Рішення № 74753112, 19.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа№805/3283/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Селидовського об'єднаного пенсійного фонду України Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відокремлений підрозділ «Автобаза» Державного підприємства «Селидіввугілля»

про: визнання протиправними дії про відмову Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахунку пенсії за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року, скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 655 від 14.02.2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням періоду роботи та сплаті страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року підприємством ВП «Автобаза» ДП Селидіввугілля.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відокремлений підрозділ «Автобаза» Державного підприємства «Селидіввугілля» про визнання протиправними дії про відмову Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахунку пенсії за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року, скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 655 від 14.02.2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням періоду роботи та сплаті страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року підприємством ВП «Автобаза» ДП Селидіввугілля.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 26.12.2014 року вона перебуває на обліку в Управлінні, як отримувач пенсії за віком, призначену відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначила, що розмір пенсії обчислено з урахуванням вимог розділу XV п. 7-2 Прикінцевих положень, де зазначено при достроковому виході на пенсію, її розмір обчислений відповідно до ст. 27 та ст. 28 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. У зв'язку з тим, що вона виходила на пенсію раніше на 31 повний місяць та 1 неповний місяць, відсоток зменшення склав 16%. Позивач вказує на те, що 05.02.2018 року вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по збільшенню стажу, однак рішенням № 655 від 14.02.2018 року їй відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки були відсутні необхідні два роки страхового стажу після призначення пенсії тому, що підприємством ВП «АВТОБАЗА» ДП «Селидіввугілля» не сплачено з 01.03.2010 року по 31.12.2017 року страховий (єдиний) внесок, що є порушенням вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсій № 655 від 14.02.2018 року незаконним та таким, що порушує її права. Позивач посилається на те, що вона з 06.02.2008 року працює в ВП «АВТОБАЗА» ДП «Селидіввугілля» та відповідно з заробітної плати вираховувались в повному обсязі та у встановленому порядку перераховувались страхові внески, отже, на думку позивача вона не несе за несвоєчасну сплату підприємством страхових та соціальних внесків.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу без його участі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що 05.02.2018 року позивач звернувся до управління з заявою № 655 про перерахунок відсотка, на який було зменшено розмір пенсії, за час роботи після дострокового виходу на пенсії згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Для перерахунку пенсії з 01.02.2018 року позивачем були надані: заява, копія паспорту та ІПН, копія трудової книжки. На підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що реалізувати право позивача на перегляд відсотка на який було зменшено розмір пенсії, з урахуванням відповідної кількості повних місяців (з 22.12.2014 року по 30.06.2017 року) страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не має можливості, так як відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску до МДЗ України підприємством ВП «АВТОБАЗА» ДП «Селидіввугілля» за період з 01.09.2016 року по 30.06.2017 року. В зв'язку з чим позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». В зв'язку з чим, відповідач зазначає, що відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування покладено на страхувальника, а відповідно Пенсійний фонд не несе відповідальність за невиконання обов'язків страхувальником. Відповідач вважає, що позивачу правомірно не здійснено перерахунок пенсії, через відсутність сплати єдиного соціального внеску.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглядати справу без участі представника управління.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що ВП «АВТОБАЗА» ДП «Селидіввугілля» щомісячно здійснює сплату єдиного соціального внеску. Крім того, третя особа зазначила, що з заробітної плати позивача були проведені всі потрібні утримання та кошти були перераховані на рахунок для сплати єдиного соціального внеску. Також, з пояснень вбачається, що кошти переводились щомісяця однією сумою, відповідачем не проводиться розподілу на особистий обліковий рахунок майбутнього пенсіонера та на обліковий рахунок підприємства. Внаслідок чого відповідач зараховує страховий внесок ОСОБА_1, утриманий та перерахований підприємством, на обліковий рахунок підприємства, стягуючи з нього штрафні платежі та пеню.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами зального позовного провадження підготовче засідання на 11 червня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2016 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач, представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

22.12.2014 року позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Страховий стаж зарахований по 31.05.2014 року складає 35 років 1 місяць 20 днів.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу була призупинена, оскільки остання продовжила працювати. 24.07.2017 року виплата пенсії позивачу поновлено, у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

05.02.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 655 про перерахунок пенсії по збільшенню стажу.

