Рішення № 74757027, 19.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/693/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1. (за довіреністю),

представник відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУФАКТУРА ДС» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2018 року №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУФАКТУРА ДС» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2018 року №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, відповідачем складено акт, в якому зроблені хибні висновки, оскільки встановлені факти допущення порушень не відповідають фактичним обставинам, позивачем надано перевіряючим первинну документацію, в тому числі по господарським відносинам з ФОП ОСОБА_3, яка підтверджує факт надання послуг (робіт), тому вважає висновки акту та прийняті податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 198-201).

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення зазначено, що акти виконаних послуг, укладені між ФОП ОСОБА_3 та позивачем не містять в собі даних щодо змісту, місця, обсягу та виміру господарської операції у натуральному і вартісному виразі, отже відповідач вважає відносини з ФОП ОСОБА_3 такими, що не підтверджені первинними документами. Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2016 ПДВ в сумі 2050 грн., отриманого від ТОВ «ОСОБА_4 ПЛЮС», яке не надає звітність з податку на додану вартість з травня 2015 року. Свідоцтво ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв’язку чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив (а.с. 217 -219), в якій зазначено, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви. Додатково зазначив про безпідставність посилання відповідача на ненадання на запит податкового органу копій та пояснень щодо віднесення до складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, повного обсягу документів, оскільки такі обставини не було зафіксовано, не складено відповідного акту з цього приводу, не складено додаткових запитів у зв’язку з тим, що документи отримано частково, тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

У період з 19.11.2017 по 03.01.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «МАНУФАКТУРА ДС».

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області було складено акт перевірки № 000011/15-32-14-04/39396675 від 11.01.2018 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки TOB «МАНУФАКТУРА ДС» код ЄДРПОУ 39396675 податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року (а.с. 13-30).

За результатами акту перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 98 591 грн.

- п.44.1, 44.2 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено загальну суму ПДВ в сумі 104974 грн.

- п. 201. 10 ст. 201 Податкового кодексу України порушено терміни при реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 29 592 грн.

- наказу Міністерства доходів і зборів України, від 21.01.2014 року № 49 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу. нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за І квартал 2016 року з помилками.

На підставі акту перевірки № 000011/15-32-14-04/39396675 від 11.01.2018 року прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення від 25.01.2018 року, а саме:

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 123239 грн. (98591 грн. податкове зобов’язання, 24648 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 43);

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 131218 грн. (104974 грн. податкове зобов’язання, 26244 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 44).

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо суті виявлених порушень судом встановлені наступні обставини.

Щодо господарських операцій з контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_3, відповідач вказує на те, що надані позивачем акти виконаних послуг, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «МАНУФАКТУРА ДС» не містять в собі даних щодо змісту, місця, обсягу та виміру господарської операції у натуральному і вартісному виразі.

Враховуючи зазначене, відповідачем зроблено висновок, що господарські операції з ФОП ОСОБА_3 не підтверджені первинними документами. При цьому у Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки надано запит, який отримано особисто головним бухгалтером ТОВ «МАНУФАКТУРА ДС» ОСОБА_5 про надання копій та пояснень щодо віднесення до складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, проте підприємством надано лише копії актів наданих послуг, письмового пояснення щодо віднесення до складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками не надано. Також в Акті перевірки вказано, що з ФОП ОСОБА_3 укладався договір від 05.02.2016 року №1, про що зазначено у актах виконаних послуг, який до перевірки не надано.

Суд критично оцінює такі висновки податкового органу враховуючи наступне.

Щодо змісту первинних документів, а саме актів виконаних послуг з ФОП ОСОБА_3 та твердження відповідача, що серед наданих до перевірки документів відсутні будь-які відомості про те, які саме послуги з виконання робіт проведено зазначеним виконавцем, за укладеними договорами, де саме і яким чином відбувались зазначені роботи, що в собі містить комплекс заходів, направлений на виконання послуг щодо порошкового фарбування, а також про відсутність господарських операцій, оскільки в актах не відображено місце виконання послуг, суд вказує на те, що під час розгляду справи досліджено акти надання послуг, які за своїм змістом фактично є актами виконаних робіт (а.с. 85-108) на виконання умов договору № 1 від 05.02.2016 року укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 (а.с. 45-55).

Суд вказує на те, що умовами договору № 1 від 05.02.2016 року чітко визначено обсяг наданих послуг – фарбування порошкове алюмінієвих профілів та аксесуарів до них (фурнітури) та місце надання послуг – м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 23.

Також, в п. 1.3 договору детально визначено зміст послуги «фарбування порошкове», а саме підготовка до фарбування, нанесення фарби, полімерізація, підготовка до транспортування тощо.

Крім того, судом було досліджено технічні завдання (а.с. 64-83) на фарбування вказаних профілів, які містять найменування матеріалу, його кількість, площу фарбування, колір та вартість по кожному з виробів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з наданих доказів можливо встановити, які саме роботи проведено ФОП ОСОБА_3 за укладеним договором, де саме і яким чином відбувались зазначені роботи та що в собі містить комплекс заходів направлений на виконання послуг щодо порошкового фарбування.

Що стосується не надання позивачем договору № 1 від 05.02.2016 року під час проведення перевірки, суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Так, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Разом з тим, суд вказує на те, що під час проведення перевірки, відповідачем не було складено відповідного акту, який би засвідчив факт відмови позивача надати копії документів до перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_3 в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ОСОБА_4 на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 67 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ із змінами та доповненнями встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-1У із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише неточностями або незаповненням окремих реквізитів первинних документів щодо ведення фінансово-господарської діяльності. Тобто, підстави для висновку про недостовірність відомостей, зазначених у таких первинних документах відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність сторін договору про зазначення недостовірних відомостей.

Суд зазначає, що відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Наведені норми прямо зобов'язують контролюючий орган безпосередньо встановлювати при перевірці факти порушень саме платником податків, що перевіряється, норм податкового, валютного та іншого законодавства, забезпечувати їх чітке та системне викладення.

Замість цього в Акті перевірки наводяться не факти, а припущення посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області, при цьому не надана належна оцінка всім первинним документам, які були надані в ході проведення перевірки на підтвердження реальності правовідносин з ФОП ОСОБА_3, разом з тим, податковий орган лише на підставі актів виконаних послуг, зробив висновок про не підтвердження наданих послуг.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Наявність первинної документації наданої позивачем свідчить, що позивачем були дотриманні норми чинного законодавства, правочини були реальними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки, які зроблені перевіряючими в ході проведення перевірки, є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.

Отже, судом встановлено відсутність заниження позивачем податку на прибуток в сумі 98591 грн., а відтак, податкове повідомлення рішення від 25.01.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 123239 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно визначив податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 102924 грн., відтак, частково скасуванню підлягає також і податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 131218 грн. (104974 грн. податкове зобов’язання, 26244 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 102924 грн., а також штрафними санкціями у сумі 25731 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2050 грн.

Так, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «МАНУФАКТУРА ДС» віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2016 податок на додану вартість в сумі 2050 грн., отриманого від ТОВ «ОСОБА_4 ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39726851).

Згідно акту перевірки, відповідно бази даних «Податковий блок», відповідачем встановлено, що ТОВ «ОСОБА_4 ПЛЮС» не надає звітність з податку на додану вартість до Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області з травня 2015 року, свідоцтво платника податків анульовано за рішенням контролюючого органу, у зв’язку з тим, що протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.

Вказані обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

Суд вказує на те, що нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді не підтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що за відсутності у контрагента позивача - ТОВ «ОСОБА_4 ПЛЮС» свідоцтва платника ПДВ, позивач безпідставно визначив податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2050 грн. від вказаного контрагента.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_4 ПЛЮС» є правомірним, отже позовні вимоги в частині його скасування не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУФАКТУРА ДС» до Головного управління ДФС в Одеській області – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.01.2018 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.01.2018 року № НОМЕР_2 в частині за податковими зобов’язаннями у сумі 102924 (сто дві тисячі дев’ятсот двадцять чотири) гривні та за штрафними санкціями у сумі 25731 (двадцять п’ять тисяч сімсот тридцять одна) гривня.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУФАКТУРА ДС» (код ЄДРПОУ: 39396675) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, судовий збір у розмірі 3778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) гривень 41 копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.06.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.