Рішення № 74758684, 13.06.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/430/17

Провадження № 2/307/76/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Панчишин В.І.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, треті особи Тересвянська селищна рада та Тячівська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що рішеннями виконкому Тересвянської селищної ради № 87 від 26.08.1969 р. та № 159 від 06.12.1974 р. їй і ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку № 7 "а", по вул. Борканюка, у смт. Тересва, для будівництва житлового будинку та продовжено строк дії цього рішення.

Протягом 1970-1976 року вони побудували за особисті кошти житловий будинок площею 210.2 м.кв., житловою – 110 м.кв.

У 1976 році вказаний житловий будинок фактично був введений в експлуатацію, але вони не мали ніяких документів та не зареєстрували право власності.

Вона та ОСОБА_4 передали будинок у користування ОСОБА_2, з якою вони домовилися про продаж будинку.

Через те, що відповідачка не передала їм кошти за будинок, вони відмовлялися виготовити правовстановлюючі документи на будинок та укладати з нею відповідний договір.

У липні 2013 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 звернулася до Тересвянської селищної ради, із завою про надання дозволу на збір погоджувальних документів на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі у власність для обслуговування житлового будинку № 7 "а", по вул. Борканюка, у смт. Тересва.

Однак, їй було відмовлено і тоді вона – відповідачка - надала у селищну раду копію договору дарування незавершеного будівництва будинку № 7 "а", по вул. Борканюка, в смт. Тересва.

За договором дарування від 22.06.1976 р. ОСОБА_2 отримала у дар житловий будинок готовністю 85 %, площею 55.2 м.кв., з п’ятьма житловими кімнатами.

Вищевказаний договір вона не підписувала й це підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1440 від 04.05.2014 р.

Рішенням Тячівського районного суду 18.06.2014 р. договір дарування № 2462 від 22.06.1976 р., за яким ОСОБА_2 набула право власності на будинок № 7 "а", по вул. Борканюка, у смт. Тересва, визнано недійсним.

Під час розгляду справи відповідачка надала суду договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р., укладеного між виконавчим комітетом Тересвянської селищної ради народних депутатів в особі голови виконкому та забудовниками - ОСОБА_4, та ОСОБА_4 на право безстрокового користування земельною ділянкою № 7 "а", по вул. Борканюка, у смт. Тересва.

Почеркознавчою експертизою було встановлено, що підпис на вказаному договорі їй не належить.

Окрім того, не підписаний нею як забудовником, договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р. є недійсним через недотримання під час його укладення вимог чинного на той час законодавства.

На невідповідність договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р., як штучно створеної підстави для укладення оспореного договору дарування, вказують і фактичні обставини: на початку 1976 року будівництво будинку було завершене, але не введене в експлуатацію, що спростовує положення договору дарування про незавершеність будови; фактична забудова здійснена загальною площею 210 м.кв., в тому числі житлова - 110 м.кв., вже на час посвідчення договору відчуження наявні були у будинку 5 житлових кімнат; у договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку надавалося право на забудову будинку з трьома кімнатами житловою площею 55.2 м.кв.; у оспореному договорі дарування теж зазначено про дарування будинку з трьох кімнат, житловою площею 55.2 м.кв., що не відповідає фактичній забудові будинку, що складається з п’яти кімнат загальною площею 210 м.кв., в т.ч. житловою – 110 м.кв., і відповідно було грубим порушенням вимог ст. 105 ЦК УРСР, і якщо оцінювати будівництво виходячи з умов договору відчуження, то таке будівництво здійснено з грубим порушення проекту і є самочинним, а щодо самочинного будівництва нотаріус не вправі був оформляти будь-який правочин.

Просить встановити факт не укладення договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р. та визнати недійсним договір дарування незавершеного будівництва будинку № 7 "а", по вул. Борканюка у смт. Тересва, від 22.06.1976 р.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Пояснили, що позовні вимоги ОСОБА_4 спрямовані на незаконне позбавлення її права власності на житловий будинок № 7 "а", по вул. Борканюка, у смт. Тересва, право на який нею набуто у законний спосіб.

Частиною 1 статті 41 ЦК УРСР передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Підстави недійсності угод чітко визначилися нормами ст.ст. 48-58 ЦК УРСР.

Такі підстави відсутні і позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження наявності таких підстав (однієї чи декількох з них).

Позивачкою не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження порушення чи недотримання вимог Закону на момент укладення договору дарування житлового будинку від 22.06.1976 р.

Позивачкою заявлена безпідставна позовна вимога про встановлення факту, що має юридичне значення – факту не укладення нею договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р., посвідченого Тячівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованому в реєстрі № 2566.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи Тересвянської селищної ради у судове засідання не з’явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Про задоволення позову Тересвянська селищна рада не заперечує.

Представник третьої особи Тячівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням № 87 від 6.08.1969 р. ОСОБА_4М, та ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку, площею 0.07 га., по вул. Борканюка у смт. Тересва, під будівництво житлового одноквартирного двохповерхового будинку (а. с. 19, 20).

