Рішення № 74755643, 11.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 червня 2018 р. справа №820/4319/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер", в якому просив суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітер», застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 20.09.2017 №17546;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітер», відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що керівником податкового органу видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інтер" з 05.09.2017 тривалістю 5 днів. Посадовими особами на виконання вказаного наказу та виданих направлень на перевірку здійснено вихід за адресою ТОВ "Інтер". Проте, уповноваженою особою ТОВ "Інтер" було не допущено посадових осіб податкового органу до перевірки. 20.09.2017 №17546 на підставі п.п.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України керівником контролюючого органу прийнято рішення про застосування арешту майна ТОВ "Інтер" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_2І через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти ще 21.09.2017, а справа розглядається вже більше 96 годин, що надається на підтвердження адміністративного арешту майна, вказаний час не може бути продовжено в адміністративному порядку, у т.ч. за рішенням державних органів.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві на позов обставини.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер" (далі – ТОВ "Інтер") зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків.

Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2017 №4540 призначено проведення з 05.09.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інтер", тривалістю 5 днів ( а.с.13-14). Про отримання уповноваженою особою копії вказаного наказу свідчить відповідний напис та підпис представника.

На підставі вказаного наказу про проведення перевірки (а.с.12-14) та направлень на проведення перевірки (а.с.15-16) посадовими особами податкового органу здійснено вихід на адресу ТОВ "Інтер" для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Проте, уповноваженою особою ТОВ "Інтер" посадових осіб контролюючого органу не допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт від 05.09.2017 № 2528/20-40-14-12-11 (а.с.10-12).

20.09.2017 на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України заступником начальника контролюючого органу прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Інтер" у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (а.с.6).

У зв'язку з наведеним, ГУ ДФС у Харківській області 21.09.2017 звернулось до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Інтер", що підтверджується штампом канцелярії суду.

Водночас, суд зазначає, що наказ ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2017 №4540 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інтер", останнім було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11..2017 по справі №820/4058/17, яка міститься в матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного державного ревізора-інспектора відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3, Головного державного ревізора-інспектора відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №4540 від 05.09.2017 - відмовлено. Вказана постанова суду набрала законної сили на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, якою апеляційну скаргу ТОВ "Ітер" залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11..2017 по справі №820/4058/17 залишено без змін.

Підставою для подання даної позовної заяви про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Ітер", відкритих в банківських установах та зупинення видаткових операцій на таких рахунках стала відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки та, як наслідок, прийняття контролюючим органом рішення про застосування арешту майна на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Так, п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що при розгляді даної справи суд не дає правової оцінку правомірності прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "КОМ-ФОР" від 16.02.2017.

Згідно п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З аналізу наведених норм випливає, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: - якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Враховуючи положення ст. 94 ПК України, що визначає вимоги для арешту коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, яка відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених в листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 №642/12/13-13, п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції, що діяла на час надання вказаних роз'яснень п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України) є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому, арешт із підстав, передбачених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

Тобто, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Згідно пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З огляду на те, що на час розгляду справи рішення ГУ ДФС у Харківській області 20.09.2017 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ"Ітер" не підтверджено судом, тобто фактично припинило свою дію, у зв'язку із спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим, отже, у даних спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Таким чином, позивачем не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Ітер", відкритих в банківських установах.

Крім того, виходячи зі змісту вказаних норм та заявлених позовних вимог про накладення арешту на кошти та зупинення видаткових операцій на рахунках позивача, відкритих в банківських установах, суд зазначає, що арешт на всі кошти платника може призвести до позбавлення можливості платника податків здійснювати господарську діяльність, що є неспівмірною відповідальністю за недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операції на рахунках ТОВ "Ітер", відкритих в банківських установах, суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ПК України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Отже, повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків, так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

Зазначена правова позиція міститься в роз'ясненнях, викладених в листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 №642/12/13-13.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі рішення від 20.09.2017 №17546, а також про накладення арешту на кошти.

Згідно ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі рішення від 20.09.2017 №17546, а також про накладення арешту на кошти - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2018 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.