Постанова № 74761439, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 336/7383/17

Номер провадження 22-ц/778/1711/18

Головуючий у 1 інстанції Суркова В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 заінтересована особа: ОСОБА_6 -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовіт Банк» звернулося до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5

В обґрунтування скарги зазначено, що 20 12.2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення у справі за позовом АТ «Родовіт Банк» до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, яким задоволено позовні вимоги та стягнуто з боржника на користь банку 13 607 984, 01 грн.

08.06.2012 року був виданий виконавчий лист, на підставі якого Банк звернувся до відділу з примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.

04.12.2017 року банк отримав постанову про повернення виконавчого документа через відсутність майна та коштів, на які можливо звернути стягнення.

Представник заявника вважає, що державний виконавець не здійснив всіх необхідних дій для виконання зазначеного рішення, зокрема не було подано подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, а також не було вчинено інших дій, передбачених законом.

Посилаючись на ці обставини, просив суд визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 34268414 від 28.11.2017 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ПАТ «Родовіт Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та вимоги банку задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження ВП № 34268414 з виконання виконавчого листа, виданого 08.06.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Родовіт Банк» заборгованості за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 року, яка виникла станом на 26.10.2011 року в розмірі 13 607 984,01 грн., з них: 1 860 185,27 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 124 643,20 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 11 623 155,53 грн. – пеня та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. Боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення (а.с. 13-14).

ПАТ «Родовіт Банк» до своєї заяви про відкриття виконавчого провадження додав копію договору іпотеки від 23.04.2008 року, предметом якого є об’єкт інвестування, а саме вбудоване нежиле приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею 130 кв.м. в житловому будинку № 26а по вул. Волгоградській в м. Запоріжжі, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 23.04.2008 року, укладеного між іпотекодавцем та відкритим акціонерним товариством «Родовіт Банк», яке є боржником по відношенню до іпотекодавця (а.с. 42-47).

31.01.2013 року державний виконавець з метою встановлення зареєстрованого за боржником майна направив запити до управління Держкомзему у м. Запоріжжі, УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Запорізького МБТІ, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 48-50).

Також 28.01.2013 року направлено запит до Державної податкової служби України щодо наявності доходів боржника та рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах.

Згідно відповідей зазначених установ, за ОСОБА_6 будь-якого майна не зареєстровано, а також відсутні будь-які доходи та рахунки у банках (а.с. 51-57).

Постановами державного виконавця від 11.10.2013 року накладено арешт на кошти та на все нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення 14 969 791,43 грн. з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна (а.с. 58, 62).

05.10.2017 року, 06.10.2017 року державним виконавцем направлені запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, управління Держпраці у Запорізькій області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Регіонального сервісного центру МВС у Запорізькій області, Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної фіскальної служби України, Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби, ТОВ «Адмін» (а.с. 99-102).

Згідно відповідей, за ОСОБА_6 не зареєстровано будь-якого рухомого або нерухомого майна, державний кордон боржник не перетинала (а.с. 105-109).

Як вбачається з відповіді ТОВ «Адмін» від 23.10.2017 року, право власності на нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14, якому при інвентаризації будівлі було надано номер 150, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26а, було зареєстровано за ТОВ «Адмін» на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 233/5 від 25.05.2011 року та видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.08.2011 року, яке зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.11.2011 року. ОСОБА_6 на момент реєстрації відмовилась від прийняття у власність цього приміщення, а також не надала будь-яких документів, необхідних для такої реєстрації (а.с. 110-113).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діє з 05.10.2016 року, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 28.11.2017 року виконавчий лист № 0827/2-3807/2011, виданий 08 червня 2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Родовіт Банк» заборгованості за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 року, яка виникла станом на 26.10.2011 року в розмірі 13 607 984,01 грн., з них: 1 860 185,27 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 124 643, 20 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 11 623 155, 53 грн. – пеня та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.127).

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 здійснив всі заходи примусового виконання рішення у спосіб та порядок, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Апеляційний суд в складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів вважає, що державним виконавцем в порушення вимог ч. 1 ст. 18 Закону України не належним чином та не в повному обсязі проведено виконавчу дію щодо встановлення рухомого майна Боржника за місцем його мешкання. В зв’язку з чим наявні обґрунтовані підстави для задоволення даної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право окрім іншого звернутись до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

З ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, у володінні якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця.

Суд апеляційної інстанції встановлено, що державний виконавець, виходячи з матеріалів справи, до помешкання боржника не входив, з поданням про примусове проникнення до житла в якому проживає (мешкає) боржник ОСОБА_6І не звертався, наявність в неї майна на яке може бути накладено арешт за місцем проживання не встановлювалось.

Таким чином державним виконавцем не в повній мірі здійснені всі надані йому повноваження для виконання рішення суду на загальну суму 13 607 984, 01 грн.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення скарги банку.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року у даній справі скасувати та прийняти нову постанову.

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 по виконавчому провадженню №34268414 неправомірною.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 по виконавчому провадженню №34268414 від 28.11.2017 р. про повернення виконавчого листа №0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 року стягувачу.

Зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 продовжити виконавчі дії у виконавчому провадженні №34268414 по виконанню виконавчого листа №0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 18 червня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: