Постанова № 74757979, 19.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року справа №805/4342/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 р. (повне рішення складено 05 квітня 2018 року у м. Слов’янськ Донецької області) у справі № 805/4342/17-а (головуючий І інстанції суддя Логойда Т.В. ) за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності останнього щодо ненадання відповіді на запит від 28.09.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо надання неповної інформації на його запит від 28.09.2017 року; зобов’язання відповідача надати відповідну інформацію на запит від 28.09.2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі (а.с. 3-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 805/4342/17-а допущено заміну первісного відповідача –Міністерства юстиції України належним відповідачем – Кваліфікаційною комісією приватних виконавців (а.с. 79-80).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 р. у справі № 805/4342/17-а адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців щодо надання на запит ОСОБА_2 від 28 вересня 2017 року неповної інформації та надання її з порушенням встановленого законом строку.

Зобов’язано Кваліфікаційну комісію приватних виконавців надати ОСОБА_2 повну інформацію на його запит від 28 вересня 2017 року (а.с. 107-109).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивач 28.09.2017 року звернувся із запитом про отримання публічної інформації до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців стосовно інформації, пов’язаної з виконанням її обов’язків.

Запит позивача від 28.09.2017 року зареєстровано 03.10.2010 року та листом від 09.10.2017 року повідомлено останнього, що перелік тестових питань теоретичної частини автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця розроблений та затверджений тимчасовою комісією приватних виконавців відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Позивачу повідомлено, що до зазначеного переліку включено питання на знання законодавства, чинного станом на дату затвердження питань Комісією. Питання у запиті на отримання публічної інформації щодо відповідності редакції нормативно-правових актів розроблених тестових питань не є коректною з огляду на те, що при розробці питань Кваліфікаційна комісія, куди входять посадові особи Мін’юсту, керувалась діючим законодавством.

Таким чином, Міністерством юстиції України надано вичерпну відповідь по суті поставлених позивачем в запиті від 28.09.2017 року питань.

Також, апелянт вказує, що під час розгляду запиту позивача дотримано строк, встановлений ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки днем, з якого необхідно розпочати відлік строку для надання відповіді на запит є 04.10.2017 року, відповідь надана листом від 09.10.2017 року.

Зазначає, що Законом не встановлено обов’язок державних органів направлення відповідей на запити рекомендованою кореспонденцією. Відтак посилання позивач на штамп, що міститься на конверті та на дату 18.10.2017 року не є обгрунтованим, оскільки Міністерство юстиції України не є відповідальним за проставлення вказаних штампів.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 14 червня 2018 року надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців із запитом на інформацію, в якому, посилаючись на ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зміни, які відбулися в спеціальному законодавстві протягом 2016-2017 років, яке мають знати приватні виконавці та кандидати на цю посаду, просив повідомити наступну інформацію: відповідно до яких редакцій нормативних актів Тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців розроблено перелік тестових питань автоматизованого анонімного тестування кандидатів в приватні виконавці; чи враховувались останні законодавчі зміни при підготовці тестових питань (а.с. 8).

Відповідь на запит просив направити на його поштову та електронну адреси.

Вказаний запит розпорядником інформації отриманий 02 жовтня 2017 року о 20 год. 00 хв. та зареєстрований наступним робочим днем 03 жовтня 2017 року (а.с. 9, 95).

На запит надано відповідь від 09 жовтня 2017 року № ПІ-ЮР-2392/3/20.5 за підписом одного з членів Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців (що входив до складу Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08 листопада 2016 року №1492/7), в якій повідомлялося, що відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст.19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» перелік питань теоретичної частини автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, розроблений та затверджений Тимчасовою кваліфікаційною комісією. До вказаного переліку включено питання на знання законодавства, чинного станом на дату затвердження питань комісією (а.с. 97).

Вказану відповідь відправлено на адресу позивача 18 жовтня 2017 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті (а.с. 11).

Вважаючи, що Тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців порушено строк надання відповіді на запит про надання публічної інформації та надано неповну відповідь, запитувач інформації звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно зі ч. 1 та 2 ст. 19 вказаного Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка визначає обов'язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов'язані, зокрема надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами 2 і 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як запитувач інформації звертався із запитом на отримання інформації до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців стосовно інформації, пов'язаної з виконанням обов'язків останньої (п. 3 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія).

Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

Персональний склад Кваліфікаційної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України. Головою Кваліфікаційної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.

Частиною 5 ст. 19 вказаного Закону визначено, що Кваліфікаційна комісія:

1) визначає дату складення кваліфікаційних іспитів;

2) розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування;

3) розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним цим Законом;

4) проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати;

5) приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця.

Пунктом 8 Порядку допуску до професії приватного виконавця, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року № 3053/5, визначено, що тестові завдання (перелік тестових питань теоретичної частини, ситуаційні завдання та практичні завдання) для кваліфікаційного іспиту затверджуються Кваліфікаційною комісією.

Відповідно до п. 4 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про доступ до публічної інформації» Тимчасова кваліфікаційна комісія здійснює повноваження кваліфікаційної комісії до скликання з’їзду приватних виконавців України.

