Рішення № 74755419, 14.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р. № 629/1291/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", про визнання дії протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії та скасувати рішення комісії при Головному управління пенсійного фонду України в Харківській області від 31 січня 2018 року № 42/2-18 про відмову у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 у період з 25 лютого 1992 року по 03 січня 2001 року по професії слюсар-ремонтник термічного цеху № 2 (з 01 січня 1996 року термічний цех № 2 реорганізовано в термічну дільницю механозбірного цеху № 4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії та рішення відповідача є протиправним та не законним, оскільки при прийнятті останнього не було враховано усіх обставин та надання позивачем усіх необхідних документів задля підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 у період з 25 лютого 1992 року по 03 січня 2001 року по професії слюсар-ремонтник термічного цеху № 2 (з 01 січня 1996 року термічний цех № 2 реорганізовано в термічну дільницю механозбірного цеху № 4). Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.03.2018 року передано адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 01.06.2018 року розгляд справи за вище вказаним позовом ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача або позивач в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника управління.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 26.12.2017 року звернувся до головного управління пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 у період з 25.02.1992 року по 03.01.2001 року.

У адміністративному позові позивачем зазначено, що він у період з 25 лютого 1992 року по 03 січня 2001 року працював слюсарем - ремонтником в термічному цеху № 2 (з 01 січня 1996 року термічний цех № 2 реорганізовано в термічну дільницю механозбірного цеху № 4). За період роботи учбові відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, переведення на інші роботи, неповний робочий день не надавались.

Відповідно до наказу ВАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод» № 510 від 25 грудня 1996 року «Про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням» на заводі було проведено атестацію робочих місць за умовами праці, визначено переліки робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням. Додатком № 1 до наказу № 510 передбачено, що слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт термічного цеху № 2 відносяться до категорії працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно із наказом ВАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод» № 560 від 25 грудня 2000 року «Про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням» з метою встановлення та підтвердження пільг по пенсійному забезпеченню у відповідності до Списків № 1 та № 2 виробництв, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, на заводі проведено атестацію робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням. Додатком № 1 до наказу № 560 передбачено, що слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт механозбірного цеху № 4 відносяться до категорії працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до Постанови Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 “Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років" правом підтвердження стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника наділена Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

31 січня 2018 року за результатами розгляду заяви позивача, комісією при Головному управління пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №42/2-18 про відмову у підтвердженні стажу роботи у період з 25.02.1992 року по 03.01.2001 року по професії слюсар-ремонтник термічного цеху № 2 (МЗЦ-4) за Списком № 2, оскільки з наданих документів не вбачається, що заявник був зайнятий на гарячих ділянках робіт.

Зі змісту рішення №42/2-18 від 31.01.2018 р. вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_1 та наданих документів, а саме: трудової книжки, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.11.2017 р. № 23331087, архівних довідок від 24.11.2017 р. № 308/657, від 19.12.2017р. №891, 892, від 24.11.2017р. №456, копії особової картки форми Т-2, копії наказів від 21.02.1992р. №21-02-92-к, від 04.01.2001р. №040101-у, а також висновку головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо підтвердження пільгового стажу роботи встановлено, що заявник працював на Лозівському ковальсько-механічному заводі (далі ВАТ "Лозівський ковальсько - механічний завод") у періоди: з 25.02.1992 р. по 03.01.2001 р. - слюсар - ремонтник термічного цеху №2 (з 01.01.1996 р. термічний цех №2 реорганізован в термічну дільницю у складі механозборного цеху №4) (по трудовій книжці). Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, розділом XIV «Металообробка», передбачені пунктом 4. "Термічна обробка", п.а) Робітники, код 2150400а-18559 слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт. Заявником надано архівні копії наказів від 25.12.1996 р. № 510, від 25.12.2000 р. №560 «Про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням", де зазначені слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт в МЗЦ-4 за Списком №2. Відтак, у рішенні вказано, що підтвердити період роботи з 25.02.1992 р. по 03.01.2001р. по професії слюсар-ремонтник термічного цеху №2 (МЗЦ-4) немає підстав, оскільки з наданих документів не вбачається, що заявник був зайнятий на гарячих ділянках робіт.

Позивач, вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пункту 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.02.2018 року у справі №465/1351/17, положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, дають підстави для висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що за даними трудової книжки та вкладки до неї АА №209928 ОСОБА_1 наказом від 21.02.1992 року №21-02-92-к був прийнятий 25.02.1992 року до Лозівського ковальсько-механічного заводу на посаду слюсара-ремонтника термічного цеху №2, який був 01.01.1996 року реорганізований в термічну дільницю у складі механозборного цеху №4.

Наказом від 04.01.2001 року №010101-у ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи архівної довідки ТОВ «ЛКМЗ» від 24.11.2017 року № 308/657 за період роботи учбові відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, переведення на інші роботи, неповний робочий день не встановлені.

Матеріали справи містять архівні копії наказів від 25.12.1996 р. № 510, від 25.12.2000 р. №560 «Про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням", де зазначені слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт в МЗЦ-4 за Списком №2.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Позивачем через канцелярію суду в якості додаткових доказів надано засвідчені головою Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області заяви-пояснення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який працював на посаді майстра термічного цеху №2 ЛКМЗ з 1967 року по 2009 рік, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який працював на посаді начальника технологічного бюро термічного цеху №2 ЛКМЗ з 16.07.1990 року, з 01.10.1994 року був призначений на посаду старшого майстра термічного цеху №2 ЛКМЗ, на якій пропрацював до 20.08.1999 року, далі був переведений н чистильником металу, відливок та виробів на цьому ж участі, де пропрацював до 03.09.2001 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який працював на посаді токаря на Лозівському ковальсько - механічному заводі з 1979 року по 2012 рік, місця роботи яких у відповідні періоди встановлено за наданими для долучення до матеріалів справи копіями трудових книжок.

Вказаними заявами-поясненнями підтверджено, що позивач у спірні в даній справі періоди працював на посаді слюсаря-ремонтника на роботах зі шкідливими умовами праці з ремонту нагрівальних печей.

З огляду на вище викладене суд приходить зазначає, що оскільки судовим розглядом встановлено, що позивач у спірний період з 25 лютого 1992 року по 03 січня 2001 року працював слюсарем - ремонтником в термічному цеху № 2 (з 01 січня 1996 року термічний цех № 2 реорганізовано в термічну дільницю механозбірного цеху № 4), що підтверджується записами трудової книжки, тобто на роботі зі шкідливими умовами праці, що підтверджено наказів від 25.12.1996 р. № 510, від 25.12.2000 р. №560 «Про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням" та заявами-поясненнями осіб, які в спірний період також працювали на Лозівському ковальсько - механічному заводі, то, на разі, наявні підстави для зарахуванням спірного періоду до пільгового стажу ОСОБА_1, який відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” дає право на призначення пільгової пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач, діючи у даних правовідносинах, як суб'єкт владних повноважень, в межах своєї компетенції наділений правом здійснення покладених на нього завдань та повноважень відповідних дій, зокрема, у вигляді прийняття відповідних рішень.

При цьому, суд зазначає, що відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, може здійснювати свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто самостійно обирати одне з кількох юридично допустимих рішень.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи не встановлено обставин вчинення відповідачем дій та прийняття рішень не у спосіб або не у порядку визначеному законодавством.

Таким чином, враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас, враховуючи протиправність вищевказаного рішення суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є скасування рішення комісії при Головному управління пенсійного фонду України в Харківській області від 31.01.2018 року № 42/2-18 про відмову у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 у період з 25 лютого 1992 року по 03 січня 2001 року по професії слюсар-ремонтник термічного цеху № 2 (з 01 січня 1996 року термічний цех № 2 реорганізовано в термічну дільницю механозбірного цеху № 4).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", про визнання дії протиправними та скасування рішення – задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії при Головному управління пенсійного фонду України в Харківській області від 31 січня 2018 року № 42/2-18 про відмову у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 у період з 25 лютого 1992 року по 03 січня 2001 року по професії слюсар-ремонтник термічного цеху № 2 (з 01 січня 1996 року термічний цех № 2 реорганізовано в термічну дільницю механозбірного цеху № 4).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. 35 Гвардійської дивізії, б.45, с.Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, 64662, код - НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення в порядку письмового провадження складено 19 червня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.