Постанова № 74759670, 11.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/295/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» до Головного управління Держпраці в Київській області про оскарження припису та постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним припису від 06.12.2017 № 10-33/891 та скасування постанови про накладення штрафу від 19.12.2017 №766.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не встановлено наявність виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про мобілізацію та (або) введення воєнного стану (що в свою чергу є підставою для настання особливого періоду) під час проходження ОСОБА_3 строкової військової служби, тому підстав для винесення оскаржуваних припису та постанови не було.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанова та припис, складені за результатами перевірки, є протиправними, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що перевірку позивача проведено з дотриманням вимог закону, а рішення прийняті за результатами перевірки є законними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним Управлінням Держпраці у Київській області проведено позапланову перевірку ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатом якої складено акт від 06.12.2017 № 10-33/1301, в якому виявлено порушення товариством вимог ч.3 ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до наказу від 02.11.2015 № 64-к ОСОБА_3 було призначено на посаду вантажника.

Наказом від 21.06.2016 №26-к вказану особу тимчасово звільнено від виконання обов'язків до фактичної демобілізації на період проходження військової служби зі збереженням йому робочого місця і розміру заробітної плати.

Наказом від 18.10.2017 № 41-к ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням.

Проте, згідно із довідкою виданою ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів», за період з 23.06.2016 по 12.10.2017, вказаному працівнику заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась.

На підставі висновків акту перевірки від 06.12.2017 № 10-33/1301 відповідачем внесено припис від 06.12.2017 № 10-33/891 про усунення виявлених порушень та складено протокол № 10-33/868 про вчинення директором ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 41 КУпАП.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушення вимог законодавства про працю, Головним Управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову від 19.12.2017 №766 про накладення на ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» штрафу у розмірі 32000,00грн.

Позивач, вважаючи висновки перевірки необґрунтованими, а припис про усунення порушень та постанову про накладення штрафу протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 39 «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Частиною третьою статті 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Приписами ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України визначено перелік обставин, за настанням яких юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, твердження позивача обґрунтовані тим, що до ОСОБА_3 не підлягали застосуванню положення ч.3 ст. 119 КЗпП України та ч.2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки на час звільнення останнього не було оголошено мобілізацію, а в державі не діяв особливий період або воєнний стан.

Указом в. о. Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014, у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, оголошено та розпочато часткову мобілізацію.

Згідно листа Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01.10.2015 «Щодо особливого періоду», у відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізація» після стабілізації обстановки на сході України.

Разом з цим, станом на час розгляду справи по суті не існує Указу Президента України про оголошення демобілізації мобілізованих, тобто на даний час в Україні діє особливий період, який не припиняється у проміжку між періодами проведення хвиль мобілізації.

Суд першої інстанції, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства дійшов до висновку, що оскільки ОСОБА_3 проходив строкову службу під час дії особливого періоду, то на нього поширювались гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку в ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів», у зв'язку з чим, ненарахування та невиплата вказаному працівнику за період з 23.06.2016 по 12.10.2017 заробітної плати відбулись з порушеннями вимог трудового законодавства, а тому оскаржувані припис та постанова прийнято правомірно.

При цьому, доводи позивача, що акт перевірки, оскаржувані припис та постанова є протиправними, оскільки були складені відповідно до п.7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 04.12.2017 № 1917 є необґрунтованими, тому що наказ Міністерства соціальної політики України від 04.12.2017 № 1917 набув чинності 29.12.2017 - в день його опублікування в Офіційному віснику України (№ 102, стор. 287, стаття 3162, код акта 88436/2017).

Таким чином, станом на час проведення вказаної перевірки позивача, складання акту перевірки, внесення оскаржуваного припису та прийняття оскаржуваної постанови, а саме 06.12.2017, Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів був чинним.

Крім того, доводи позивача, що відповідачем не дотримано вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509, оскільки повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу 19.12.2017 отримано позивачем лише 18.12.2017, отже, з порушенням строку, встановленого пунктом 6 зазначеного Порядку, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, так як позивач не скористався правом звернення до відповідача із обґрунтованим клопотанням про відкладення її розгляду, передбаченим пунктом 5 Порядку № 509, не вчинив жодних дій направлених на належне користування своїми правами.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що незбереження середнього заробітку за ОСОБА_3 вказує на порушення ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» вимог ч.3 ст. 119 КЗпП України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14.05.2015 року.

Колегія суддів дійшла до висновку, що аналізуючи норми чинного законодавства, особливий період не припиняється до моменту оголошення демобілізації, тобто до моменту прийняття відповідного Указу Президента України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що припис від 06.12.2017 № 10-33/891 та постанова від 19.12.2017 №766 про накладення на ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» штрафу за порушення вимог законодавства про працю, винесені Головним управлінням Держпраці у Київській області, у відповідності до норм чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування, позивачем не наведено обставин наявності протиправних дій з боку відповідача, порушення ним норм чинного законодавства при виконанні своїх функцій, натомість позивачем не надано доказів існування відповідного Указу щодо скасування особливого періоду, як того вимагає законодавство.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна