Постанова № 74757751, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2668/18 Справа № 201/13176/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в позові просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, заподіяну йому падінням уламків паркану, належного відповідачеві, на його, позивача, автомобіль.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що надані позивачем докази не є належними та допустимими доказами вини відповідача у руйнуванні забору, який пошкодив його, позивача, автомобіль.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він відповідно до ст. 1166 ЦК України не повинен доводити вину відповідача у завданні йому матеріальної шкоди, відповідач, в свою чергу, не надав суду жодних належних та допустимих доказів відсутності своєї вини. Крім того, районним судом не з’ясовано факту наявності чи відсутності моральної шкоди.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що повинне бути скасованим з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 27 березня 2017 року автомобіль позивача марки «Деу Ланос» був пошкоджений парканом, що завалився, біля буд. № 1-А по вул. Бронетанковій у м. Дніпрі, розташованому на земельній ділянці, що належить Дніпропетровському Національному Університету ім. О.Гончара (далі Університет), спричинивши механічні ушкодження.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_3 від 18 квітня 2017 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику пошкодженого автомобіля, складає 52 660, 21 грн.., плата за дослідження склала 1 500 грн..

З висновком районного суду про відсутність вини відповідача та підстав для задоволення позову погодитись не можна, оскільки він суперечить дійсно встановленим обставинам справи, наданим доказам, нормам матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, апеляційний суд виходить із слідуючого.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, обов*язок доведення відсутності вини лежить на відповідачеві.

З акту візуального контролю при зовнішньому огляді від 28.03.2017 року, складеного службовими особами експлуатаційно-технічного відділу Університету вбачається, що на прилеглій території будівлі частково зруйноване монолітне шлакове полотно паркану товщиною 300 мм до рівня фундаменту довжиною близько 3м на перехресті вулиць Бронетанкової і Кишинівської у м. Дніпрі.. Фундамент паркану за жорсткою конструктивною схемою і підпором близько 55 мм не має: деформаційних швів для розділення на окремі відсіки; підсилень окремих елементів фундаментів, полотна паркану та зв’язків між ними; влаштування залізобетонних поверхових поясів; не влаштовано рельєфний та конструктивний захист водонепроникності основи фундаменту паркану.

Згідно із ст.39-2 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. з доповненнями Законом № 5496-VI від 20.11.2012р. - власники або управителі об’єктів будівництва забезпечують поточний огляд і періодичне обстеження прийнятих в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об’єктів протягом усього періоду їх існування та несуть відповідальність за їх експлуатацію згідно із законом. Обстеження об’єкта будівництва здійснюється з метою оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним технічним регламентом, та вжиття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017р. № 257 затверджено Порядок проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, який визначає механізм проведення обстеження прийнятих в експлуатацію в установленому законодавством порядку об’єктів будівництва з метою оцінки їх відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним відповідним технічним регламентом, та вжиття обґрунтованих заходів до забезпечення надійності та безпеки під час експлуатації об’єктів протягом усього періоду їх існування.

Відповідно до п. 2. Порядку проведення обстеження об’єкта забезпечується його власником або управителем. Згідно п. 6. Порядку- за рішенням власників або управителів об’єктів обстеження проводиться: у разі виявлення дефектів, пошкоджень і деформацій у процесі поточного огляду та технічного обслуговування об’єкта, що здійснюються його власником або управителем; на підставі актів, складених уповноваженими органами у зв’язку з руйнуванням об’єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-2 Закону незабезпечення обстеження та паспортизації об’єкта, що підлягає обов’язковому обстеженню, порушення порядку проведення такого обстеження та нереалізація заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Враховуючи викладене, доведеність факту належності спірного паркану Університету, його руйнації, невиконання Університетом вимог закону щодо своєчасного проведення його обстеження та вжиття заходів до забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації, що свідчить про вину відповідача, - висновок районного суду про те, що ОСОБА_3 візуального контролю від 28.03.2017р. не є належним доказом вини відповідача у руйнуванні паркану з огляду на відсутність в матеріалах справи даних про притягнення відповідача до відповідальності органами державного архітектурно-будівельного контролю за порушення вимог Порядку, - не може бути визнаний обґрунтованим як такий, що протирічить дійсно встановленим обставинам справи та недоведеності відповідачем його невинуватості у спричиненні шкоди позивачеві.

Разом з тим, райсудом вірно не було взято до уваги посилання відповідача на порушення позивачем правил паркування автомобіля на перехресті, з тих підстав? що пошкодження автомобіля трапилося не в результаті порушення правил дорожнього руху, а в результаті неналежного виконання обов*язків щодо забезпечення надійності та безпеки під час експлуатації об’єкту будівництва.

На підставі ч.1 пп.3,4 ст.376 ЦПКУ рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 52 660, 21 грн.., визначеної судовим експертом.

Крім того, статтею 1167 ч.1 ЦК визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у т.ч. у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

На підставі вимог закону, дійсно встановлених обставин справи, апеляційний суд, виходячи із характеру та тяжкості моральних переживань, понесених позивачем в зв*язку з пошкодженням автомобіля, засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., відмовивши частково у задоволенні даних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 3 200,00 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року – скасувати.

Стягнути з Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 54 160,21 грн. та

моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн..

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 200,00 грн..

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4