Рішення № 74747254, 19.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29409/15-ц

Провадження № 2/761/1947/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик»» про повернення банківських вкладів та стягнення процентів за користування грошовими вкладами, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 07 жовтня 2015 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - Відповідач) про повернення банківського вкладу та процентів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 лютого 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір банківського вкладу (далі - Договір № 1) строком до 28 лютого 2014 року, згідно з яким Позивач внесла банківський вклад в розмірі 400 000 грн. 00 коп. Зазначила, що по закінченню строку дії вказаного Договору № 1, вона 28 лютого 2014 року в касі банку отримала 200 000 грн. 00 коп. із загальної суми вкладу. Залишок грошових коштів, що підлягали поверненню Позивачеві, а саме 200 000 грн. 00 коп. були переоформлені на новий депозитний договір, укладений між Позивачем та Відповідачем 28 лютого 2014 року (далі - Договір № 2). При цьому, Позивачеві не було видано документ, який би свідчив про внесення нею вказаної суми коштів на депозитний рахунок. Крім того, зауважила, що вона успадкувала після смерті батька, ОСОБА_3, грошовий вклад в сумі 200 000 грн. 00 коп., що був розміщений останнім згідно Договору банківського вкладу № 315 від 28 лютого 2013 року. Позивач зазначила, що 03 грудня 2013 року між нею та Відповідачем було укладено ще один договір строкового банківського вкладу (далі - Договір № 3) строком дії до 03 лютого 2015 року, згідно з яким Позивач внесла на депозитний рахунок 150 000 грн. 00 коп. Позивач стверджує, що у червні 2014 року у зв'язку із виплатою їй значно меншої суми відсотків за договорами банківських вкладів, ніж Позивач передбачала, вона звернулася до Відповідача із заявою про роз'яснення даної ситуації та вирішення факту зникнення належних Позивачеві грошових коштів, на що Відповідач повідомив Позивача про відсутність у банку документів, які б свідчили про внесення Позивачем суми грошового вкладу в розмірі 200 000 грн. 00 коп. згідно Договору № 2 та Договору № 3 на суму 150 000 грн. на ім`я Позивача в балансі банку взагалі не обліковується, в матеріалах депозитних справ відсутні документи щодо цього договору. Також, в листі № 41/3-12/3633 від 01 липня 2014 року, Відповідач повідомив Позивача про те, що ним подано заяву до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві щодо відкриття кримінального провадження та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Позивач вважає, що Договір № 2 та Договір № 3 є діючими, тому на її думку, Відповідач зобов'язаний нараховувати та вплачувати Позивачеві проценти за умовами вказаних договорів. Просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на її користь суму вкладу в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та 28 407 грн. 56 коп. нарахованих відсотків згідно Договору № 313/2013-222 від 28 лютого 2013 року; стягнути з Відповідача на користь Позивача суму вкладу в розмірі 150 000 грн. 00 коп. та 42 611 грн. 30 коп. процентів за Договором № 315/2013-222 від 28 лютого 2013 року, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

