Рішення № 74754907, 15.06.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

15.06.2018 227/4048/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - Притуляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Харькової Л.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - Дворник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Добропільської міської ради, про зняття осіб з реєстрації та виселення із житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Добропільської міської ради, про зняття осіб з реєстрації та виселення із житлового приміщення. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на підставі договору дарування від 14 січня 1993 року є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. 18 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_8 було укладено шлюб. Дружину та її малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано у вищезазначеній квартирі. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2008 року позивача оголошено усиновлювачем ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14 липня 2016 року рішенням суду розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, зареєстрований 18 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області. Порушуючи приписи ст.156 ЖК України, відповідачка, без згоди позивача, як власника житлового приміщення, та всупереч його волі, вселила до квартири свого співмешканця ОСОБА_7 Позивач, декілька разів, забороняв останньому знаходитися у його квартирі, та забороняв ОСОБА_8 його запрошувати, з цього приводу позивач звертався до поліції із заявою про порушення ОСОБА_10 недоторканості його житла. Відповідач ОСОБА_11 знятися в добровільному порядку з реєстрації та зняти свого сина відмовляється. Крім того, оскільки вихованням дитини фактично займаються відповідачі, вони роблять неможливим виконання позивачем своїх батьківських обов'язків. Просить зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її неповнолітню дитину ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та висилити із житлового приміщення: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12.

Позивач у судове засідання не з'явився, долучив до матеріалів справи довідку № 98 від 11.01.2018 року видану командиром військової частини А 1476 полковником ОСОБА_13 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 21.09.2016 року по теперішній час.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала зазначила, що доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки відповідачі не порушують його право на користування, володіння, розпорядження його власністю. Саме позивач унеможливлює проживання відповідача разом із неповнолітнім сином, постійно влаштовує сварки, принижує та ображає.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала зазначила, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, 03.08.2017 року було укладено шлюб. До реєстрації шлюбу відповідачі знаходилися у фактично шлюбних відносинах. Оскільки неповнолітній син ОСОБА_2 навчається у школі міста Добропілля, було прийнято рішення приїжджати разом із сином на вихідні за місцем реєстрації ОСОБА_7 у АДРЕСА_1. 03.06.2017 року відповідач ОСОБА_2 близько 21 години поверталась додому в АДРЕСА_1, зустріла свого колишнього чоловіка ОСОБА_5, який виносив з квартири № 85 майно, яке було придбане під час шлюбу, між ними виникла сварка і позивач почав погрожувати ОСОБА_2 злякалась та почала дзвонити ОСОБА_7 Останній протягом 40 хвилин приїхав до місця проживання відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина в м. Добропілля. Як раз в цей час приїхали представники поліції, відповідач надав їм пояснення, про те що він в даній квартирі не мешкає, його особистих речей в квартирі не має, йому подзвонила ОСОБА_2 та попросила про допомогу, так як їй погрожує колишній чоловік ОСОБА_5 Факт того що відповідач ОСОБА_7 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою виданою головою ОСББ «Зодіак», а також довідкою виданою головою кварталу № 43 м. Покровськ, відповідно до якої відповідач ОСОБА_7 мешкає разом зі своїми батьками в АДРЕСА_2

Представник третьої особи Дворник К.В. у судовому засіданні проти задоволення вимог, щодо виселення із житлового приміщення неповнолітнього ОСОБА_12 заперечувала, оскільки це порушує права дитини.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92235877 від 18.07.2017 року, ОСОБА_5 на підставі договору Дарування укладеного 14.01.1993 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 18 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 206.

03.08.2017 року року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, про що Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у донецькій області, зроблено відповідний запис № 129 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1

В обгрунтування позовних вимог, а саме на підтвердження порушення з боку відповідачів правил спільного проживання, позивачем надані наступні докази.

Витяг з кримінального провадження № 12017050230001080 відповідно до якого 14.07.2017 року до ЧЧ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява від ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, про те, що у лютому 2017 року колишня дружина, ОСОБА_8, яка до теперішнього часу мешкає у квартирі заявника за адресою: АДРЕСА_1 припустила крадіжку з квартири відеокамери марки «Соні» с ЖК дисплеєм, спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2500грн.;

Витяг з кримінального провадження № 12017050230000849 відповідно до якого 03.06.2017 року до ЧЧ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява від ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, про те, що колишня дружина, ОСОБА_8, незаконно заволоділа, належними йому документами: воєнним білетом, договором про дарування квартири;

Копію висновку затвердженого начальником Добропільського ВП Покровського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області за повідомленням гр. ОСОБА_5 від 03.06.2017 року, 06.06.2017 року;

Копію висновку затвердженого начальником Добропільського ВП Покровського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області за повідомленням гр. ОСОБА_8 від 03.06.2017 року.

Також до матеріалів справи долучено довідки на підтвердження заборгованості зі сплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки виданої КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення № 11802 від 11.04.2018 року ОСОБА_6 дійсно зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_7

З довідки виданої головою ОСББ «Зодіак» № 59 від 05.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 мешкає разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 за вищезазначеною адресою не мешкає.

До відділу реєстрації Добропільської міської ради судом 18.12.2017 року було направлено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних, щодо ОСОБА_11, ОСОБА_7.

Згідно інформаційної довідки відділу реєстрації Добропільської міської ради № 17-16/741 від 20.12.2017 року ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 07.10.2018 року.

З інформаційної довідки відділу реєстрації Добропільської міської ради № 17-16/740 від 20.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_7, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 не значиться.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного

Правилами частин третьої статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частиною 1 ст. 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплено положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_16 вселилися та проживають у належній позивачу на праві власності квартирі, як члени сім'ї власника житла, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 156 ЖК УРСР

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. (ухвала ВСУ № 688/63/15-ц від 16.11.2016р.).

Доказів існування між сторонами будь-яких угод, укладених при вселенні ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дитиною до спірного житла, суду надано не було.

Статтею 116 ЖК УРСР на яку посилається позивач, як на підставу для виселення передбачено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Позивачем не було наданя достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними - відсутні.

В ході судового розгляду встановлено, а позивачем не спростованого того, що другий відповідач по справі - ОСОБА_7 не мешкає в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1, а мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_7, що підтверджується довідкою, виданою КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення № 11802 від 11.04.2018 року.

Щодо наданих позивачем витягів з ЄРДР, суд зазначає, що будь-які остаточні рішення за вказаними фактами не прийняті, про вказував представник позивача, а тому вони не можуть підтверджувати факт вчинення кримінального або іншого правопорушення відповідачами чи іншими особами.

Стосовно позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає оскільки зняття з реєстраційного обліку осіб не належить до компетенції суду та не є способом захисту порушеного цивільного права, які визначені у ЦК України. Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383, 405, Цивільного кодексу України, ст.ст. 150,156 ЖК УРСР ст.ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Добропільської міської ради, про зняття осіб з реєстрації та виселення із житлового приміщення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.А. Притуляк

06.06.2018