14.02.2018 року Селидовським управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 655 про відмову в перерахунку пенсії, відповідно до якого зазначено, що на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що реалізувати право ОСОБА_1 на перегляд відсотка на який було зменшено розмір пенсії, з урахуванням відповідної кількості повних місяців (з 22.12.2014 року по 30062017 року) страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не має можливості, так як відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску до МДЗ України (форми ОК-5 від 06.02.2018 року) підприємством ВП «АВТОБАЗА» ДП «Селидіввугілля» за період з 01.09.2016 року по 30.06.2017 року (а.с. 9).

Крім того, листом від 11.04.2018 року № 14/А-01-01-04 Селидовське управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про обставини зазначені у рішенні № 655 про відмову в перерахунку пенсії від 14.02.2018 року. А також зазначило, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, у зв'язку з несплатою страхових внесків підприємством ВП «АВТОБАЗА» ДП «Седидіввугілля» та період роботи з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року, у зв'язку з несплатою у повному обсязі єдиного соціального внеску, а саме за період з 01.09.2016 року по 30.06.2017 року.

Не погодившись з прийнятим Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області рішення про відмову в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464), Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 01.10.2011 року № 3668-VI (далі по тексту - Закон № 3668).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Згідно ст. 27 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) Розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Приписами статті 28 Закону № 1058 визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці:підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 9 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

З матеріалів справи встановлено, що Відокремленим підрозділом «АВТОБАЗА» Державного підприємства «Селидіввугілля» щомісячно подавалися розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за спірні періоди з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період з 01.06.2014 року по 30 жовтня 2017 року (а.с. 38-75).

Так, відповідно до наданих до суду довідок, виданих ВП «АВТОБАЗА» ДП «Селидіввугілля» № 19/6-75 від 21.03.2018 року, № 19/6-70 від 20.03.2018 року, № 19/6-69 від 20.03.2018 року, № 19/6-68 від 20.03.2018 року, № 19/6-67 від 20.03.2018 року, № 19/6-74 від 21.03.2018 року, № 19/6-66 від 20.03.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала на вказаному підприємстві та в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року відповідно роботодавцем щомісячно нараховувався та перераховувався єдиний (страховий) внесок (а.с. 12-20).

Крім того, судом встановлено, що ВП «АВТОБАЗА» здійснювала відраховування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачувало страхові внески шляхом безготівкового перерахування коштів, проте, як вказує у поясненнях третя особа, що дані суми були перерозподілені в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сам факт незарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності вини ОСОБА_1, не є підставою для відмови у зарахуванні їй страхового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків, ОСОБА_1 не повинена нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Відокремленому підрозділі «АВТОБАЗА» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 червня 2014 року по 30 червня 2017 року, оскільки підприємство, де працював позивач, не сплачував єдиний внесок.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням періоду її роботи та сплаті необхідних страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року підприємством ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля», суд зазначає наступне.

Суд зазначає наступне, частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції виконавців, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження, з урахуванням

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 655 від 05.02.2018 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України уразі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність визнання протиправними дії про відмову Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахунку пенсії за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року, визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 655 від 14.02.2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Відокремленому підрозділі «Автобаза» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року, зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 655 від 05.02.2018 року з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 649,87 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відокремлений підрозділ «Автобаза» Державного підприємства «Селидіввугілля» про визнання протиправними дії про відмову Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахунку пенсії за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.03.2014 року по 30.06.2017 року, скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 655 від 14.02.2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням періоду роботи та сплаті страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року підприємством ВП «Автобаза» ДП Селидіввугілля - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії про відмову Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахунку пенсії за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.03.2014 року по 30.06.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 655 від 14.02.2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Відокремленому підрозділі «Автобаза» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2017 року.

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 655 від 05.02.2018 року з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (84500, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) судовий збір в розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) гривень 87 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 19 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.