Рішення № 74754345, 11.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року № 810/850/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Терлецької О.О.

при секретарі судового засідання Мкртчяна Н.Ц.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (Військова частина 1492), третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_5 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (Військова частина 1492), третя особа - ОСОБА_3, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08 лютого 2018 року громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_5, прийняте СЗПН 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль (термінал Б)» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» майором ОСОБА_6

- скасувати відмітку в паспортному документі позивача «Відмовлено у в’їзді в Україну» ППр «Бориспіль» 8 лютого 2018 року».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити та зазначив, що підставою для відмови в перетинанні державного кордону України стало те, що громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_5 не може підтвердити мету запланованого перебування на території України.

Представник позивача вважає, що вказана підстава є необгрунтована, оскільки під час проходження прикордонного контрою в аеропорту «Бориспіль», термінал D, куди позивач прибув вранці 08 лютого 2018 року літаком з м. Багдад (ОСОБА_4) через м. Доха (респ. Катар) були пред’явлені посадовим особам прикордонної служби всі необхідні докази на підтвердженні мети запланованого перебування на території України, а тому оспорюване рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні та пояснив, що у зв’язку з неможливістю позивача підтвердити відповідність умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну (підтвердження мети запланованого перебування), керуючись вимогами статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» посадовими особами прикордонної служби правомірно відмовлено позивачу у перетинанні державного кордону України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 була оформлена нотаріально посвідчена Заява - запрошення для в’їзду в Україну позивача, який постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, з періодом запланованого відвідання України з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2019 року, мета поїздки - приватна. Додатково цією ж заявою ОСОБА_3 підтвердила, що всі фінансові витрати (включаючи транспортні витрати, проживання, харчування, медичне обслуговування та інші витрати, пов’язані із перебуванням на території України позивача та виїздом його з України) будуть здійснені за її рахунок.

На підставі вказаної заяви - запрошення позивачу було надано дозвіл (разову візу № Y06177952) на перебування в Україні у період з 10.01.2018 по 10.03.2018.

Паспортний документ, віза та заява - запрошення були пред’явлені позивачем посадовим особам прикордонної служби при проходженні прикордонного контрою в аеропорту «Бориспіль», термінал D, куди позивач прибув вранці 08 лютого 2018 року літаком з м. Багдад (ОСОБА_4) через м. Доха (респ. Катар).

Однак, СЗПН 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль (термінал Б)» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» майором ОСОБА_6 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08 лютого 2018 року громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_5, про що проставлено відповідну відмітку в його паспортний документ.

Підставою для такої відмови було неможливість позивача підтвердити відповідність умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну (підтвердження мети запланованого перебування).

Вважаючи рішення про відмову в перетинанні державного кордону України протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Порядок в’їзду іноземців в Україну регулюється Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про прикордонний контроль», Інструкцією з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 №407 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 року за № 1083/21395 (далі - Інструкція).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах:

1) законності;

2) відкритості;

3) забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового етапу, місця проживання, мовних або інших ознак;

4) здійснення його виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України;

5) вибірковості контрольних заходів на підставі оцінки ризиків.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Статтею 8 Закону України «Про прикордонний контроль» встановлено умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну:

1. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови:

1) наявності в нього дійсного паспортного документа;

2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну;

3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;

4) підтвердження мети запланованого перебування;

5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

2. Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Також, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено правила в’їзду іноземців в Україну (стаття 9 закону) та підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну (стаття 13 закону).

Згідно ст. 9 цього Закону, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які погребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Статтею 9 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:

1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;

2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;

3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає:

1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди;

2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.

Також, згідно ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документами для в'їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно п. 20) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», приймаюча сторона - зареєстровані в установленому законом порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій, а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв'язку з навчанням, стажуванням, роботою, або на інших законних підставах, та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до п. 16) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» підтверджуючі документи - документи, що підтверджують факт туристичного обслуговування, навчання, стажування, працевлаштування, лікування в Україні, бронювання або оплату житла, харчування в Україні та повернення до держави свого громадянства або постійного місця проживання, або до третьої держави (у разі необхідності - інші документи, що підтверджують мету та умови перебування в Україні).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була оформлена нотаріально посвідчена Заява - запрошення для в’їзду в Україну позивача, який постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, з періодом запланованого відвідання України з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2019 року, мета поїздки - приватна. Додатково цією ж заявою ОСОБА_3 підтвердила, що всі фінансові витрати (включаючи транспортні витрати, проживання, харчування, медичне обслуговування та інші витрати, пов’язані із перебуванням на території України позивача та виїздом його з України) будуть здійснені за її рахунок.

На підставі вказаної заяви - запрошення позивачу було надано дозвіл (разову візу № Y06177952) на перебування в Україні у період з 10.01.2018 по 10.03.2018.

Паспортний документ, віза та заява - запрошення були пред’явлені позивачем посадовим особам прикордонної служби при проходженні прикордонного контрою в аеропорту «Бориспіль», термінал D, куди позивач прибув вранці 08 лютого 2018 року літаком з м. Багдад (ОСОБА_4) через м. Доха (респ. Катар).

Окрім цього, при проходженні прикордонного контролю позивачем на вимогу посадових осіб прикордонної служби було також пред’явлено: бронювання готелю «Апарт-Хол Панорама» в місті Києві; квиток на зворотній рейс до Багдаду, ОСОБА_4 (через м. Доха, респ. Катар) на 22 лютого 2018 року (із можливістю коригування дати вильоту); грошові кошти в розмірі 4000 доларів США як доказ фінансового забезпечення на період запланованого перебування.

Додатково, на вимогу посадових осіб прикордонної служби, позивачем було надано телефон приймаючої сторони - ОСОБА_3, яка в цей час знаходилась в аеропорту «Бориспіль», де готувалась зустріти позивача, та яка у телефонних розмовах з працівниками прикордонної служби підтвердила мету запланованого перебування позивача в Україні.

Враховуючи те, що громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_5 дотримано передбачені вказаними вище нормами законів України умови перетинання державного кордону іноземцями у разі в'їзду в Україну, надано документи, які підтверджують мету його запланованого перебування в Україні, а також було підтверджено цю інформацію з боку приймаючої сторони, суд дійшов висновку, що відмова позивачу у в’їзді в Україну є протиправною, а тому оспорюване рішення необхідно скасувати.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій та оспорюваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 1409,60 грн., отже вказані витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08 лютого 2018 року громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_5, прийняте СЗПН 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль (термінал Б)» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» майором ОСОБА_6

Скасувати відмітку в паспортному документі позивача «Відмовлено у в’їзді в Україну» ППр «Бориспіль» 8 лютого 2018 р.».

Стягнути на користь громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 (паспорт А12276249, адреса проживання Аль-Махала 450, Округ 30, будинок 49, місто Багдад, Республіка Арак) сплачений ним судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (Військова частина 1492) (код ЄДРПОУ 14321475).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 червня 2018 р.