Рішення № 74753488, 10.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2018 року 14:03Справа № 808/821/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

позивача: ОСОБА_1

та представника

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.03.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі: 112000,00 грн. (сто дванадцять тисяч);

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п’ятсот).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою якій встановлено статус інваліда війни ІІІ групи. Відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв’язку із встановленням групи інвалідності, внаслідок виконання обов’язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

20 листопада 2017 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України відмовлено у призначенні даної допомоги, оскільки відповідно до підпункту 6 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв’язку із встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Позивач звільнений зі строкової військової служби у 1987 році, а інвалідність первинно встановлено в 2017 року, тобто понад тримісячний термін.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 808/821/18, призначено судове засідання на 11.04.2018 року з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.04.2018 розгляд справи відкладався на 10.05.2018.

03.05.2018 представником відповідача надано відзив на позов (вх..№ 13881) в якому зазначив, що позивач повинен був подати свої документи на розгляд до Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що створюється в Міністерстві оборони України. Проте, заява позивача на розгляд до комісії не надходила, тому рішення стосовно призначення чи відмови в призначенні грошової допомоги уповноваженим на це органом не приймалось. Позивачу була надана відповідь Департаментом фінансів Міністерства оборони України, проте прийняття рішень стосовно призначення одноразової грошової допомоги не належить до компетенції цього органу.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив строкову військову службу в військовій частині п.п. 22630 з 25.11.1985 року по 22.07.1987 рік, що підтверджується військовим квитком.

Згідно посвідчення інваліда війни серія Є №011327, виданого 04.10.2017 позивач є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законом України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія АВ № 0825946 від 26.09.2017 позивачеві встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлена безстроково.

Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №130/Ж від 23.01.20167 року описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1986 році.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1581 від 31.05.2017, захворювання старшого солдата у запасі ОСОБА_1, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою (вх.№1507/с від 25.ю10.2017) про направлення до Міністерства оборони України його особистих документів для прийняття рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги згідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 925 від 25.12.2013.

20 листопада 2017 року Департамент фінансів Міністерства оборони України надав лист - відповідь за вих.№248/3/6/3961 в якому зазначено, що документи повертаються без реалізації, оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв’язку із встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби у 1987 році, а інвалідність первинно встановлено в 2017 року, тобто понад тримісячний термін.

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: п.4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, п.4 ч.2 ст.16 вказаного Закону передбачає виплату допомоги у разі встановлення інвалідності особі також і після її звільнення з військової служби.

Згідно п.8 ст.16-3 вказаного Закону, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», сфера дії цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти /п.2/.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Законом № 2011-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -Порядок № 975).

Відповідно до п.3 вказаного Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно до ч. 3 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному чи резервісту під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю, що настала після звільнення особи з військової служби внаслідок захворювання, пов’язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, а саме у даному випадку з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце в період її проходження.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №21-446а-14 від 18.11.2014 року, №21-135а15 від 21.04.2015 року та №21-563а14 від10.03.2015 року.

Таким чином, оскільки позивач є військовослужбовцем, звільненим з військової служби, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, інвалідність ним отримана 26.09.2017 року, тобто саме з цього часу він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З аналізу норм КАС України та вищенаведених правових позицій вбачається, що спір між фізичною особою та суб’єктом владних повноважень з приводу відмови у призначенні та виплати соціальних виплат, до яких відноситься і одноразова грошова допомога військовослужбовцю, має вирішуватись судом, що спростовує твердження заперечень відповідача про те, що розгляд судом цього спору є втручанням у дискреційні повноваження відповідача і не належить до компетенції суду.

Щодо тверджень відповідача про те, що суд у даному випадку лише може зобов’язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому грошової допомоги, то суду надана відповідь розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України Департаменту фінансів від 20.11.2017 року, який уповноважений приймати відповідне рішення на підставі п.10-13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975, якою фактично вирішене питання про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що він пропустив тримісячний термін після звільнення із служби, передбачений для звернення за такою виплатою, тому підстав для зобов’язання відповідача провести повторний розгляд заяви позивача не вбачається.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача буде в даному випадку саме визнання неправомірними дій відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.11.2013 року про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого під час виконання ним обов’язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-563а14), право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання юридичних послуг №539 від 22.03.2017; розрахунок витрат на правову допомогу (складання позовної заяви - 750 грн., участь у судовому засіданні 750 грн.), копії квитанцій від 03.04.2018.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Перелік послуг які були надані адвокатом це лише складання адміністративного позову. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України.

Крім того, позивач просить суд компенсувати витрати в розмірі 750 грн. пов’язані із участю представника в судовому засіданні, проте, справа розглядалась за приписами статті 263 КАС України в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

За таких обставин, подані документи містять недостовірні відомості щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, у зв’язку з чим вимоги про їх відшкодування задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (69121, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 21.05.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко