісної договірної поведінки від позичальника, проте ОСОБА_2 систематично порушував свої договірні зобов’язання, виплати проводив нерегулярно та не у повному обсязі.

Не змінили його неналежної договірної поведінки ні неодноразові нагадування Банку про необхідність виконання зобов’язання у повному обсязі, ні заходи цивільно-правового впливу.

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ "Дельта Банк" (далі Банк) було укладено Договір купівлі – продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Кредитпромбанк» передав Банку всі права вимоги до боржника.

Посилаючись на подальше невиконання позичальником кредитного зобов’язання та наявну в того заборгованість, яка виникла станом на 11 червня 2014 рік, у розмірі 109 570 гривень 97 копійок, з яких:

?106 510 гривень 96 копійок - заборгованість зі сплати тіла кредиту;

?3 050 гривень 01 копійок - заборгованість за відсотками за користування

позиченими грошима, банк просив стягнути її в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на його користь, а також судові витрати.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2014 року за позовною заявою Банку було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Центрального районного суду від 10 листопада 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

16 грудня 2014 року відповідачі звернулись до суду із заявою про перегляд заочного рішення і ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2015 року заява була задоволена. Вище вказане заочне рішення скасоване, у зв’язку з чим розгляд справи продовжено.

Проте у подальшому, ухвалою названого районного суду від 26 лютого 2018 року, позовну заяву Банку залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин.

Банк подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В обґрунтування скарги посилався на порушення районним судом процесуальних норм, що встановлюють процесуальні дії суду та визначають правові наслідки у разі неявки учасника справи в судове засідання.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2018 року скасувати, а цивільну справу передати до того ж районного суду для продовження судового розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з того, що у нього для цього є законні підстави, оскільки позивач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи у Центральному районному суді м. Миколаєва 05 лютого 2018 року та 26 лютого 2018 року жодного разу не з’явився в судове засідання, причин своєї неявки суду не повідомив і не надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Як на думку суду, названі обставини є достатніми для вчинення такої процесуальної дії, як залишення позовної заяви без розгляду.

Проте з таким у повній мірі погодитися не можна.

За ст. 55 Конституції України, ст. 13, 49 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» 2002 рік) кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Такий захист здійснюється належним та неупередженим судом в розумні строки на засадах рівності, диспозитивності та справедливості.

З виписаного випливає висновок про те, що право на судовий захист включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 43 та ч. 1 ст. 58 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях особисто, якщо інше не передбачене законом, та (або) через представника.

Сторона, яка не бажає приймати участь у судовому засіданні особисто, може подати заяву про розгляд справи за його відсутності і ця обставина позбавляє суд можливості залишити позов без розгляду з підстави, передбаченої ч. 5 ст. 223 ЦПК України, за умови, що суд не визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення (п. 5 ч. 2 ст. 223 ЦПК України).

При цьому, законодавець надав особливе значення належному повідомленню сторін про час та місце розгляду справи, ретельно виписавши процедуру їх сповіщення або виклику.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2014 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи судом першої інстанції було призначено на 24 вересня 2014 року та в подальшому неодноразово відкладалося.

Заочним рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2014 року позов Банку задоволено в повному обсязі.

16 грудня 2014 року відповідачі звернулись до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2015 року скасовано вище вказане заочне рішення та справу призначено до розгляду на 18 березня 2015 року.

В матеріалах справи наявні заяви Банку від 24 вересня 2014 року та від 14 липня 2017 року, в якій він просив розглянути справу у відсутність його представника та зазначив про згоду щодо ухвалення заочного рішення (т.1 а.с. 47, 238а).

За змістом ст. ст. 128, 130 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками, які направляються рекомендованим листом з повідомленням про вручення фізичним особам, які не мають статус підприємців – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та вручаються їм під розписку.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання (ч. 5 ст. 128 ЦПК України).

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (ч. 2 ст. 130 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Оскаржена ухвала постановлена з істотними порушеннями виписаних норм.

Так, постановляючи її, районний суд зазначив, що Банк був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, призначених на 05 лютого 2018 року та 26 лютого 2018 року, проте в судове засідання не з’явилася та не повідомив про причини неявки, і, при цьому, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

А оскільки неявка 26 лютого 20018 року була повторною, то це давало суду право залишити позов без розгляду.

Між тим, на аркушах справи 47 та 238 «а» у т. 1 містяться заяви Банку, адресовані Центральному районному суду м. Миколаєва з проханням провести розгляд справи у відсутності його представника.

Доказів тому, що у подальшому Банк змінював свою позицію немає, як немає і доказів тому, що суд визнав обов’язковим, щоб представник Банку, як сторона, що подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дав особисті пояснення.

За такого, та відсутності прямих вказівок у процесуальному законі про обов’язковість надання стороною до кожного наступного судового засідання нової заяви про розгляд справи за її відсутності, у районного суду не було законних підстав для вчинення оскаржуваної процесуальної дії - залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує права Банка на гарантії захисту у суді своїх інтересів, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного банку «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2018 року про залишення без розгляду позову Публічного акціонерного банку «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором- скасувати, а цивільну справу, передати до того ж суду для продовження судового розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_5

_____________

Повний текст постанови складено 19 червня 2018 року