Ухвала суду № 74750194, 18.06.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.06.2018 р. Справа№ 914/1093/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БМ ЛТД», м.Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут», м. Городок Львівської області

про: забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БМ ЛТД» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову – 15332,14 грн., судового збору 881 грн. за подачу заяви про забезпечення позову та судового збору за подачу позову в розмірі 1762 гривні, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут» (ЄДРПОУ 41179849) №26000019962001 в ПАТ АКБ «Львів», м.Львів, МФО 325268, або на майно боржника. Разом в сумі 17975,14 грн.

Вирішуючи питання про прийняття заяви вих.№24/04/18-02 від 24.04.2018р., судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову визначені у ст.139 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі ч.2, 4-5 ст. 139 цього ж кодексу).

У постанові №16 від 26.12.2011р. Пленум Вищого Господарського суду України звертає увагу судів на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У порушення п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заявником, у заяві про забезпечення позову не зазначено конкретних дій, які вчиняються відповідачем з метою ухилення від виконання зобов’язання та не долучено до заяви доказів на підтвердження таких обставин. У п.2.5 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статі 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Щодо вжиття заходу забезпечення позову про накладення арешту на майно, то такий захід забезпечення не є адекватним виходячи з вимог, які заявлятиме позивач.

Крім того, не зазначено у заяві та не долучено до поданих документів, доказів, які б підтверджували наявність конкретного майна у відповідача на яке слід накласти арешт.

Суд також зазначає, що арешт на майно підлягає застосуванню тоді, коли кошти боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів є неможливим однак заява не містить відомостей про докази, які б підтверджували зазначені обставини і до матеріалів справи такі докази заявником не долучені.

Отже, заявником не доведено та не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. За наведених обставин заява задоволенню не підлягає.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.136-140 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БМ ЛТД» від 03.05.2018 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку встановленому ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 18.06.2018.

Суддя Кітаєва С.Б.