Постанова № 74757657, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3477/18 Справа № 183/5864/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року про забезпечення позову до Вільненської сільської ради, Новомосковської районної ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області – про встановлення факту, що має юридичне значення, –

В С Т А Н О В И В:

В заяві про забезпечення позову позивач ФГ «Самара» просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії пов’язані з розпорядженням (користуванням, володінням), в тому числі, продажем права на земельних торгах (аукціонах), земельними ділянками, що розташовані на території Вільненської сільської ради, надані для ведення фермерського господарства, а також надання (затвердження) дозвільних документів будь-яким особам на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно зазначених земельних ділянок до набрання чинності рішення суду по даній справі.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року задоволено заяву позивача та забезпечено позов.

В апеляційній скарзі Новомосковська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить скасувати вказану ухвалу, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що в заяві про забезпечення позову та судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено співмірності обраного заходу забезпечення позову та необґрунтовано у чому саме полягає реальне побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити виконання рішення суду. Крім того, апелянт вказує, що суд не зазначив підстави обрання заходів забезпечення позову, не вказав порядок виконання рішення про забезпечення позову, а також не врахував інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушення у зв’язку із застосуванням відповідних заходів - Головного управління Держгеокадастру як власника спірної земельної ділянки.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи вважає оскаржувану ухвалу законною, такою, що повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду заяви) – суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду заяви) – забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно роз’яснень, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви, оскільки вірно виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір про право користування спірними земельними ділянками, які перебували в користуванні колишнього засновника позивача, та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки Головне управління Держгеокадастру має можливість в будь-який час виконати функції, покладені на нього державою та розпорядитись спірною земельною ділянкою шляхом надання її в користування (оренду) третім особам.

Твердження апелянта в скарзі про те, що застосований судом спосіб забезпечення позову порушує права Головного управління Держгеокадастру як власника спірної земельної ділянки, а також про те, що судом не зазначено, в чому саме полягає реальне побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити виконання рішення суду, - не заслуговують на увагу та є безпідставними, так як ФГ «Самара» просить встановити факт належності, саме йому Державного акту на право постійного користування земельними ділянками, а не фізичній особі ОСОБА_2., та визнати за Господарством право постійного користування цими землями. Тобто, вказані землі є предметом спору, а тому до ухвалення рішення відносно них не можуть вирішуватись питання щодо розпорядження ними з наданням дозвільних документів іншим особам на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно зазначених земельних ділянок

В зв’язку з цим суд обґрунтовано вважав, що в разі незабезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру розпоряджатися (користуватись, володіти), останній, виконуючи функції покладені на нього державою, може розпорядитись спірними землями шляхом надання їх в користування (оренду) третім особам.

Інші доводи апелянта перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не допустив порушень встановленого для цього ст. 153 ЦПК України (чинної на час розгляду заяви) порядку, що підтверджується виділеними матеріалами справи і відповідає суті самого інституту забезпечення позову, як гарантії забезпечення прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року– залишити без змін.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 23 травня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3