Постанова № 74757874, 12.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 рокусправа № 804/4869/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Чабаненко С.В. Чумак С.Ю.

секретарі судового засіданні ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача: Міністерства оборони України - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командування військомобільних десантних військ Збройних Сил України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №804/4869/17 (головуючий 1-ї інстанції Бондар М.В., судді: Голобутовський Р.З., Царікова О.В., повний текст рішення складено 23 січня 2018 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду) за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Командувача високомобільних десантних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.07.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Командувача високомобільних десантних військ Збройних Сил України, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати окремі положення наказу Командувача високомобільних десантних військ Збройних Сил України від 27.04.2017 року №19 про його звільнення в частині обчислення календарної вислуги років військової служби;

- зобов’язати Міністерство оборони України внести зміни до наказу від 27.04.2017 року №19 про його звільнення в частині обчислення календарної вислуги років військової служби з врахуванням рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2009 року, яке набрало чинності 30.03.2009 року та відповідно до якого встановлено початком військової служби день зарахування його до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 28.08.1992 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позовні вимоги задоволено в повному частково.

Визнано протиправним та скасовано окремі положення наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України від 27 квітня 2017 року №19 про звільнення майора ОСОБА_4 в частині обчислення календарної вислуги років військової служби.

Зобов’язано командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України вчинити певні дії, а саме: внести зміни до наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України від 27 квітня 2017 року №19 про звільнення майора ОСОБА_4 в частині обчислення календарної вислуги років військової служби з врахуванням рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2009 року, яке набрало чинності 30 березня 2009 року та відповідно до якого встановлено початком військової служби день зарахування ОСОБА_4 до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 28 серпня 1992 року.

У задоволенні адміністративного позову до Міністерства оборони України - відмовити.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач надіславв апеляційному суду відзив на скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач та представник апелянта в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 28.08.1992 року по 06.06.1995 року проходив навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою, в період з 01 серпня 1995 року по 23 червня 1999 року проходив навчання в Одеському інституті Сухопутних військ.

З 29 липня 1999 року по 22 травня 2017 року ОСОБА_4 проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України.

Наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.04.2017 року №19 майора ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас за пунктом 8 підпунктом «б» (за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) із зазначенням «У ЗС - із 08.1995» (а.с.46).

Позивач, вважаючи, що у вказаному наказі не вірно визначений час початку перебування його на військовій службі, оскільки не враховано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2009 року у справі № 2а-265/09 (яким визначено часом початку перебування на військовій службі - 28.08.1992 року, тобто день зарахування його до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою) оскаржив такий наказ у відповідній частині. Відтак позивач вважає невірним обрахування йому календарної вислуги років військової служби для призначення пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що Командувач Високомобільних десантних військ Збройних Сил України під час винесення спірного наказу від 27.04.2017 року №19 повинен був врахувати обставини, встановлені постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2009 року у справі № 2а-265/09 та визначити початком військової служби день зарахування ОСОБА_4 до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, тобто з 28 серпня 1992 року.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 в період з 28.08.1992 року по 06.06.1995 року проходив навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою,

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час зарахування позивача до ліцею та проходження навчання у ньому), початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов’язаних.

Відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» (в редакції Закону України від 18 червня 1999 року №766-XIV, яка набрала чинності 31 липня 1999 року, з відповідними змінами, діє на цей час) стаття 24 вже не пов’язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма цього Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов’язаних.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

За змістом статті 2 Закону №2232-ХІІ, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 та 20 цього Закону.

ОСОБА_4 на момент вступу до ліцею мав вік 15 років, тобто не міг бути призваним на військову службу та бути військовослужбовцем, а тому вказаний період навчання у ліцеї не може бути зарахований у загальний строк військової служби.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і статтею 25 Закону № 2232-ХІІ.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону №2232-ХІІ, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив навчання у період з 28.08.1992 року по 06.06.1995 року у Криворізькому ліцеї з посиленою військо-фізичною підготовкою, який був створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №75 від 02.02.1993 року, як складова частина єдиної системи військової освіти на базі Криворізької спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізкультурною підготовкою з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів та підпорядковувався Міністерству оборони України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, колегія судді дійшла висновку, що ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону №2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 вказаного Закону.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про те що постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2009 року у справі № 2а-265/09 зобов’язано командира військової частини А1126 встановити початком військової служби день зарахування ОСОБА_4 до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 28 серпня 1992 року, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Предметом розгляду вказаного рішення був перерахунок розміру щомісячної надбавки, що регулювався Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.03.201 року №75 (який втратив чинність від 11.06.2008 року), в той час як даній справі предметом розгляду є обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям.

Крім того, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі по тексту - Положення №530).

Відповідно до п.п.1 п.2.6 вказаного Положення до вислуги років для призначення пенсій не зараховуються періоди перебування у військових частинах як вихованці та юнги, а також навчання у військових ліцеях, суворовському та нахімовському училищах.

Таким чином, на час звільнення ОСОБА_4 з військової служби у запас та обрахування йому вислуги років для призначення пенсії, діяло Положення №530, відповідно до якого до вислуги років для призначення пенсій не зараховуються періоди навчання у військових ліцеях.

Вказані обставини судом першої інстанції залишені по за увагою, а тому суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Командування військомобільних десантних військ Збройних Сил України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №804/4869/17 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №804/4869/17 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Командувача високомобільних десантних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак