Рішення № 74758129, 19.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1641/18

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0598 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до військової частини А 0598 (далі - ВЧ, відповідач) в якому просить визнати дії військової частини А 0598 по невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неодержане речове майно протиправними та зобов'язати військову частину А 0598 здійснити її виплату у розмірі 45799,96 грн. лейтенанту у відставці ОСОБА_1 шляхом стягнення через виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні із військової частнини А 0598 йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, виплата якого гарантована чинним законодавством України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що згідно із пунктом 4 Порядку, виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року, підставою для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є наказ командира військової частини, що приймається за заявою (рапортом) військовослужбовця.

Вказує на те, що питання про отримання військовослужбовцем грошової компенсації за неотримане речове майно має бути вирішено до виключення його зі списків особового складу військової частини, а тому оскільки позивач ще в середині червня 2017 року володів інформацією про те, що начальником продовольчої та речової служби направлено заявку в довольчий орган, проте звернувся з рапортом лише 24.04.2018 після виключення його із списків особового складу військової частини , та підготовлено довідку на виплату грошової компенсації за неотримане речове право, отже законних підстав після виключення позивача зі списків особового складу військової частини, для виплати зазначеної грошової компенсації не має.

За таких обставин представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, належні та допустимі докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0598.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.05.2017 №94 лейтенанта ОСОБА_2 начальника відділення персоналу 4223 центральної автомобільної бази зберігання та ремонту (1 розряду) Озброєння Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Наказом командира ВЧА0598 (по стройовій частині) №171 від 12.06.2017 лейтенанта ОСОБА_2 начальника відділення персоналу 4223 центральної автомобільної бази зберігання та ремонту (1 розряду) Озброєння Збройних Сил України виключено із списків військової особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Одночасно із виключенням із списків з особового складу військової частини, з позивачем проведено остаточний розрахунок, що включає: виплату грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% грошового забезпечення за 11 років календарної вислуги; премії за червень місяць 2017 року в повному обсязі по 12 червня 2017 року; щомісячної додаткової грошової винагороди 60% місячного грошового забезпечення по 12 червня 2017; чергову відпустку за 2017 рік використав. Допомогу для оздоровлення за 2017 рік отримав; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб проблем за 2017 рік отримав; провести розрахунок за неотримане речове майно, та подати заявку в довольчі органи.

Згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі солдату ОСОБА_2, складеною за підписами начальника продовольчої та речової служби ВЧ А0598 №3 від 12.06.2017, загальна вартість речового майна, що належить до видачі позивачу складає 45799,96 грн.

Оскільки під час звільнення позивача питання про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно вирішене не було, ОСОБА_2 24.04.2018 звернувся до відповідача із рапортом про вирішення вказаного питання.

Однак, на поданий рапорт як зазначає позивач в адміністративному позові зрозумілої відповіді не отримав та зазначає, що йому було запропоновано звернутися з даного питання до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 пункту "б" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пунктів 2- 4 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд дійшов висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до положень Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Згідно Наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Пунктом 4 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Враховуючи наведені вище положення вказаної Інструкції, суд вважає, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.

Разом з тим, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив відсутність рапорту позивача станом на день виключення позивача із списків особового складу частини, як підстави для виплати компенсації за неотримане речове майно. Доказів подачі відповідної заяви (рапорту) до відповідача під час звільнення з військової служби позивач до суду також не надав.

Отже, на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини А0598, із відповідним рапортом (заявою) до командира (начальника) військової частини позивач не звертався, відповідні вимоги перед відповідачем не ставив, чим не дотримався правил, передбачених пунктом 4 Порядку № 178.

Водночас, суд критично оцінює посилання позивача, на факт його звернення до відповідача з заявою (рапортом) 24.04.2018, оскільки ці дії вчинені позивачем після втрати ним статусу військовослужбовця, та як наслідок втрати права на отримання відповідної грошової компенсації, що суперечить п.3 Порядку № 178.

З врахуванням вищевикладеного, на думку суду, положення статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ не розповсюджуються на позивача, оскільки вказана норма регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року, зазначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню.

При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Суд встановив, що позивач під час звільнення його з військової служби таким правом не скористався, надав згоду на виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим фактично позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.

Одночасно з цим, обізнаність позивача під час його звільнення з військової служби про наявність неотриманого речового майна підтверджується копією довідки про вартість речового майна, що належить до видачі солдату ОСОБА_2 від 12.06.2017 року № 3, копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідач на переконання суду надав усі належні докази, чим довів свою правомірність своїх дій.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, відповідач діяв на підставі та в межах вимог встановлених чинним законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 31101, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Військової частини А0598 (вул. Попова, штаб в/ч А0598, м.Старокостянтинів, Хмельницька область, 31101, ідентифікаційний код 07732858) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_3