Рішення № 74746934, 29.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12647/14-ц

Провадження № 2/761/258/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бешировій Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним правочином та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ОСОБА_1, про припинення поруки, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - Позивач, ПАТ «Родовід Банк»), в особі свого представника, 25 квітня 2014 року звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1, ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2, ОСОБА_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.10.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 46/АА-113.07.2 від 23.10.2007 року, відповідно до якого Позивач відкриває ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 17980 дол. США 00 центів терміном до 23.10.2014 року, включно. Також, 23.10.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 23.10.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язується солідарно відповідати перед ПАТ «Родовід Банк» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 46/АА-113.07.2 від 23.10.2007 року, а також додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між Позивачем та Відповідачем 1. Як зазначає Позивач, Відповідачем 1 систематично порушувались умови Кредитного договору, несвоєчасно виконувались зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів, у зв'язку із чим, станом на 27.09.2013 року, у ОСОБА_1 існують зобов'язання відповідно до Кредитного договору. А тому ПАТ «Родовід Банк» просить стягнути з Відповідачів солідарно суму кредиту у розмірі 10 275,11 дол. США, проценти у розмірі 3 549,71 дол. США, 3% річних у розмірі 3760,45 грн. та пеню у розмірі 31130,81 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву про припинення Договору поруки від 23.10.2007 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_2

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2014 року судом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк», ОСОБА_1 про припинення поруки до спільного провадження із первісним позовом ПАТ «Родовід Банк», та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження із первісним.

У судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_4 позов підтримала з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з Відповідачів солідарно суму кредиту у розмірі 10 275,11 дол. США, проценти у розмірі 4929,17 дол. США, 3% річних у розмірі 16050,29 грн. та пеню у розмірі 133342,85 грн. Проти зустрічного позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні проти первісного позову заперечили, просили застосувати строки позовної давності та з цих підстав відмовити у задоволенні позову. Зустрічний позов визнали у повному обсязі.

ОСОБА_3 у судовому засіданні проти первісного позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримала у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить первісний позов таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 46/АА-113.07.2 від 23.10.2007 року (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позивач відкриває ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 17980 дол. США 00 центів терміном по 23.10.2014 року, включно (п. 1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 12,5% річних.

Крім того, 23.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 23 жовтня 2007 року (далі - Договір поруки), у відповідності до якого Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 46/АА-113.07.2 від 23.10.2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії (п.1.1 Договору поруки).

Як зазначає у позовній заяві ПАТ «Родовід Банк», ОСОБА_1 систематично порушувались умови Кредитного договору, несвоєчасно виконувались зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів, у зв'язку із чим, станом на 27.09.2013 року, у ОСОБА_1 існують зобов'язання відповідно до Кредитного договору.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із Кредитного договору термін дії, встановлений у п.3.2, закінчувався 23 жовтня 2014 року. При цьому Кредитним договором передбачалось щомісячне погашення платежів. Так, відповідно до п.3.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10»-го числа 214 доларів США 00 центів на рахунок, вказаний у п.1.3 цього Договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до ч.2. ст. 252 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Після отримання Відповідачем всієї суми за Кредитним договором, ОСОБА_1 у відповідності до Розділу 3 Кредитного договору почав здійснювати виплати на рахунок Банку. Останній платіж був виконаний 22 жовтня 2010 року на суму 2 563,36 грн., що підтверджується квитанцією №НФ 2595 5.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, після 22 жовтня 2010 року Відповідач 1 не зробив жодного платежу на виконання умов Кредитного договору.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до умов кредитного договору (п.3.1, 3.3) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі 214,00 доларів США, сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до «10» - го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 23 жовтня 2014 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

Оскільки умовами договору (п.3.1) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10-го числа, а процентів - щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 23 жовтня 2014 року, або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Слід зазначити про те, що розрахунок Позивача щодо заборгованості ОСОБА_1 станом на 27.09.2013 року є необґрунтованим та безпідставним, оскільки не враховує дату останнього платежу та позовну давність для кожного окремого платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (23 жовтня 2014 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що Позивач пропустив позовну давність, заяву про сплив позовної давності подано представником Відповідача 1 до винесення рішення судом, приймаючи до уваги наслідки спливу позовної давності, суд знаходить необхідним у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до Відповідача 1, відмовити у повному обсязі, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було укладено Договір поруки між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки цей договір вступає у силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за Кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 4 статті 559 ЦК України закріплено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N 5, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-106цс14, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Із матеріалів справи вбачається, що 25.04.2014 року ПАТ «Родовід Банк» було надіслано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, ОСОБА_2, в той час, як останньою датою платежу Відповідача 1 є 22.10.2010 року, що підтверджується квитанцією №НФ 2595 5.

Враховуючи викладене, оскільки Договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а із позовною заявою про стягнення боргу Позивач звернувся 25.04.2014 року, суд приходить до висновку про те, що зобов'язання за Договором поруки від 23.10.2007 року припинилися.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а зобов'язання за Договором від 23.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Родовід Банк», таким, що припинене.

При цьому, виходячи із положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Позивача на користь Відповідача 2 підлягають присудженню судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 121 грн. 80 коп. та на користь держави із Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 153 грн. 80 коп.

Крім того, виходячи із положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача 1 на користь Відповідача 2 підлягають присудженню судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 121 грн. 80 коп. та на користь держави із Відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 153 грн. 80 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статтей 252, 253, 256, 257, 258, 261, 266, 267, 526, 559, 598, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним правочином - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ОСОБА_1, про припинення поруки - з а д о в о л ь н и т и.

Визнати припиненим зобов'язання поруки між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» за Договором поруки від 23 жовтня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (Код ЄДРПОУ 14349442) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати пов'язані із розглядом справи, у розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (Код ЄДРПОУ 14349442) на користь держави судовий збір у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) гривні 80 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) гривні 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :