Постанова № 74757638, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2070/18 Справа № 185/1605/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2017 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 – про стягнення кредитної заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Банк у позові просить стягнути з відповідачки суму кредитної заборгованості 28 520,60 грн., посилаючись на те, що 20 грудня 2012 року між сторонами укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт. Відповідачкою отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 9 231,20 грн., який не виплачений.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку кредитну заборгованість в розмірі 28 520,60 грн.. Суд виходив із доведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» з неї безпідставно стягнуто заборгованість по комісії, Генеральна Угода та Розрахунок заборгованості не можуть підтвердити наявність заборгованості, оскільки не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, в матеріалах справи взагалі відсутні докази, які б підтвердили факт отримання кредитних коштів за договором реструктуризації.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що повинне бути скасованим з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 20 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт.

Зазначеною угодою сторони погодили реструктуризацію боргу за раніше укладеними між ними кредитними договорами, а саме № DNH4KP88120380 від 15 лютого 2006 року, № DNH4KP88120381 від 15 лютого 2006 року та № SAMDN34000006083415 від 06 березня 2006 року.

Тобто, суттю договорів реструктуризації є фактично погодження строків та щомісячних сум, які мають виплачуватись боржником у погашення заборгованості за раніше укладеними кредитними договорами.

Між тим, відповідно до п.2.1 спірної Генеральної угоди - Банк надав Позичальнику строковий кредит у сумі 9 231,21 грн. на строк 60 місяців, а саме, з 20 грудня 2012 року по 31 грудня 2017 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, в обмін на зобов’язання Позичальника повернути кредит, сплати відсотки розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у зазначенні в заяві, Умов та правил строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 235,67 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, а також інших платежів у відповідності до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31 грудня 2017 року. Датою укладення кредитного договору є дата підписання зазначеної Генеральної угоди, а саме 20 грудня 2012 року.

Як видно із наведеного, Угода про реструктуризацію заборгованості містить умову про надання відповідачці кредитних коштів, тобто фактично підміняє кредитну угоду. Однак, факт отримання кредитних коштів у сумі 9 231,21 грн. відповідачка заперечувала. А позивач у порушення правил ч.3 ст.12 ЦПКУ не навів і не надав жодного належного фінансового доказу, який би підтверджував надання їй кредитних коштів у наведеній сумі.

Суд же першої інстанції стягнув з відповідачки заборгованість за кредитом, не з’ясувавши, чи дійсно Банк надав їй кредит

За таких обставин покладення районним судом в основу рішення нікчемної Генеральної угоди та як результату її невиконання- розрахунку суми заборгованості, - не може бути визнане обґрунтованим.

Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, у порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» з відповідачки безпідставно стягнуто заборгованість по комісії у значній сумі.

Позовні вимоги не можуть визнаватись доведеними та обгрунтованими, оскільки позов пред*явлено саме з кредитних правовідносин та за нормами- (ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України), що регулюють кредитні правовідносини, тоді як фактично мають місце інші, не оформлені належним чином, правовідносини з інших правових підстав.

Висновки суду 1-ї інстанції щодо підтвердження відповідачкою своєї згоди на укладення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт - не могли бути підставою для безперечного стягнення кредитної заборгованості з огляду на те, що, по-перше, суд не визначився правильно з правовідносинами, що склалися між сторонами, по-друге,-поскільки спір перенесено на розгляд суду, то процесуальним обов*язком суду було повно та всебічно з*ясувати доводи та заперечення сторін, докази, якими вони підтверджуються, та зробити правильні висновки, які відповідають дійсно встановленим обставинам справи та наданим доказам. Суд же наведені вимоги процесуального закону не виконав, в зв*язку з чим судове рішення відповідно до правил ст.376 ч.1 пп.1,3,4 ЦПК України повинно бути скасованим з ухваленням нового рішення про відмову Банку у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Банку на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений останньою за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 704, грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2017 року – скасувати.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704,00 грн..

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3