Протягом спірних правовідносин з’їзд приватних виконавців України не скликався.

На виконання вказаних вимог цього Закону наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2430/5 затверджено Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, яке визначає порядок діяльності, завдання і функції Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців.

Основними завданнями тимчасової кваліфікаційної комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця (п. 3 вказаного Положення).

Тимчасова кваліфікаційна комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця (п. 4 вказаного Положення).

Таким чином, ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Кваліфікаційній комісії приватних виконавців делеговані повноваження щодо розроблення та затвердження переліку питань автоматизованого анонімного тестування.

Пунктом 4 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону до скликання з’їзду приватних виконавців України здійснення повноважень Кваліфікаційної комісії делеговано Тимчасовій кваліфікаційній комісії приватних виконавців.

Отже, Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців є особою, яка виконувала делеговані повноваження суб'єкта владних повноважень згідно із законом, а тому в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» стосовно інформації, пов'язаної з виконанням своїх обов'язків, є розпорядником інформації.

Запитувач інформації просив Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців надати певну інформацію щодо розроблення переліку тестових питань автоматизованого анонімного тестування кандидатів в приватні виконавці. Детально із зазначенням певних дат посилався на зміни, які відбулися в спеціальному законодавстві протягом 2016–2017 років, яке мають знати приватні виконавці та кандидати на цю посаду, і запитував чи враховувалися ці зміни.

З наданої Тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців відповіді, яка підписана членом вказаної Комісії, вбачається, що позивача повідомлено лише про те, що до переліку тестових питань включено питання на знання законодавства, чинного станом на дату затвердження питань комісією. Між тим, дату, коли ці питання були затвердженні, не зазначено, що спростовує доводи апелянта щодо надання вичерпної відповіді по суті поставлених позивачем в запиті від 28.09.2017 року питань.

Таким чином, Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців як розпорядник інформації надала позивачу неповну інформацію, якою володіє чи зобов'язана відповідно до її компетенції володіти, чим порушила вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно ч. 1 та 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка визначає строк розгляду запитів на інформацію, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Запит на інформацію розпорядником інформації отриманий 02 жовтня 2017 року та зареєстрований наступним робочим днем 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до вимог статті 20 Закону України № 2939 відповідач зобов'язаний був надати відповідь на зазначений запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 жовтня 2017 року за результатами розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 28.09.2017 року, відповідачем була складена відповідь «Щодо результатів розгляду звернення» № ПІ-ЮР-2392/3/20.5.

Отже, запит позивача на отримання публічної інформації від 28.09.2017 року був розглянутий відповідачем у строки визначені Законом № 2939, а саме: протягом 5 робочих днів з моменту отримання запиту.

Відповідно до Інструкції № 1405/5 вихідні документи обробляються і надсилаються централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів не пізніше наступного дня, тобто, відповідь Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2017 року № ПІ-ЮР-2392/3/20.5 необхідно було направити на адресу позивача або в день прийняття відповідного рішення, або не пізніше наступного дня з дати прийняття рішення, а саме: не пізніше 10 жовтня 2017 року.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, та не спростована під час апеляційного розгляду, відповідь Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2017 року № ПІ-ЮР-2392/3/20.5 була направлена на адресу відповідача лише 18 жовтня 2017 року (а.с. 11).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що ним було своєчасно надано відповідь на запит позивача, а саме 09.10.2017 року відповідь було направлено простим поштовим відправленням. Вказує, що Міністерство юстиції України не є відповідальним за проставлення поштових штемпелів на конвертах та не може нести відповідальність за несвоєчасне їх проставлення.

Разом з тим, на підтвердження відправлення відповіді на запит позивача саме 09.10.2017 року апелянтом не надано жодних доказів.

Крім того, відповідно до п. 9.5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов’язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення частини дев’ятої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв’язку про його прийняття (пункт 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270).

Згідно вимог статті 24 Закону № 2939 відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: несвоєчасне надання інформації; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; ненадання інформації на запит та ін.

Отже, факт надання відповіді на запит на інформацію мав місце, що виключає бездіяльність розпорядника інформації. В той же час недотримання розпорядником інформації наведених вимог Закону, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, мало місце і призвело до порушення прав позивача як запитувача інформації. З огляду на наведене порушені права підлягають захисту, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень

Оскільки на запит на інформацію надано неповну інформацію і відповідь на запит надано з порушенням встановленого законом строку, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання цих дій Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців неправомірними.

Після виникнення спірних правовідносин 14 листопада 2017 року скликано І-ий з’їзд приватних виконавців України, у зв’язку з чим Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців припинила виконувати тимчасові повноваження (п. 4 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про доступ до публічної інформації»), і, відповідно, свої повноваження почала виконувати Кваліфікаційна комісія приватних виконавців.

Наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3792/5 затверджено Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців (наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2017 року № 1443/31311).

Пунктом 2 вказаного Наказу визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2430/5 «Про затвердження Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців».

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов’язання Кваліфікаційної комісії приватних виконавців надати повну інформацію на запит позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі відповідач не довів, що діяв відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 р. у справі № 805/4342/17-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

ОСОБА_3