Постанова № 74757781, 18.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року справа №805/4013/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., секретаря Тішевського В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі № 805/4013/17-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б., у повному обсязі виготовлено 26 грудня 2017 року у м. Слов’янськ Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач – Приватне акціонерне товариство “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.10.2017 № 2303 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”; визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” з питань дотримання податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період серпень 2015 - червень 2017 року; вирішити питання судових витрат (т.1 а.с. 3-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року зазначений позов ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” задоволений повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС України від 17.10.2017 року № 2303 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”; визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” (т.1 а.с. 110-112).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень до неї, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач здійснив переміщення своїх органів управління з тимчасово окупованої території на іншу територію України. Даний факт для нього є підставою та обов’язком з дотримання законодавства України.

Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДФС листом від 11.09.2017 року зверталось до керівника ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» з проханням надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження стосовно несплати протягом з серпня 2015 року по червень 2017 року військового збору та невідображення в Податковому розрахунку за формою № 1-ДФ відомостей щодо оподаткування військовим збором.

Пояснень та документальних підтверджень стосовно несплати за 3 квартал 2015 року – 1 квартал 2017 року військового збору та невідображення в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відомостей щодо оподаткування військовим збором позивачем до контролюючого органу не надано.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення з наданням копії наказу від 17.10.2017 року № 2303 відповідно до пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Апелянт зазначає, що застосовувати п. 5, 6 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 3 листопада 2016 року застосовувати до спірних правовідносин не має підстав, оскільки позивачем не надано документів, які б свідчили про здійснення позивачем діяльності в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Щодо застосування положень ст. 3 Закону України № 1669 від 02.09.2014 року, яким встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, вважає, що дана норма стосується проведення перевірок саме у галузі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і не стосується податкових перевірок, які регулюються виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень Податкового кодексу України може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Податкового кодексу України.

Абзацом 12 пп. 38.11 п. 38 підр. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що платник податків/податковий агент не може застосовувати положення п.п. 38.11 п. 38 підр. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України. Посилається на рішення Верховного Суду у справі № 805/2210/17-а.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги (т.2 а. с. 203-209).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” (код ЄДРПОУ 00169845) зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків (т.1 а.с. 8-12).

Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДФС наголошує, що листом від 11.09.2017 року зверталось до керівника ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» з проханням надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження стосовно несплати протягом з серпня 2015 року по червень 2017 року військового збору та невідображення в Податковому розрахунку за формою № 1-ДФ відомостей щодо оподаткування військовим збором.

В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідного запиту відповідачем на адресу позивача.

Начальником Офісу великих платників податків ДФС України видано наказ № 2303 від 17 жовтня 2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” з питань дотримання податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період серпень 2015 року – червень 2017 року на підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, тривалістю 15 робочих днів з 20 жовтня 2017 року (т.1 а.с. 19).

19 жовтня 2017 року даний наказ разом з повідомленням від 19 жовтня 2017 року № 81/28-10-46-14 про проведення перевірки було направлено на адресу позивача та вручено позивачу 24 жовтня 2017 року, що підтверджується скріншотом з офіційного сайту Укрпошти (т.1 а. с. 18, 21).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року у даній справі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року залишено без задоволення.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у дані справі є правомірність прийняття відповідачем наказу № 2303 від 17.10.2017 року та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” з питань дотримання податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період серпень 2015 року – червень 2017 року.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність у відповідача компетенції на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, виходячи з наступного.

Згідно з нормами п.79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки ( п.79.2 ст.79 ПК України).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові ( п.42.2 ст.42 ПК України).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Крім того, вищезазначено, що у повідомленні від 19 жовтня 2017 року № 81/28-10-46-14 та у спірному наказі від 17 жовтня 2017 року № 2303 встановлено, що позапланова перевірка буде проведена з 20 жовтня 2017 року, проте, оскільки відповідачем на пошту вказані документи здані 19 жовтня 2017 року, то, відповідно, отримані вони позивачем лише 24 жовтня 2017 року, коли перевірка вже тривала чотири дні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на підставі вище наведених норм ПК України суд дійшов обгрунтованого висновку, що лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки. З наказом про проведення такої перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Правова позиція Верховного суду України, викладена в постановах від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, від 16.02.2016 року у справі № 21-4846а15 (справа № 826/2043/15) змістує, що невиконання вимог Податкового кодексу України при проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Щодо посилання позивача на встановлення ст. 3 Законом України № 1669-VII мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону № 1669-VІІ встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Пунктами 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1726-VІІІ встановлено, що: на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення; заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції; заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб'єктів господарювання. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 877- V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Разом з тим, посилання позивача на положення Законів №1669, № 877, № 1726 як підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Стаття 2 Податкового кодексу України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Оскільки норми наведених сторонами законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Підпунктом 38.11 п. 38 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції, до платників податків/податкових агентів, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Платник податків/податковий агент не може застосовувати положення цього підпункту щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України.

Обов’язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, враховуючи, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства (юридичної особи) є з липня 2015 року місто Краматорськ, вул. Островського, буд. 8, тобто в населеному пункті, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, а перевірка проводилась з питань дотримання податкового та іншого законодавства України в частині сплати військового збору за період серпень 2015 - червень 2017 року, то зазначені положення п.п 38.11 п. 38 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до даних правовідносин не застосовуються.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у судовому рішення у справі № 805/2210/17-а від 10.04.2018 року.

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі відповідач не довів, що при проведенні перевірки діяв відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На підставі встановлених обставин справи та аналізу наведених вище норм матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС України від 17.10.2017 року № 2303 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”; визнання протиправними дій Офісу великих платників податків ДФС України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі № 805/4013/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.М. Міронова

Судді: А.А. Блохін

ОСОБА_3