Постанова № 74757808, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/955/18 Справа № 178/173/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - про стягнення кредитної заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» просить про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що відповідач отримав кредит в сумі 2 895,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік. Відповідач свої зобов’язання не виконував, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 39 097,98 грн. Позивач просить стягнути її з відповідача.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року з ОСОБА_2 стягнуто кредитну заборгованість в розмірі 13 431,94грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не здійснював платіж 29 листопада 2016 року, так як з 12 жовтня 2016 року знаходився на військовій службі, а тому районний суд неправомірно не застосував строки позовної давності.

Апеляційний суд вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, районний суд, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1054 ЦК України, встановивши, що відповідач не виконує взятих на себе кредитних зобов’язань, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку кредитної заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, відмовивши в задоволенні вимог Банку щодо стягнення з відповідача пені в зв’язку із пропуском строку позовної давності та штрафів 500 грн. (фіксована частина) та 1838 грн. (процентна складова) з підстав, що покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і теж саме порушення договірного зобов’язання суперечить вимогам ст.61 Конституції України.

З вказаним висновком суду в повній мірі погодитись не можна, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 24 жовтня 2006 року між сторонами укладений договір, за яким ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік від суми залишку заборгованості. Відповідно до умов договору погашення здійснюється щомісяця, в період якого позичальник повинен надавати банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

В зв’язку із неповним виконанням кредитних зобов’язань, станом на 29 листопада 2016 року у ОСОБА_2 за розрахунком позивача-виникла кредитна заборгованість, яка становить 39 097,98 грн.., з яких: заборгованість за кредитом – 1 558,54 грн.; заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 23 328,04 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 11 873,40 грн., а також штрафи у сумі 500 грн. та 1 838 грн..

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України №303 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу при мобілізації 16.05.2014 року, та демобілізований 18.05.2015 року на підставі Указу Президента України № 254/2015 від 06.005.2015 року.

12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 був відправлений в військову частину смт. Гвардійське Новомосковського району для подальшого проходження військової служби за контрактом.

Районний суд, частково задовольняючи позовні вимоги Банку та відхиляючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, посилався на розрахунок заборгованості, наданий позивачем, за яким 29 листопада 2016 року ОСОБА_2 здійснив платіж в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Однак, відповідач пояснював, що не здійснював платежів за кредитом у зазначений термін, що підтверджується виписками по його особистим рахункам, а також тим фактом, що з 12 жовтня 2016 року він перебував на військовій службі та відповідно не мав можливості здійснювати відповідні розрахунки.

В той же час, позивачем документально не підтверджено здійснення зазначеного платежу, суд посилається лише на розрахунок заборгованості, що не є належним доказом підтвердження здійснення будь-яких платежів, крім того, платежу за листопад 2016р. із розрахунку не вбачається.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі, банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 в державі оголошена часткова мобілізація, тобто датою початку особливого періоду, з якого на банки покладено обов’язок припинити нарахування відсотків, пені та штрафів за невиконання кредитних зобов’язань військовослужбовців, є 18 березня 2014 року.

Враховуючи зазначену норму закону, апеляційний суд вважає, що судом безпідставно було стягнуто з відповідача на користь Банку кредитну заборгованість в частині відсотків, пені та штрафів.

Крім того, при вирішенні спору суд не врахував положення Цивільного Кодексу України про позовну давність.

Так, у відповідності до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, дату видачі кредитної картки-2006рік, дату останнього платежу - березень 2007року та дату звернення з позовом до суду- лютий 2017р., -апеляційний суд вважає, що строк позовної давності Банком пропущений, а тому оскаржуване рішення як таке, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального законів підлягає скасуванню з прийняттям постави про відмову в задоволенні позовних вимог Банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Банку на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений останнім за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1760,00 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року– скасувати.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 760,00 грн..

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 25 травня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3