Актом інженера тячівського техбюро по справам будівництва і архітектури ОСОБА_7 стверджено, що ним відповідно до рішення № 87 від 06.08.1969 р. проведено виділення садибної ділянки під індивідуальне житлове будівництво забудовникам ОСОБА_4 та ОСОБА_4

26.11.1969 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_4 виготовили технічну документацію на будівництво житлового будинку за адресою: смт. Тересва, вул. Борканюка, № 7 «а» (а. с. 17).

17.06.1976 р. між виконкомом Тересвянської селищної ради депутатів трудящих міста Тячів, вул. Вайди, № 4/1, з одного боку, та забудовниками ОСОБА_4 і ОСОБА_4 з іншого боку, було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності, за яким забудовники на земельній ділянці № 7 «а», по вул. Борканюка, у смт. Тересва, зобов’язуються побудувати двоповерховий житловий будинок, площею 55.2 м.кв., з трьома кімнатами.

Сторонами у судовому засіданні визнано, що будинок № 7 «а», по вул. Борканюка у смт. Тересва, був збудований подружжям ОСОБА_4. 22.06.1976 р. вони подарували цей будинок відповідачці.

19.09.2013 р. позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування спірного будинку недійсним. Підставою визнання договору недійсним вказувала вчинення у договорі підпису від її імені іншою особою. За результатами розгляду справи, судом апеляційної інстанції 04.07.2016 р. було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні позову. 04.04.2018 р. Верховний Суд залишив вказане рішення в силі.

В цьому позові ОСОБА_4 просить визнати договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р. не укладеним та визнати недійсним договір дарування незавершеного будівництвом будинку № 7 "а", по вул. Борканюка у смт. Тересва, від 22.06.1976 р., через недотримання при укладенні останнього статей 44, 46 та 48 ЦК УРСР, що було грубим порушенням вимог ст. 105 ЦК УРСР.

Пунктом 66 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР затвердженої наказом N 45/5 від 31 жовтня 1975 р. роз’яснено, що угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), будівництво якого не закінчено, посвідчується при наявності рішення виконавчого комітету районної, міської, селищної Ради депутатів трудящих про згоду на таке відчуження. При посвідченні договору про відчуження жилого будинку (частини будинку), не закінченого будівництвом, державний нотаріус перевіряє ті ж обставини і вимагає ті ж документи, що й при відчуженні жилих будинків, закінчених будівництвом, крім довідки-характеристики бюро технічної інвентаризації. Відомості про вартість будівельних робіт і матеріалів, а також про процент готовності незакінченого будинку містяться в довідці комунального органу, яка обов'язково подається при посвідченні договору відчуження жилого будинку (частини будинку), не закінченого будівництвом. В тексті такого договору окремим пунктом зазначається, що всі обов'язки, передбачені договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, складеним між відділом комунального господарства і відчужувачем, приймає на себе набувач жилого будинку, не закінченого будівництвом. Примірник договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, який при посвідченні договору про відчуження жилого будинку (частини будинку), не закінченого будівництвом, подається як правовстановлюючий документ, приєднується до примірника договору відчуження, що видається набувачу незакінченого будинку.

Згідно пунктом 40 цієї ж Інструкції, договори про надання у безстрокове користування земельних ділянок для будівництва жилих будинків на праві особистої власності посвідчуються державними нотаріальними конторами за місцем відводу земельної ділянки. При посвідченні договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для будівництва жилих будинків на праві особистої власності в містах і селищах міського типу державні нотаріуси перевіряють відповідність договору вимогам законодавства, яке регулює право громадян на будівництво жилих будинків. Необхідно також перевірити, чи містить договір усі необхідні реквізити, передбачені Типовим договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, затвердженим наказом Міністра комунального господарства УРСР і Міністра юстиції УРСР від 2 квітня 1955 р. N 78/4. При посвідченні вказаних договорів державні нотаріуси вимагають рішення виконавчого комітету обласної, міської, районної або селищної Ради депутатів трудящих про відведення земельної ділянки і по два примірники плану земельної ділянки та проекту забудови. План земельної ділянки та проект забудови додаються до примірників договорів, що видаються сторонам. До примірника, який залишається в державній нотаріальній конторі, план земельної ділянки та проект забудови не додаються.

Частиною першою статті 45 ЦК УРСР передбачено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до статей 41, 42, 44 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори). Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством. Повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Суд не вважає посилання позивачки на факт не підписування нею договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р. достатньою підставою для визнання цього договору не укладеним, так як він – договір – укладався в інтересах її сім’ї, не встановлював для неї та її сім’ї ніяких обмежень, а обов’язки, покладені на неї були загальними, типовими при спорудженні будинку і в основному стосувалися дотримання будівельних норм, правил та стандартів.

Крім того, суд вважає, що цей договір втратив свою чинність відразу після того, як було укладено договір дарування, так як із моменту його посвідчення договір дарування сам став правовстановлюючим документом відповідно до п. 18 переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.

Отже підстав для визнання договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності від 17.06.1976 р таким, який не був укладений у суду не має. Доказів його невідповідності вимогам законодавства, які діяли на момент його укладення суду не надано.

Таким чином, вказаний договір є достатньою підставою для законного відчуження будинку № 7 «а», по вул. Борканюка, у смт. Тересва. Тому підстави для визнання договору дарування недійсним також відсутні і позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати слід прокласти на позивачку.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 41, 42, 44, 45, 48 ЦК УРСР суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 18.06.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.