В ході судового розгляду справи, представник Позивача 13 липня 2016 року подав до суду доповнення до позовної заяви, де зазначив, що постановою Правління Національного банку України від 04 квітня 2016 року № 234 у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» було запроваджено з 05 квітня 2016 року тимчасову адміністрацію. Керуючись нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 22 квітня 2016 року Позивач подала до Відповідача заяву про включення її до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, листом від 20 травня 2016 року, Позивача повідомлено про те, що у ПАТ «КБ «Хрещатик» не обліковується заборгованість перед Позивачем за договором від 28 лютого 2013 року № 313/2013-222 та договором від 28 лютого 2013 року № 315/2013-222. Враховуючи той факт, що за даними договорами тривалий час розглядається судова справа, немає правових підстав для включення вимог Позивача в сумі 138 187 грн. 18 коп. та 207 280 грн. 77 коп. до реєстру вкладників на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні представник Позивача позов, з підстав зазначених у позовній заяві, підтримав. Позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовував тим, що після звернення Позивача до банку із заявою від 02 червня 2014 року про повернення вкладів, було проведено службове розслідування, також була проведена ревізія Київського регіонального відділення, з яким Позивач укладав договори банківського вкладу, та встановлено, що кошти по Договору № 313/2013-222 від 28 лютого 2013 року частковими сумами через касу банку були видані Позивачеві через касу відділення банку на підставі заяв Позивача від 05 квітня 2013 року, 22 квітня 2013 року та 28 лютого 2014 року, відповідно. До того, ж як встановлено ревізією, кошти по Договору № 315/2013-222 від 28 лютого 2013 року, частковими сумами через касу банку були видані Позивачеві на підставі заяв останньої від 07 травня 2013 року та 28 лютого 2014 року, відповідно. Таким чином, банком було виконано свої зобов'язання за договорами. Крім того, зазначив, що у ПАТ «КБ «Хрещатик» розпочато процедуру ліквідації, тому початок ліквідації банку передбачає особливу процедуру задоволення вимог кредиторів, яка встановлена статтями 44-54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Судом встановлено, що 28 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Київського регіонального відділення, та ОСОБА_1 було укладено Договір № 313/2013-222 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті (далі - Договір № 1) із щомісячною сплатою процентів, згідно з яким банк прийняв грошові кошти Позивача на вкладний (депозитний) рахунок, відкритий банком на ім`я Позивача в сумі 400 000 грн. 00 коп. на термін з 28 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року, зі встановленою процентною ставкою в розмірі 19,75% процентів річних (а.с. 7-9 ).

З матеріалів справи, зокрема, копії квитанції № 58 від 28 лютого 2013 року, вбачається, що 28 лютого 2013 року ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок, відкритий згідно Договору № 1, 400 000 грн. 00 коп. та по закінченню строку дії Договору № 1 на підставі заяви на видачу готівки № DP28_89032 від 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 було повернуто 200 000 грн. 00 коп. (а.с. 10, 11).

Крім того, суд встановив, що 28 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Київського регіонального відділення, та ОСОБА_1 було укладено Договір № 222D-493285 банківського вкладу «Думай про весну» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (14 місяців), згідно з яким банк прийняв від Позивача грошові кошти на вкладний (депозитний рахунок) в сумі 200 000 грн. 00 коп. на термін з 28 лютого 2014 року по 28 квітня 2015 року, з встановленою процентною ставкою 21,5% річних (а.с. 12-14).

Згідно Договору № 315/2013-222 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (12 місяців), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_3, банк прийняв від ОСОБА_3 банківський вклад в сумі 200 000 грн. 00 коп., на строк з 28 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року, під 19,75 % річних (а.с. 15-17, 18).

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2013 року ОСОБА_3 помер (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 отримала 53 222 грн. 67 коп. на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с. 24).

Крім того, суд встановив, що 03 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 222D-452032 банківського вкладу «Новорічні обійми» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (14 місяців), за умовами якого банк прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 000 грн. 00 коп. на термін з 03 грудня 2013 року по 03 лютого 2015 року, з процентною ставкою 19,9% процентів річних (а.с. 21-23).

Відповідно до частини 3 статті 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до частини другої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до Рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 45-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», Правління Національного банку України вирішило відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «КБ «Хрещатик».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно.

Вищезазначена інформація зазначена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою обставиною.

Згідно зі статтею 110 Цивільного кодексу України, особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

За змістом частини 6 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року, фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до абзацу першого частини першої, пунктів першого, другого, п'ятого частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

За змістом пункту першого частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, у разі ліквідації банку отримання вкладниками коштів понад гарантовану суму здійснюється у черговості, визначеній цією статтею за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року, та пунктом 54 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом частини п'ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Таким чином, у спірних правовідносинах Позивач виступає кредитором, а Відповідач - боржником і, оскільки, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою повернути банківський вклад та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з неповерненням вчасно суми грошового вкладу у період запровадження у банку тимчасової адміністрації/ліквідації банку, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки порядок ліквідації банків та отримання вкладниками коштів, врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, що є спеціальним законом у даних правовідносинах, таким чином, позов є таким, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 110, 1058, 1060 Цивільного кодексу України, статті 2, 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року, статей 1, 26, 36, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, з урахуванням Постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 757/5583/15-ц, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик»» про повернення банківських вкладів та стягнення процентів за користування грошовими вкладами - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :