Рішення № 74756209, 07.06.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/847/18

Справа № 235/1261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 червня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без супроводу та згоди батька, третя особа: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без супроводу та згоди батька, третя особа: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради.

Позивачка в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є громадянкою Росії, на території України мешкає на підставі посвідки на тимчасове проживання з 24.04.2014 року.

07.10.2011 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 Селидівським міським управлінням юстиції було зареєстровано шлюб, в якому у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, від першого шлюбу з ОСОБА_6 (громадянином Росії), в якому позивачка перебувала з 16.08.2007 року по 25.05.2010 року, у неї є дві дитини: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, які були народжені в Росії. Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 31 березня 2015 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано, також відповідно до рішення суду їх син ОСОБА_5, залишений проживати разом з нею, з відповідача стягнуті аліменти на її користь на утримання сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого на одну дитину відповідного віку.

З моменту розлучення і по сьогоднішній день відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини не сплачує, заборгованість, яка утворилася підтверджується довідкою-розрахунком, виданою Покровським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області від 21.04.2016 року, довідкою від 20.02.2017 року, а також довідкою від 05.01.2018 року.

Також, постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Красноармійського управління юстиції від 18.02.2016 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_9.

Увесь цей час, син проживає разом з позивачкою. Всі питання щодо виховання дитини, батьківської плати за відвідування садочку, купівля одягу, харчування та інші побутові питання позивачка вирішує самостійно. При цьому вона неодноразово в усній формі зверталась до колишнього чоловіка з проханням прийняти участь у вихованні їх дитини, однак її звернення відповідачем ігнорувались. Не дивлячись на те, позивачка ніяким чином не перешкоджає вільному спілкуванню відповідача з сином.

Останній рік відповідач не спілкується з позивачкою навіть за телефоном. Приблизно місяць тому їй вдалося додзвонитися до відповідача та повідомити про намір виїхати на територію Росії разом з сином. На питання про надання нотаріально посвідченого дозволу, він відповів відмовою.

Також у грудні 2017 року вона направила листа на адресу проживання відповідача з проханням надати нотаріально посвідчений дозвіл на перетинання сином державного кордону без його супроводу, однак лист було повернуто з відміткою про невручення. Співробітники пошти пояснили, що відповідач просто відмовився від його отримання.

Двоє старших дітей позивачки, народжених від першого шлюбу з ОСОБА_6, постійно проживають у м.Таганрог Ростовської області разом з її матір'ю ОСОБА_10 (громадянкою Росії). У м. Таганрог діти позивачки відвідують школу та лише на канікулах мають приїжджати у м. Сєвєродонецьк.

На територій України окрім відповідача та його батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у позивачки та її дитини більше немає родичів, та навіть з ними вони не спілкуються. Батьки колишнього чоловіка позивачки також не дуже цікавляться життям свого онука.

Через те, що позивачка не має можливості отримати від свого колишнього чоловіка дозвіл на виїзд їх сина до Росії, дитина позбавлена можливості вільно спілкуватися зі своєю сестрою, братом та бабусею, що порушує право сина позивачка на вільне спілкування зі своїми близькими родичами. Тим паче, що м. Таганрог розташоване на березі заливу Азовського моря, таким чином, її синові буде забезпечено не тільки спілкування з родичами, а ще й оздоровлення.

Також, на території Луганської та Донецької областей вже тривалий час проводиться антитерористична операція. Не дивлячись на те, що м.Сєвєродонецьк звільнене від окупації ще у 2014 році, та бойові дії на території прилеглій до міста не ведуться, але в разі загострення ситуації, їй разом із сином терміново доведеться виїжджати до Росії, а через неможливість отримання дозволу від батька, вони будуть позбавлені цієї можливості.

Позивачка вважає, що виїзд дитини за кордон жодним чином не порушить право батька на участь у вихованні власної дитини, оскільки має за мету перш за все захист прав дитини, а у випадку виявлення бажання спілкуватися з дитиною, відповідач зможе безперешкодно спілкуватися з сином.

Позивачка просить суд надати дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на територію Російської Федерації до м. Таганрог, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 без супроводу та згоди батька ОСОБА_2, до досягнення дитиною 16-річного віку; надати дозвіл ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2, оформити документи для виїзду неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 за межі України; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_14 до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження.

Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це, суд постановив ухвалу про заочний розгляд цивільної справи.

Третя особа - представник Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради до судового засідання не з'явився, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечували проти задоволення заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2011 року був укладений шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, шлюб зареєстровано 07.10.2011 року Селидівським міським управлінням юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_8 у них народився син - ОСОБА_5. У свідоцтві про народження батьками зазначені: мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_2 (а.с.8).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 31 березня 2015 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, після розірвання шлюбу було визначено місце проживання дитини - ОСОБА_5 разом з позивачкою, а також з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого на одну дитину відповідного віку (а.с.13-14).

Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, на території України мешкає на підставі посвідки на тимчасове проживання (а.с.6,70, від першого шлюбу має двох дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9,10). Діти фактично проживають разом з матір'ю позивачки - ОСОБА_10 та навчаються в м. Таганрог Ростовської області (а.с.11).

Син позивачки - ОСОБА_5 проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, відвідує дошкільний навчальний заклад №30 «Ладусі» в м. Сєвєродонецьк з 16.12.2014 року (а.с.15,17).

Відповідно до педагогічної характеристики, виданої Комунальним дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу №30 «Ладусі», ОСОБА_5 виховується в старшій логопедичній групі, програмний матеріал засвоює добре, на заняттях проявляє стійкий інтерес, намагається доводити розпочату справу до кінця, успішно діє під керівництвом педагога. Соціально-побутові навички дитини сформовані згідно віку. Він завжди охайний, одягнений до пори року. Приводить у дитячий садок та забирає дитину його мати, усі питання, які стосуються виховання та навчання дитини вирішує мати. Оплачує за харчування також мати (а.с.16).

Батько ОСОБА_2 у вихованні сина участі не бере, не підтримує матеріально, не цікавиться його життям, аліменти не сплачує (а.с.18, 20-21).

Відповідно до ст. 25, 33 Конституції України, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Конвенція про права дитини, прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року і ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачає, що Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну, щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами (ст. 10 п. 2).

З вказаними нормами кореспондуються положення ст.313 ЦК України, відповідно до яких фізична особа має право на свободу пересування (ч. 1), фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними (ч. 3), фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ч. 4), а також аналогічні положення ст. 1 спеціального законодавчого акту - Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (Закон № 3857-XII). Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до зазначеного Закону та інших законів України (ст. 3 Закону № 3857-XII).

Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статей 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Підпунктом 2 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами), передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій належать до тимчасово окупованої території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду - виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи інтереси дитини, яка має конституційне право на освіту, здоровий образ життя та право вільно залишати територію України, а відсутність письмової згоди батька позбавляє її цих прав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню, оскільки діючим законодавством не встановлено обмежень щодо виїзду дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або на підставі рішення суду при відсутності згоди одного з батьків.

Позивачкою при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, стягненню з відповідача підлягає сплачена позивачкою сума судового збору.

Керуючись ст. ст. 313 ЦК України, ст.ст. 141, 150, 151 СК України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 12, 13, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без супроводу та згоди батька, третя особа: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, задовольнити.

Надати дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на територію Російської Федерації до м. Таганрог, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 без супроводу та згоди батька ОСОБА_2, до досягнення дитиною 16-річного віку.

Надати дозвіл ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2, оформити документи для виїзду неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 за межі України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

В судовому засіданні 07 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 18.06.2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса реєстраціїАДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1.

Третя особа: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32, код ЄДРПОУ 26023636.

Суддя С.М.Хмельова