Постанова № 7475900, 11.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.01.10Справа №2а-8884/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Котаревої Г.М. , при секретарі Тарасовій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом 4 Спеціального Регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України

до Контрольно-ревізійного Управління в АР Крим

про скасування вимоги

за участю представників сторін:

від позивача, Лєтунова Олена Петрівна, довіреність № 82 від 02.10.09, Синило Надія Павлівна, довіреність № 80 від 02.10.09;

Суть спору: Третій аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного Управління в АР Крим(далі – відповідач) про скасування абзацу 2 частини 1 припису Контрольно-ревізійного Управління в АР Крим від 23.06.2009 року №04-14/4241 в частині відшкодування до бюджету суми у розмірі 23,14 тисяч грн. та нарахувань у сумі 7,68 тисяч грн. витрачених на виплату заробітної плати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2009 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2009 року первісного позивача - Третій аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України у зв’язку з його реорганізацією замінено належним позивачем у справі - 4 Спеціальний Регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд вимоги п. 2 припису Контрольно-ревізійного Управління в АР Крим від 23.06.2009 року № 04-14/4241 в частині відшкодування до бюджету видатків в сумі 22,52 тисяч грн. (за 2007-2008 року) та у відновлення касових видатків за КЕКВ 1112 на суму 0,44 тис. грн. та за КЕКВ 1120 на суму 0,14 тис. грн. (за перший квартал 2009 року).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача відповідач надав припис у якому зазначив відшкодувати незаконні витрати, які витрачено на оплату праці працівникам установи за рахунок загального фонду, що є нецільовим використанням бюджетних коштів. Позивач вважає, що Контрольно-ревізійного управління в АР Крим здійснюючи проведення ревізії перевищив свої повноваження, так як фактично провів стан виконання господарський договорів укладених позивачем та третіми особами, що не віднесено до завдань КРУ. Також вважає проведенні витрати на оплату праці працівникам з загального фонду у межах діючого законодавства, з причини передбачення використання коштів на дані цілі бюджетною програмою МНС України.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 11.01.2010 року представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надіслав.

Приймаючи до уваги, що відповідач являється суб’єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні 05.11.2009 року представник відповідача Ткаченко Б. В. проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях від 25.09.2009 р. № 20528/4, в яких зазначив, що ревізія фінансово-господарської діяльності позивача проведена відповідно плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в АРК відповідно до чинних нормативно-правових актів. Відповідач також зазначав, що ревізією встановлено перелік порушень, у тому числі покриття за рахунок коштів загального фонду видатків, пов’язаних з наданням бюджетною установою платних послуг, зокрема, використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати за роботи, що виконуються на платних умовах, тому зазначив, що обов’язкові вимоги КРУ в АРК від 23.06.2009 року № 04-14/4241 є законними та обґрунтованими, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладених у позові та заперечення, а також письмових поясненнях на позовну заяву.

Розглянув матеріали справи, дослідив надані докази, вислухав пояснення представників сторін, суд,                     

ВСТАНОВИВ

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ст. 2 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу України ” від 26.01.93 №2939-ХІІ (далі – Закон), КРС України є органом державної влади, що складається з структури підпорядкованих управлінь на місцях, на які покладені завдання здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреб в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використання коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів які використовують державне чи комунальне підприємство, виконання місцевих бюджетів та інше. Державний фінансовий контроль реалізується органами КРС України через проведення аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізій та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізій викладаються у акті.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону № 2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Таким чином, Контрольно-ревізійне Управління в АР Крим у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов’язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що 4 Спеціальний Регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України є юридичною особою державної форми власності з ідентифікаційним кодом 23000310, зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією в АРК 25.08.2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 116823, довідкою ГУ Статистики в АРК з ЄДРПОУ серії АА № 012053 від 01.09.2009 року.

Видом діяльності за КВЕД є діяльність у сфері оборони, що підтверджується довідкою ГУ Статистики в АРК з ЄДРПОУ серії АА № 012053 від 01.09.2009 року.

4 Спеціальний Регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України створений наказом МНС України № 357 від 25.05.2009 року та є правонаступником Третього аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України та діє на підставі статуту.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивач відноситься до підприємств і організацій, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Враховуючи викладене, 4 Спеціальний Регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (раніше - Третій аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України) відноситься до підконтрольних відповідачу установ.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону однією з функцій Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі є проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що формою проведення фінансового контролю підконтрольної постанови є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії, результати якої викладаються в акті.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ” від 26.01.1993 року № 2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ” від 26.01.1993 року № 2939-XII планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Судом встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в АРК на II квартал 2009 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 30.04.2009 № № 464, 466 контролером-ревізором відділу Стаднік С.О. та провідним контролером-ревізором відділу Марадудіною О.А., від 20.05.2009 року №№ 525,526 головними контролерами-ревізорами відділу Павловою Т.В., та Подлесною О.Л. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності 3-го аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року. Ревізію проведено з 05.05.2009 року по 05.06.2009 року, що зазначено в акті № 04-30/68 від 15.06.2009 року ревізії фінансово-господарської діяльності 3-го аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС (далі –Акт) (а. с. 08-20). Ревізію проведено у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану, з відома начальника загону Шляхового І.В. у присутності головного бухгалтера Гришаєвої О.В.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності 3-го аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд встановив, що за наслідками перевірки, викладеними у Акті, окрім інших порушень зазначено, що позивачем у порушення п. 19, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 та п. 3а Додатка 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення» від 17 травня 2002 року № 659 за рахунок коштів загального фонду бюджету здійснені видатки на виплату заробітної плати працівникам, які фактично виконували роботу з надання платних послуг та займали бюджетні штатні посади за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року у сумі 23138,49 гривень, нарахування на заробітну плату склали 7681,98 гривень.

Пунктом 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 року № 2939-XII передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам у районах, містах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим відповідачу були направлені обов’язкові вказівки (вимоги) від 23.06.2009 року № 04-14/4241 «Про направлення вимог по усуненню виявлених порушень», де викладені порушення в обліку та використанні бюджетних коштів, у тому числі позивачем в порушення п. 19, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 та п. 3а Додатка 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення» від 17 травня 2002 року № 659 за рахунок коштів загального фонду бюджету здійснені видатки на виплату заробітної плати працівникам, які фактично виконували роботу з надання платних послуг та займали бюджетні штатні посади за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року у сумі 23138,49 гривень, нарахування на заробітну плату склали 7681,98 гривень.

Відповідно до п. 2 вимог від 23.06.2009 року № 04-14/4241 відповідач вимагає відшкодування в бюджет незаконних видатків у сумі 22,52 тисяч гривень (за 2007-2008 роки) та відновити касові видатки за КЕКВ 1112 на суму 0,44 тисяч гривень та за КЕКВ 1120 на суму 0,14 тисяч гривень (за перший квартал 2009 року).

Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість уточнених позовних вимог, судом встановлено наступне.

За пунктом 19 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року за № 228 (далі – Порядок ) спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідно до пункту 20 Порядку під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Вказаною нормою не передбачено, що грошове забезпечення (або його частина) державним службовцям має здійснюватись зі спеціального фонду бюджету.

Згідно з ч. 1 п. 23 вказаного Порядку видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень планується у такій послідовності: з встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальними та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Ця норма не визнає обов'язку включення до видатків спеціального фонду кошторису видатків на виплату заробітної плати працівникам, які фактично виконували роботу з надання платних послуг та займали бюджетні штатні посади. Крім того, Порядком взагалі не передбачено, що до видатків бюджету спеціального фонду мають включатися видатки на заробітної плати працівникам, які фактично виконували роботу з надання платних послуг та займали бюджетні штатні посади.

Крім того, джерело утримання особового складу зазначено штатом МНС України і затверджено МНС України. У зв'язку з цим механізм складання штатної розстановки з розрахунком фонду оплати праці передбачено: постановами КМУ України від 17 листопада 2001 року №1539, від 21 грудня 2005 року №431, від 16 січня 2006 року №10, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 27 квітня 2005 року №139.

Функціональні обов'язки працівників по наданню платних послуг безпосередньо пов'язані з виконанням основних обов'язків. До того ж, надання платних послуг передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 року №798 "Про затвердження переліку платних послуг", які можуть надаватись підрозділами Державної пожежної охорони МНС.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку додаткових платних послуг, які надаються аварійно-рятувальними службами» N 644 від 17.05.2002 року та Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Порядку утворення цін на додаткові платні послуги, які надаються аварійно-рятувальними службами, умов їх надання та справляння плати за ці послуги» N 176/547/211 від 16.07.2002 року визначено перелік додаткових платних послуг, які надаються аварійно-рятувальними службами, ціни на додаткові платні послуги, які надаються державними та комунальними аварійно-рятувальними службами, установлюються відповідно до цього Порядку згідно з разовими калькуляціями, узгодженими із замовниками, виходячи із собівартості цих послуг, визначеної відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто механізм видатків, пов’язаних з виплатою заробітної плати по кожному конкретному співробітнику, який займається оказанням платних послуг, не визначений.

До того ж, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних організацій" від 17 травня 2002 року № 659, затверджено перелік груп власних надходжень бюджетних установ, плата за послуги, що надаються бюджетними установами використовується на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг. Надходження за платні послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, направляються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням платних послуг.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає, що при проведенні документальної ревізії фінансово-господарської діяльності позивач надав КРУ в АРК усі необхідні документи, що підтвердили правомірність його діяльності.

Засобами спеціального фонду позивача у 2007-2009 року, відповідно кошторисів є засоби, отримані від здійснення платних послуг, що надаються бюджетними установами.

Засоби спеціального фонду прямують в процентному відношенні від прибуткової частини кошторису на фінансування витрат по придбанню послуг, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, необхідних для виконання робіт і надання послуг на платній основі.

Грошове забезпечення, відповідно пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України, затвердженого наказом МНС України від 27 квітня 2005 року №139, виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі доходів і видатків органу управління на грошове забезпечення особового складу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не були порушені п. 19, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 та п. 3а Додатка 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення» від 17 травня 2002 року № 659 в частині здійснення видатків на виплату заробітної плати працівникам, які фактично виконували роботу з надання платних послуг та займали бюджетні штатні посади за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року у сумі 23138,49 гривень за рахунок коштів загального фонду, на які посилається відповідач, як на підставу для винесення п. 2 вимог Контрольно-ревізійного Управління в АР Крим від 23.06.2009 року № 04-14/4241 в частині відшкодування до бюджету видатків в сумі 22,52 тисяч грн. (за 2007-2008 року) та відновлення касових видатків за КЕКВ 1112 на суму 0,44 тис. грн. та за КЕКВ 1120 на суму 0,14 тис. грн. (за перший квартал 2009 року).

Тому уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що п. 2 вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 23.06.2009 року № 04-14/4241 про зобов’язання позивача відшкодувати до бюджету видатки в сумі 22,52 тисяч грн. (за 2007-2008 року) та відновлення касових видатків за КЕКВ 1112 на суму 0,44 тис. грн. та за КЕКВ 1120 на суму 0,14 тис. грн. (за перший квартал 2009 року) є таким, що порушує права позивача, є протиправним, тому вважає за необхідне вийти з межі позовних вимог, відповідно положень до ст.11 КАС України, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторони, про захист яких вона просить і визнати протиправним та скасувати п. 2 вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 23.06.2009 року № 04-14/4241.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, відповідно до квитанції позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, які потрібно стягнути на його користь.

В судовому засіданні 11.01.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 13.01.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94,158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.           Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимог по усуненню виявлених порушень Контрольно-ревізійного Управління в АР Крим від 23.06.2009 року № 04-14/4241 в частині відшкодування до бюджету видатків в сумі 22,52 тисяч грн. (за 2007-2008 року) та відновлення касових видатків за КЕКВ 1112 на суму 0,44 тис. грн. та за КЕКВ 1120 на суму 0,14 тис. грн. (за перший квартал 2009 року).

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь 4 Спеціального Регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС Українисудовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Котарева Г.М.